Був коняка-розбишака,
Мав я шаблю і рушницю,
Ще й дівчину-чарівницю.
Гей, коняку турки вбили,
Ляхи шаблю пощербили,
І рушниця поламалась,
І дівчина відцуралась.
За буджацькими степами
Їдуть наші з бунчуками;
А я з плугом та з сохою
Понад нивою сухою.
Гей, гей, гей, мій чорний воле!
Нива довга, в стернях поле…
Вітер віє-повіває,
Казаночок закипає.
Ой, хто в лузі — озовися,
Ой, хто в полі — одкликнися!
Скоро все засне під млою:
Йди вечеряти зо мною.
Зву… луна за лугом гине,
Із-за хмари місяць плине;
Вітер віє-повіває,
Казаночок простигає.
1846
Джерело: Бібліотека Кошового Писаря.