І знову рік один життя, Як сон, минув, І більше вже не буду я Таким, як був. І більше вже не вернеться Ні сміх, ні сум, Лиш дещо з них обернеться У постать дум. І, може, хто, читаючи Письмо дрібне, Замислиться й, зітхаючи, Мене спімне.