"Ми навіть не торкалися питання про Митний союз", — хитро посміхаючись, заявив Путін. Проте цілком очевидно, що стосунки у трикутнику ЄС — Росія — Україна стали розвиватися за сценарієм Москви, себто їй вдалося втримати нашу країну на своїй геополітичній орбіті. Вона добилася від нашого керівництва якщо не згоди про вступ до Митного союзу, то принаймні обіцянки не підписувати найближчими роками угоду про асоціацію з ЄС. Бо дуже важко вірилося у благодійність Москви після того, як вона виявляла "шкурність" навіть у дріб'язкових питаннях щодо України. Путінські подарунки змусили згадати бородату приказку про те, що безкоштовний (дешевий) сир буває тільки в мишоловці.
Мало не на кутні посміхався і Віктор Янукович. Для цього у нього були свої резони: українська влада одержала моральну і матеріальну підтримку, в чому їй категорично відмовив Захід. Можна не сумніватися також у тому, що Москва гарантувала Януковичу допомогу у боротьбі за президентське крісло у 2015 році. Тепер стала зрозумілою прихована сутність його далекосяжної геополітичної комбінації: він і не збирався підписувати угоду про асоціацію з ЄС, просто грав на нервах свого московського колеги, аби вибити у нього якнайбільшу знижку на газ, багатомільярдний кредит та обіцянку не заважати на виборах 2015 року. У підсумку виходить, що Янукович виграв? А Москва? Теж. Отже, програла лише Україна?
Після вівторкової зустрічі у Москві українська міжнародна політика нарешті стала з голови на ноги, адже прагнення Януковича до інтеграції з ЄС протягом останніх п'яти місяців багатьом здавалося неприродним, збивало з пантелику і прихильників президента, і опозицію, і ЄС. "Ну навіщо йому та Європа? Невже заради неї позбудеться своєї безмежної влади, відмовиться від рейдерських захоплень та корупційних схем, якими користується Сім'я? Навіщо йому нудні нотації європейських комісарів про розгони мирних демонстрацій, вибіркове правосуддя тощо? Тоді як Москва, навпаки, зацікавлена у зміцненні авторитарного режиму в Україні", — такі запитання виникали під час його євроінтеграційних поривань.
Дехто зауважував, мовляв, не треба робити поспішних висновків, бо український президент після Москви відразу поїде до Брюсселя запевняти у вірності євроінтеграційному курсу. Ой не так уже було просто це зробити, бо Україна опинилася на газовому гачку, адже за умовами доповнення до контракту ціна на газ могла переглядатися щоквартально. Та й Путін сказав, що вважає нові умови постачання газу тимчасовими, маючи на увазі, що довгострокові домовленості ще попереду. Окрім цього, надходження рятівного кредиту на суму 15 млрд доларів, вочевидь, було розтягнуто на два роки. І в тому разі, якщо Україна спробувала б знову вскочити у євроінтеграційний потяг, Москва могла підкласти під нього фінансову бомбу.
Багатьох оглядачів насторожило те, що високопосадовці, коментуючи газову угоду, акцентували увагу лише на новій ціні на блакитне паливо, проте нічого не сказали про обсяги його закупівель. У зв'язку з цим звернули на себе увагу слова віце-прем'єра В. Бойка: "Прийшло розуміння, що російські колеги втрачають ринок, а ми — виробництво, настав час піти назустріч один одному". А тому висловлювалося припущення, що в обмін на газову знижку Україна зобов'язалася купувати щорічно не 36 млрд куб. м газу, як було останнім часом, а 50 млрд. Якщо так, то де ж та економія? І як бути із започаткованими проектами щодо подальшого скорочення споживання газу?
Російський економіст Костянтин Янкаускас назвав гроші, виділені Росією Україні, не кредитом, а пожертвою у виборчий фонд кандидата в президенти Януковича. "Путін сьогодні просто так виділив Україні 15 млрд доларів із коштів ФНБ. Ці гроші будуть вкладені в українські облігації, тобто цінні папери, з допомогою яких фінансується поточний дефіцит бюджету. Але чому з нашого державного резервного фонду, призначеного для розвитку національної інфраструктури, виділяється така величезна сума на підтримку корумпованого режиму в сусідній країні?" — обурювався економіст.
Новий міністр закордонних справ Німеччини Франк Вальтер Штайн— маєр в інавгураційному виступі розкритикував Росію за тиск на Україну в питанні щодо угоди з ЄС. "Просто обурює те, як Росія скористалася економічними негараздами України у власних цілях, а також, щоб не допустити підписання угоди про асоціацію з ЄС", — сказав Штайнмаєр.
Офіційну реакцію Європи на московські домовленості ми почули на саміті ЄС, який відбувся 19-21 грудня у Брюсселі. Європейські політики обурювалися діями Кремля і Банкової, проте так і не запропонували дієвих заходів для повернення України у русло євроінтеграційного процесу. Бо у них, бачте, своїх турбот вистачає: треба рятувати Грецію, зміцнювати інші слабкі ланки ЄС. "Двері відкриті", — це єдине, що спромоглася прошамкати бабуся Європа. Словом, склалося враження, що Захід "здав" і Майдан, і Україну в цілому.
