Хвилею котять широкою...
Як розгойдалися ясени й берести,
Скільки в каштанах неспокою!
Клени рокочуть, кипить білокориця;
Буря — на кожному дереві...
Що тільки коїться, що тільки твориться,
Що піднялось у метелеві!..
Сіються — в’ються — рояться метелики,
Сіються жовті з червоними...
Сад золотастої повен метелихи,
Сад захлинається дзвонами...
Прага, 1931