Мсьє Петі придумав черевики з рідкої породи південноамериканської ліани чечентуани. Жак Петі стверджує, що носіння його взуття благотворно впливає на чоловічу потенцію…
ЛАУРА. І треба ж? Сподіваюсь, ти придбав собі пару цих цілющих черевиків?
КАТРІН. Мадам! Давайте не будемо про сумне… Сто тисяч франків проти мсьє Редона! Ваша ставка, мадам!
ЛАУРА. Я ставлю унітаз Лучано! Хоча це й копія, але з доброго золота!
КАТРІН. Приймається! Золотий унітаз відмінна ціна за такого видатного мсьє! Тепер про умови нашої з вами гри…
РЕДОН. Годі… Годі… Катрін, мені здається, що ви зайшли надто далеко! Я не хочу попасти в якості виграшу в руки мадам Фльорі! Коли їй поталанило один раз з мільйоном лір, тоді чому їй не може поталанити ще раз? І, взагалі, те, що ви пропонуєте, не піддається осмисленню…
ЛАУРА. Боїшся, бамбіно? Зате чесно. Коли доля усміхнеться мені, я виграю у цієї маленької дияволиці, а коли ні – селяві!
КАТРІН. Погоджуйтесь, мсьє! У випадку виграшу я спробую здобути з цих обставин якнайбільшу вигоду як для себе, так і для вас.
ЛАУРА. Він старий для тебе, дитино! Вигравши у мене Жаспара, тобі прийдеться тут же мчатись до мсьє Петі за його лікувальними черевиками!
РЕДОН (образливо). Ну, знаєш! Я ще не такий старий, як би тобі хотілось цього! Я згоден, Катрін! Сподіваюсь, удача і на цей раз обійде стороною цю зіпсовану жінку!
ЛАУРА. І не сподівайся! Коли я виграю у цієї безрідної…
КАТРІН. Я вже мала честь повідомити вам про своє походження!
ЛАУРА. Не смішіть мене! Маркізи покоївками не служать!
КАТРІН. Я знала одну російську графиню, котра працювала посудомийкою в паризькому ресторані "Максим". Наявність титулу не завжди гарантує наявність грошей на особистих рахунках.
ЛАУРА. Так ви бідні? Звідки ж у вас тоді заявлені сто тисяч?
РЕДОН. А я заплатив мадмуазель Катрін за п'ять років наперед!
КАТРІН. Одним чеком…
ЛАУРА. Ось і чудово! Моліть Бога, щоб я програла! Тому що, програвши мені, ви змушені будете прибиратись в кімнатах не пилососом, а зубною щіткою!
КАТРІН. Домовились, мадам Фльорі! Мсьє Жаспар! Поки ми з мадам будемо з'ясовувати свої відносини з допомогою рулетки, чи не будете ви так люб'язні спакувати речі мадам?
РЕДОН. З задоволенням, маркізо!
Сцена десята
Через деякий час. Там же. Редон, заклавши руки за спину, нервовими кроками міряє хол. Раптово з сусідньої кімнати лунає постріл і пронизливий крик Катрін. Редон кидається до дверей, з яких йому назустріч виходить Лаура з кам'яним виразом на обличчі та з пістолетом в руках.
РЕДОН. Навіщо ти скоїла це? (Обережно віднімає від Лаури пістолет).
ЛАУРА. Тому, що вона дістала мене! (Падає в крісло, закриває обличчя руками).
РЕДОН. Який жах!
В хол заходить перелякана Катрін.
РЕДОН. Господи мій! Ви живі?!
ЛАУРА (гробовим голосом). А що їй зробиться!
КАТРІН (тремтячим голосом). Вона розстріляла рулетку. Бах! І вщент!
РЕДОН (миттєво повеселівши). Із цього витікає, що мадам Фльорі програла?! (До Лаури). Тоді прошу вас в мою машину! Я миттю доставлю ваше вже надто поношене тіло у славне місто Авіньйон!
