Хоч і не затишно нам,
правду свою не розкажемо
навіть весняним вітрам.
Острове,
острове,
острове…
Латка в огромі стихій –
прочерк у замислі господа –
бинда поганських надій.
Бинда, у гриви заплетена
коників наших зірких…
Де вони, острове? Де вона,
господи?
Хто з вас затих?