Йде мати і дитя несе, ховається в дорозі. її під зорями спасе короткий сон у стозі. Якраз під зорями Різдва я — стіг сухого сіна. Овеча тепла голова, повисмикавши зліва найтонші стебла золоті дитину гріє, лиже. Я тут поліг. Я — сіна стіг. Зі мною веселіше.