Погляди всіх спинилися на охопленому полум'ям капищі. З його даху знову вибухнув у небо світло-жовтавий, місцями синювато-червоний стовп диму, вогню і пилюги. Він злетів угору, ніби якась потвора. Тоді став розповзатися в ширину, вибухав червонястими іскрами, дихав білими клубками полум'я. Гинуло старе Волосове капище…
Несторова рука оніміла, не могла піднятись для хресного знамення… Протер очі ребром сухої долоні.
В ту мить знову здригнулась земля. Мовчки, але несамовито… Таки ж двиготить…
Почув, як за спиною у нього хтось сказав:
— Розгнівився Перун… Рушить старі храми… Люди забули за них!..
Огледівся. За ним стояв зігнутий, кволий дідусь у довгій, латаній на плечах сорочці. Великими червоними руками опирався об ціпок. Певно, гончар. Ще кілька мужів піднялося до них, а за ними жінки і діти.
— Горить Волосове капище… І там, за Глибочицею, також пожежа!
— То палять мечники Мономахові. Нерадець ними кермує. Кажуть, лютосний, яко звір…
— Князь Мономах привів із собою ромейських ченців і попів… Щоб добити, викорінити стару віру нашу…
— Чуєте, гуркоче? То Перун… за нашого Брайка мстить, — шепелявить якась бабуся. — Заступися за нас, бідних, гнівом своїм… Іспопели ворогів наших!..
— Мовчи, стара… — обертається до неї дід-гончар.
У хвилі Почайни падали охоплені вогнем рештки дерев'яного старого храму. Пахло горілими кістками, залізом, гаривом…
З часів Володимира Хрестителя люди не бачили погрому старих святинь. Недовершену ним справу достойно продовжував Володимир Всеволодович.
Рушилась, відходила в небуття стара Русь. У полум'ї догорали залишки обиталищ старих богів і старої віри. На їхнє місце мали стати міцні кам'яниці, щоб утвердити силу нового керманича Київської держави — самовладного Мономаха.
Але що чекало душі людські? Якими зернами будуть засіяні? Яким випробуванням будуть піддані?
Тривожними передчуттями повнилося зболіле серце Нестора. Важко звів руку, неквапно осінив себе хрестом.
Хай святиться ім'я твоє, златоглавий граде Києве. Кріпи міць, дух і віру в правду свою і в своє велике прийдешнє… Тоді — переможеш…
Уже по обіді Нестор повернувся до обителі. Там на нього чекав новий ігумен Видубицького монастиря Сильвестр — надійна тверджа Володимира Мономаха.
Ірпінь — Київ 1978–1981
notes
Примечания
1
Узвіз — крутий підйом на гору; вулиця, дорога.
2
Нощеденно — цілодобово.
3
Верета — рядно; одяг з грубої тканини; різнобарвний вовняний килим.
4
Буг — обруч.
5
Обада — брехня.
6
Схола (від грецьк. schola) — "дозвілля", "місце навчання"); школа.
7
Грядуниця — кульбаба.
8
Опанча (єпанча) — кирея, чоловічий верхній одяг.
9
Оброть — вуздечка для коня.
10
Оловир — шовкова тканина, заткана золотом.
11
Роздерть — частина лісу, землі, очищена від рослинності.
12
Лагвиця — посудина для рідини з вузькою шиєю.
13
Вотола — одяг або груба тканина.
14
Погост — садиба, дворище; селище; місце торгу, куди з'їжджалися купці.
15
Тіун — князівський, боярський чи єпископський управитель.
16
Бирич — князівський управитель (пізніше поліцейський чиновник), що оголошував розпорядження властей.
17
Овин — будівля для сушіння снопів.
18
Гов'яда — бик.
19
Опан — котел, сковорода.
20
Жрело — голос.
21
Отрок — молодший дружинник князя.
22
Воривка — вірьовка.
23
Ворохба, ворохобний — бунт, заколот; бунтівливий, заколотний.
24
Закладник — боржник.
25
Потяг — побори, податки.
26
Виталище — житло, господа, оселя.
27
Овина — овеча шкура, овчина.
28
Підкліть — нижня, господарська частина терема.
29
Ґражда — хлів, стійло.
30
Ряд — договір.
31
Убрус — старовинний жіночий головний убір.
32
Ям (єм) — прибалтійсько фінське плем'я, що жило з І тисячоліття у внутрішній частині Фінляндії. В XI–XII ст. платило данину Новгороду. В середині XIII ст. було підкорене шведами. Пізніше разом з іншими карельськими племенами створило фінську народність.
33
Гари — кораблі.
34
Блазн — спокуса, принада.
35
Вольниця — вовняна тканина.
36
Поприще — українська стародавня міра довжини (те ж, що й гони), рівнялось 60—120 сажням.
37
Пряжмо — хліб.
38
Зимниця — пропасниця, гарячка, лихоманка.
39
Гридь — князівський воїн.
40
Сольба — посольство.
41
Поруб — льох, що служив в'язницею.
42
Проскупій — злодій.
