Без пут, розбурханії змисли Зірвались з гуком тяглим Ні! не затрима Ваґнер Того – без форми й мисли, – Що в степ жене дикунським предком, Що страшить в повний місяць, Виходить вовком з лісу, Не має назви й осередку.