Оферма

ОФЕРМА

Оповідання з життя войскового

Пан капрал Демський, один з найостріших підофіцерів полку, був дуже невдоволений з інфантериста Леська Стешина, звісного в цілій сьомій компанії під згірдним прізвищем Оферми '. Хоч Стешин стріляв знаменито і на шістсот кроків трафляв сині дошки, представляючі подоби ворожих вояків, в походах визначався незвичайною витривалістю на всякі невигоди і труди, а послушний і мовчазний був, мов машина,— пан капрал Демський, безпосередній зверхник Стешина в цугу 2 таки не дався переблагати сими першорядними прикметами воєнними, гадки своєї про Стешина не зміняв, а ті прикмети доводили його радше, як сам казав, до шевської пасії. Коли б хоч відповів що-небудь Оферма, сказав яку свою замітку,— ні! повторить тілько слово за словом приказ старшини, і не надумуючись, береться його сповнити, хоч би ту йшло о непотрібне перевернення ліжка ненарушимим, чистим верхом штрозака 3 до підлоги.

Непочесне прізвище Оферми одержав Стешин зовсім несправедливо; бо що ж він винен тому, що мав постать подібну до довгого мішка з мукою, перев'язаного мотузом в місці, де голова і стан?.. Правда, що при різних парадах в рядах компанії, його похилена брусовата постать у величезних, простокутних, тяжких чоботах дуже замітно і нескладно відбивала від інших вояків, задля чого ніколи не доступив честі, щоб йому було вільно стояти у першому ряді; правда і се, що Стешин — як справедливо говорив пан капрал Демський — ступав, мов "стара корова", не зважаючи ані на темпо музики, ані на просту лінію дефілюючого ряду, але що ж він тому винен, коли був "такого роду і такого ходу"?..

— На війні паради не потрібно! — з немалим пересердям говорив він раз нишком свому найвірнішому приятелеві,

1 Слово "оферма" з німецького unförmlich (Unförme) значить у вой-сковім говорі: непоставний, брусоватий, нездарний. (Приміт. автора).

2 Z u g — четверта частина компанії, відтак кімната такого відділу. (Приміт. автора).

Strohsack — сінник (солом'яник). (Приміт. автора).

коли по одній параді за свою брусоватість заробив собі 'шпанги 1 на шість годин. Розуміється, з такою смілою думкою за ніщо в світі не був би виступив перед старшиною.

Пан капрал Демський мав з причини подібних до Стешина "офермів" багато неприємностей від капітана і інших старших. Для того поклав собі рішинець: всі замітки, нагани і остороги, які лиш діставав для себе, передавати на властиву адресу. Легко зрозуміти, що пан капрал зміняв притім відповідно прикметники, щоби успіх єго слів був певніший. І так, коли дефіляда випала взагалі незле, по думці Дем-ського, була "під псом", а коли, наприклад, Стешин, найгірший у Демського піхотинець, не розуміючи тайн воєнного маршу, непотрібно змінив крок, чим звернув на себе увагу "грубого" (так називали полковника), то за се одержував від пана капрала многоважний титул "першого оферми в цілім регіменті".

Тому-то, коли Стешин затужив за рідною хатою і родиною, котрої не бачив від півтора року, і одного полудня перед Великоднем заявив Демському, що хоче просити капітана о урльоп2 на свята, Демський зірвався, мов опарений, з ліжка, на котрім відпочивав, витріщив очі і протяжним, а повним обурення голосом спитав:

— Що-о-о?

Стешин повторив свій "мельдунок" 3.

— А ти Офермо якийсь! — заверещав Демський.— Тобі на урльоп ходити! А дивіться!

Стешин відвернувся і мовчки відійшов острим вояцьким кроком.

Тим часом склалося так, що того самого дня пополудні в розказі полковім був оголошений спис наилучших стрільців у полку. їм признав полковник відзнаки стрілецькі і невеликі грошові нагороди. В списі тім не могло недоста-вати і Стешина, котрий, мимо такої злої слави в компанії, все-таки був знаний, як добрий стрілець. Демський прочував уже щось, коли підвечір по відчитанню розказу слухав слів капітана, котрий, обчисливши відзначених стрільців у полку, побачив, що в своїй компанії має їх найбільше і для того з радістю підніс сю важну для компанії подію, власноручно виплатив нагороди і роздав відзнаки нагородженим.

Коли викликаний інфантерист Стешин підійшов до капітана і зовсім нескладно ударив перед ним зап'ятками та

1 Spangen — кайдани. (Приміт. автора).

2 Urlaub—.відпустка. (Приміт. автора).

3 Meldung — повідомлення, оповістка. (Приміт. автора).

засалютував, пан капітан не лише не розгнівався тепер за се, але навіть ласкаво усміхнувся і сказав:

— Ну, Стешин, хоч ти Оферма, але бодай стрілець добрий, наилучший в моїй компанії, а може, і в цілім полку. Пильнуй же ся! Маєш, може, охоту піти на свята на урльоп? — ту кинув оком на спис тих, що зголосилися по відпустку.

— Чому ж ту нема тебе, Стешин? Чей же маєш до кого піти на свята?

Стешин, урадований стрілецькою відзнакою, майже забув про свята і неповодження своєї просьби; отже, тепер то несподіване питання капітана наробило єму немало клопоту. Глянув нишком на Демського, що при-кусував губи, потім на капітана, котрий собі щось записував, і вкінці зібрав усю свою відвагу та з якимсь жалем в голосі відізвався:

— Пане капітане, мельдую послушно, я буду все так добре стріляти, тілько прошу мене пустити на урльоп, хоч би й на два дні. Півтора року не був я дома.

