гамір, сміхи, танці йдуть,
через вікна фортеп'яна
звуки ллються та гудуть.
Темна нічка. У підвалі
Ллєсь не звуків — сліз потік:
плаче мати над дочкою,
що слаба кінчить свій вік.
Ні за що ліків купити,
щоб дитині помогти,
а сльозами її годі
перед смертю встерегти.
А я, змучений, на долі
спочиваю в полусні —
плач і звуки фортеп'яна
вснути не дають мені.
На поверсі танці, сміхи,
а там мати сльози ллє,—
ох, ті звуки ріжуть ухо,
ріжуть серденько моє.