кирпата безодня розплющує губи сміється і плаче над погарлм неба сплелися до танцю Венера і Врубель під білих колон гомеричний молебен під місячний мармур ввіходжу останнім ворушаться пальці в кулак захололі а ви залишаєтесь еллінська панно за вічним бар'єром мітичної долі