— Добре, добре, дістанеш урльоп на три дні. Запишися завтра до рапорту,— відповів капітан.

По розказі пан капрал Демський не міг затаїти свого невдоволення і, проходжуючись поміж двома рядами ковалєтів 1 у своїм цугу, воркотів без упину:

— Йому урльоп давати! Єму 8спШ2епаЬ2еіс1іеп! 2 Такому офермі! Ти, Стешин, ходи сюда! А знаєш ти, кому маєш подякувати за то, що ти тепер старший поміж камратами? 3

— Панові капралові, прошу послушно,— відповідає привчений уже Стешин.

— Та-а-к! розуміється, бо якби не я, то ти би і стріляти не вмів і 8сЬиІ2епаЬ2еІ5Ііеп не дістав і урльопу також ні. Але пам'ятай же собі: заким підеш собі додому, маєш мені вичистити, як золото: гвер 4, мундур, штрозак — геть всьо, щоби не було "анштанду" 5.

— Добре, пане капрал.

Якнайсовісніше сповнив Стешин розказ свого наставника. В цівці карабіна не було ані порошини; мундур, витертий аж до сірих ниток, все-таки не мав ані одної плямки; штрозак

1 Ковалєти — ліжка. (Приміт. автора).

2 Schutzenabzeichen — відзнака стрілецька. (Приміт. автора).

3 Kamerad — товариш. (Приміт. автора).

4 Gewehr — карабін. (Приміт. автора).

5 Anstand — перепона, завада. (Приміт. автора).

випраний вечером!, висушений тілом Стешина вночі і сонцем рано "на гофі" 1, був найбіліший в цілім цугу; словом, Демський не мав що закинути свому Офермі.

Перед полуднем великодної суботи був уже Стешин готов до відходу на урльоп. Все лишав в якнайлучшім порядку і тілько ждав на розказ, щоби зараз потім піти в дорогу. Однак мав ще один клопіт перед відходом: ото, хоч як просив фельдфебеля о' новий мундур на свята, той по капітані найважніший чоловік в компанії, не хотів єму видати ані парадного "вафенрока", ані порядної блюзи "від виходу", тілько позволив забрати з собою звичайний, витертий мундур, уживаний до муштри.

Але Стешин вмів собі порадити. Амбіція не позволяла єму до таких прекрасних, червоних, волохатих кульок стрілецьких зі шнуром, котрі забирав на свята, брати на себе такий нужденний мундур і світити латками в родиннім селі, де має стілько свояків і де буде дивитися на него навіть Настка... В "такім" мундурі і показатися в селі не можна... Впрочім, можна би, і був би то радше сором для компанії, ніж для него самого, та все ж таки як то приємно було би на таке велике свято одягнутися в мундур з блискучими жовтими ґудзиками, червоним ковніром, новісенький, просто з магазину!

Не було іншої ради. В надії, що одержить відпустку, Стешин зложив собі уже давно три гульдени, щоби щось справити батькові-матері і мати крейцар на свята; все може придатися. З тих грошей забрав він тепер кількадесять крейцарів, купив кільканадцять цигар і з тим подарунком в руці запукав несміло до канцелярії фельдфебеля.

— Her-rein 2,— роздався грімкий голос в канцелярії. Стешин отворив двері, замкнув, засалютував і мовчить...

Фельдфебель дивиться на него спідлоба, підходить мовчки і відбирає з рук Стешина паперову пачку. Спозирає, кривиться згірдно, ховає і по хвилі питається байдужим голосом:

— Чого ж тобі треба?

— Пане фебер, прошу послушно о інший мундур, бо в тім ганьба іти поміж люди.

— Добре, ходи до магазину!

Одержав Стешин мундур,— як золото. Вафенрок — напричуд гарний. На грудях вправді трошки відстає і звисає, але то байка. Панталони широкі — майже не уживані.

1 Hof — подвір'я. (Приміт. автора).

2 Ввійдіть (нім.).

Шапка — нова. Черевики — мабуть, ще ніхто на ногах не мав — з повним числом приписаних цвяшків у підошвах. Так — то розумію! Тепер, як убереться і заложить через плече стрілецьку відзнаку, Настка зовсім, певно, стратить голову, а численні свояки з радістю скажуть, що Лесько справді "цісарська дитина".

Спокійний і вдоволений вибрався Стешин в дорогу додому. Йдучи містом, чувся ще троха пригнобленим; по дорозі мусив кланятися всяким старшим, котрих поява мимоволі нагадувала єму єго "собаче життя". Але коли вже вийшов за місто, зітхнув глибоко, визувся, прив'язав черевики до палиці, котру витяв собі в корчі, і — певно, ані раз за півтора року своєї служби військової не йшов так радо на поле муштри, як тепер, підскакуючи, біг додому. Добрі чотири милі дороги! Тепер шоста година,— додому можна буде прийти опівночі. То ж то мати врадується! Несподіванка буде для неї велика... Син здоров, перший стрілець в сьомій компанії, а навіть в цілім полку, дістав похвалу від капітана — чи можна мати більше щастя на світі?

В кишені плаща несе Стешин дарунок для матері, хустку, на котру видав половину своєї готівки; для батька несе люльку таку, якої сам війт не має. Купив собі також святочного тютюну за тринадцять, бо звичайно курив тютюн за чотири крейцарі, що єго чути, як спалене сукно. Має також цигарницю, котрою можна буде перед не одним товаришем в селі повеличатися.

Ще півночі не було, коли Стешин підходив до своєї хати. Серце в нім билося. Що там діється? Сплять, чи ще не сплять? Ні; крізь малі віконця здалека видко велике світло— певно, мати пече щось у печі... Справді, бо от видко тінь її, як заходиться коло печі.