Ніхто не кидає свої палестини комфорту,
Там місць є чимало, та все ж не для всіх… не для всіх….
То діло життєйське: людина… людина за бортом!
Усе поділили – рахунки, печаті, зірки,
Ніхто не кидає у здиблені хвилі кодолу,
А тим, хто не встиг – є пекучі пустельні піски,
І є для невдах – штормове і безмежне роздолля.
І хочеш – пливи, а не можеш спускайся на дно,
Отам вже не ділять – за кровію, статусом, сортом…
І на потопельників прямо несеться судно,
Ніхто і не писне, що люди… що люди за бортом.
Наталя Дзюбенко-Мейс