М. Рильський
Знов під вечір. Знов прохід по вулицях.
Цигаретки тоненький димок.
Знову ти!.. Надійшла, усміхнулася
Й вкрала серця мойого шматок.
Заспівали автові сирени,
Засміявся до сонця асфальт,
І вирізьблював вітер над Сеною
Кожен сукні твоєї фалд.
Та зірвався й востаннє блимнув
Промінь сонця й далеко щез,—
За тобою дививсь я даремне
І чекав, щоб ти глянула ще.
Та чорніло місто, як згарища,
Десь у небі тремтів фіолєт
І здавалось: на сині бульвари
Вечір смуток коновками ллє.
1933