Було — під вербами струмочок Тихесенько бринів, В гаю навколо розтинався Пташиний любий спів. А ми під вербами укупі Сиділи, молоді,— Бажали прочитати Про долю у воді... Тепер під вербами вже тихо, Бо висохла вода,— І нашу доленьку та щастя Пошарпала біда. 1905