Я не приходжу, би з Тобов посполу
Засісти в раду до царського столу
Або соколи на дотік пускати, —
На то мня моя не родила мати.
Я лиш приходжу з браттями посполу
Поклін віддати Твоєму престолу
І по-козацьки піснев привітати.
Но відки возьму я такої честі,
Би Твоїй славі варту пісню сплести,
Коли Бояном я ся не родив?
Але не дума, що мені бракує,
То Твоя ласка чей не подивує, —
Коби лиш Батько Могильницький жив!