Тільки Майдан не здався. У вівторок 17 грудня його посланці — представники опозиції спробували заблокувати роботу Верховної Ради, аби створити юридичну підставу для її розпуску — 30 днів без сесійних засідань. Оскільки до цього парламент не працював 12 днів, залишалося протриматися ще 18. Проте спікер В. Рибак перехитрував блокувальників, відкривши сесію на п'ять хвилин просто із залу. Але опозиція була переконана, що такі фокуси не врятують парламент від розпуску, а уряд — від відставки.
Хто — пан, а хто — васал
Після шостого засідання Українсько-російської міждержавної комісії (УРМК) президенти В.Янукович та В.Путін в один і той же день і час — 23 грудня 2013 року — скликали прес-конференції, на яких ішлося про одне і те ж: проблеми внутрішньої та зовнішньої політики обох країн. Це наводило на думку про кремлівський задум спільної піар-акції. Отже, Київ починав жити в унісон із Білокам'яною. І хоча позиції обох керманичів з ключових питань загалом збігалися, із деяких відповідей можна було судити, що братніми і рівноправними міждержавними стосунками навіть не пахне. Бо ці дві прес-конференції нагадували перекличку пана і васала.Віктор Янукович справляв враження людини, що вхопила Бога за бороду. Хоча насправді — сіла в калюжу. Тобто наш керманич продовжував блефувати. "Ви бачите цифру 268,5 долара за тисячу кубометрів газу, а поруч 510 доларів — це та ціна, за якою ми ще й досі одержуємо газ", — із гордістю аналізував газову кон'юнктуру глава Української держави. Через це, на його думку, Україна за чотири роки втратила 20 млрд доларів, що стало головною причиною економічної кризи. Другий чинник негараздів — кредити МВФ, узяті попереднім урядом протягом 2008-2009 років. Третя причина — значне зниження товарообороту з нашими стратегічними партнерами, в першу чергу — з Росією і кількома країнами СНД. Знижка на газ дасть змогу зекономити гроші на реалізацію соціальних проектів та стимулюватиме розвиток промисловості, вважає В.Янукович.
У той же час президент РФ Володимир Путін заявив, що контракт від 2009 року був взаємовигідний: "Я не вважаю несправедливими умови "базової" газової угоди, укладеної 2009 року при українському уряді Юлії Тимошенко. Я вважав і вважаю, що цей контракт повністю економічно обґрунтований і перебуває в повній відповідності з нашою практикою роботи з іншими партнерами: формула ціни точно така, як для решти наших споживачів у Європі. І не потрібно тут нічого вигадувати. І ніхто нікого не "душив", — запевнив Путін. "Якщо ми хочемо бути незалежними, то треба за це заплатити і поводитись як незалежна країна", — додав російський президент.
Так он у чому річ! Виявляється, 20 млрд доларів — то була наша плата за незалежність. Викуп, так би мовити, з неволі. Дешево ж оцінив нашу свободу "старший" брат. Але чому ж усе-таки Росія зглянулася на Україну і знизила вартість блакитного палива? "Ми пішли назустріч із прагматичних міркувань, оскільки було б неправильно добивати країну, яка має суттєві фінансові проблеми", — пояснив Путін. Таким чином, господар Кремля визнав, що таки Україну добивав, але трішки не добив.
"Росія сподівається придумати спосіб для тривалого втримання ціни на газ. Слід знайти рішення, яке дасть змогу обом країнам глибоко співробітничати одна з одною", — додав Путін. Тобто чітко дав зрозуміти, що втримання ціни на рівні 268,5 долара за тисячу куб. м залежатиме від того, наскільки швидко Україна вступить до Митного союзу. І не треба гадати про якісь таємні домовленості. Україна вже на газовому гачку.
Президент України Янукович заявив, що РФ нічого не вимагає за кредит у сумі $15 млрд. "Ми ніколи не закладали майно. Це прозора схема. Умови контракту — 5% річних. Цей кредит вигідний, нам ніяких умов не висували, — запевнив глава держави. Президент Росії мотивував надання коштів братніми почуттями до українського народу. "Скажу без жодної іронії: ми часто вживаємо словосполучення "братська країна", "братський народ". І сьогодні бачимо, що Україна перебуває в скрутному становищі — і економічному, і соціальному, і політичному. За цих умов ми прийняли рішення, пов'язане з нашими особливими відносинами з Україною, і не в інтересах якогось діючого керівництва, а в інтересах саме українського народу", — заявив Путін.
Тобто високою ціною на газ, економічною блокадою Москва спершу загнала нас у боргову яму, а потім нібито простягнула руку допомоги. Це й справді по-братньому. Прикметно, що кредит виділено з фонду, створеного для соціального та інфраструктурного розвитку регіонів Росії. Отже, Москва вже вважає Україну своїм регіоном?
На зустрічі у Москві не йшлося про будь-яку інтеграцію, сказав В. Янукович. Але все-таки спробував пояснити, чому ми загальмували рух у Європу. Це зроблено для того, щоб уважніше проаналізувати умови, на яких збираємося підписувати угоди з ЄС. "І коли ми побачимо, що нас такі умови влаштовують, нам це вигідно, що ми захищаємо наші національні інтереси, тоді, безумовно, буде прийнято позитивне рішення", — запевнив президент України.
Невже за останні чотири роки, коли підготовка євроінтеграційних документів перебувала на заключній стадії, їх не можна було як слід вивчити? "Гадаю, що це питання пов'язане з недостатньою поінформованістю, — говорив у цей час його колега у Москві.