Як станеш ти, любко, подружжям моїм, То заздрить тобі буде варто. Полине життя твоє святом ясним. Все радість, та сміхи, та жарти! І лайся, і сердься, — що хочеш, роби — Терпітиму й бурі великі. Коли ж не хвалитимеш... вірші мої — Покину тебе я навіки!