43
Свепет — дикий мед.
44
Мегерка — повстяна шапочка пастуха.
45
Опаниця — чашка.
46
Толковин — союзник, спільник.
47
Чересла — поясниця.
48
Вєть — рада, а водночас і віть, гілка.
49
Тул — колчан, сагайдак для стріл.
50
Авдоном — самодержець.
51
Єдма — болото.
52
Веретея — вузенька смужка землі.
53
Чадигрі — м'які чоботи з тканини чи шкіри, поверх яких надівались черевики.
54
Алафа — подарунок, нагорода.
55
Дайте двох коней!
56
Багрець — сукно червоного кольору.
57
Синодик — книга для записів імен померлих, які мали згадуватись під час богослужіння.
58
Одрина — хлів, сарай, хата.
59
Посмаг — сухар.
60
Облога — наклеп.
61
Навадник — наклепник.
62
Магометанської віри.
63
Синовець — племінник по брату.
64
Геньбувати — ставитись до когось, до чого-небудь зверхньо, гордовито (те ж, що й гребувати).
65
Кричники — ті, що варили крицю (сталь).
66
В'ятчаний — старий, ветхий.
67
Лива — болото.
68
Бачмага — черевик.
69
Межень — середина літа.
70
Ялівець — яскравий клан гик тканини, що кріпився до верхівки шолома.
71
Баралище — місце битви.
72
Верижиця — намисто, ланцюжок (прикраса).
73
Чуга — верхній одяг, що носився, як накидка.
74
Ногавки (ноговиці) — штани; рід панчіх з грубої вовни.
75
Стрий — дядько по батьку.
76
Чуйка — верхній чоловічим одяг з темного сукна, прямого крою, інколи комір оздоблювався оксамитом чи хутром.
77
Хза — спеціально вироблена, дуже м'яка шкіра для взуття, яке носила знать.
78
Барма — опліччя з намиста, прикраса великого князя.
79
Калантар — панцир без рукавів, зроблений з металічних пластинок.
80
Чечак — гостроверхий шолом із шкіри.
81
Дастархан — скатерть, обрус.
82
Корзно — старовинний верхній одяг, схожий на візантійську хламиду, прямокутного або напівокруглого крою, що скріплювався спеціальною застібкою — фібулою.
83
Хосен (хіспа) — користь, вигода.
84
Резана — грошова одиниця у Київській Русі (1/50 гривни).
85
Сиропусна неділя — останній день Масниці, неділя перед великим постом.
86
Здання — будівля.
87
Нізчимна їжа — пуста їжа, пісна.
88
Ігемонія — (гегемонія, від грецьк. hegemonia) — головна, керівна роль у чому-небудь.
89
Жажіль — ланцюг.
90
Герули (ерули) — одне а войовничих німецьких кочових племен, що жили спочатку в Північній Європі, а потім перекочували на південь. Східні герули були підкорені гуннами, а після розпаду гунського союзу оселились у Подунав'ї, на початку VI ст. були підкорені лангобардами. Західні герули у той же час потрапили під владу франків.
91
Ісаври — народ, союзний з Візантією, що дав династію візантійських імператорів, засновану Левом III, прозваним Ісавром. За її правління зміцніло становище Візантії.
92
Остроготи (остготи, грейтунги) — відгалуження германського племені готів. Жили в Причорноморських степах. Після розпаду гунського союзу вдерлись до Італії і створили свою державу. В ній було збережено багато римських правових і політичних установ. У VI ст. була завойована Візантією.
93
Віндики — (від лат. vindico — вимагаю, позиваю) — люди, що позивали когось з метою повернути своє майно, яким хтось володів незаконно.
94
Монофізити — прибічники християнського вчення, яке виникло у Візантії в V ст. Трактували поєднання двох природ во Христі: поглинання людського начала божественним.
95
Каган — титул глави держави у древніх тюркських народів (печенігів, половців, хозарів і т. д.), а також пізніше у східних слов'ян і монголів.
96
Напалок — перстень.
97
Колт — давньоруська жіноча прикраса у вигляді порожнистої металевої підвіски, яка прикріплювалася до головного убору.
98
Буртаси — об'єднання племен, що жили в V–XI ст. на обох берегах Волги (приблизно від сучасної Сизрані до Волгограда). Влаштовували набіги на волзько-камських болгар та печенігів. З кінця VII ст. були під владою Хозарського каганату, а в кінці X ст. потрапили в залежність до Русі. Після приходу в XI ст. половців втратили своє етнічне обличчя. Культура їх, очевидно, зробила вплив на формування мордви.
99
Окрил — плащ.
100
Кайстра — повстяна торба, тайстра, часто вишита.
101
Здатель — будівельник, зодчий, творець.
102
Алача — бухарська тканина.
103
Адамашка — різновид шовкової тканини.
104
Резоїмець — людина, яка давала гроші в борг, лихвар (від "резана").
105
Увіз — пристань.
106
Обельний — холоп, раб, котрим господар міг розпоряджатися, як власним майном.
107
Правіж — стягнення.