ЛАУРА (все тим же голосом). Як був ти жалюгідним поліцейським, так ним і залишився… Яке щастя, що я ніколи не мала від тебе дітей!
РЕДОН. Свій ліміт дітей ти цілком вичерпала ще до шістнадцятирічного віку!
ЛАУРА. Неправда! У мене завжди був шанс!
РЕДОН. Гаразд, залишимо це… Ти готова?
ЛАУРА. Я хочу випити… Налий мені вина…
РЕДОН (з нетерпінням). Я тобі дам пляшку з собою… В машині й вип'єш…
КАТРІН. Зачекайте, мсьє! (До Лаури). Мадам! Вам, мабуть, дуже хотілося б залишитись власницею ось цього (Поплескує долонею по віку скрині). золотого красеня? Цього дорогоцінного відхожого місця? Врешті-решт, він вам дорогий як пам'ять!
ЛАУРА. Авжеж! Продавши цей шедевр сантехнічного мистецтва, я б змогла весело провести час у Люксембурзі в свого швагра. А що ви хочете запропонувати?
КАТРІН. Так, сущу дрібницю… Чи не могли б ви зіграти роль глухонімої свахи?
ЛАУРА. Глухонімої свахи? Як це?
РЕДОН. Що ви задумали, маркізо?
КАТРІН. Зараз дізнаєтесь. Мадам, ви мені не відповіли…
ЛАУРА. І що я повинна буду робити?
КАТРІН. А нічого! Сидіти в кріслі, пити добре вино й ствердно кивати головою, бажано впопад. І посміхатись. (До Редона). Ви, мсьє, загримуєте мене під свою кузину… І…
ЛАУРА. У Жаспара немає кузини!
РЕДОН. Не втручайся, Лауро! Ну і?
КАТРІН. І запрошуєте в свій дім мадам Раблє. Тобто ви її не запрошуєте, а просто повідомляєте їй, що у вас в гостях мати одного з претендентів на мою руку. І що ваша з нею домовленість, відносно підходящої кандидатури, вона може забути. Впевнена, що мадам Раблє тут же примчиться слідом. Імовірно, вона попросить у вас трішки солі, або сірників…
РЕДОН. Або праску… А що далі?
КАТРІН. А далі вам теж прийдеться сидіти в кріслі, пити вино й підтакувати мені… Ясно?
РЕДОН. А якщо мадам мафія спробує зіпсувати нам картинку?
КАТРІН (взявши з рук Редона пістолет). Тоді я її застрілю…
ЛАУРА. Ви вмієте поводитись з цією зброєю?
КАТРІН (окинувши Лауру зневажливим поглядом). Ну, в вас вже я як-небудь попаду!
ЛАУРА. Щоб вбити людину, потрібно стріляти не куди-небудь, а в голову.
КАТРІН. Не думаю, що у вас голова є життєво-важливим органом! До речі, якщо ви, мадам, і надалі будете сперечатися зі мною, ми розіграємо наш спектакль і без вашої мовчазної участі! Але, в цьому випадку, ваш золотий унітаз безповоротно стане нашим. Ви його програли в чесній боротьбі! Я й сама з великим задоволенням просаджу його в Монте-Карло!
ЛАУРА. Я зрозуміла… І я мовчу. Жаспар, де моє вино, котре я повинна пити?
РЕДОН. Спочатку ми приведемо в порядок обличчя мадмуазель Катрін. Прийдеться трішечки зачекати, моя люба…
Сцена одинадцята
Через деякий час. Там же. Захмеліла Лаура тихо дрімає в кріслі, схиливши голову на плече. Загримована Катрін, явно хвилюючись, ходить вперед-назад по кімнаті.
Швидко заходить Редон.
КАТРІН. Ну й як ви сходили, мсьє? Вона клюнула?
РЕДОН. Швидше так, ніж ні. У будь-якому випадку вигляду мадам не подала. Але очі…
КАТРІН. Вони стали квадратними?
РЕДОН. Вони стали злими… З чого б це? Не знаєте? (Дивиться на годинника). Мені необхідно терміново подзвонити…
Редон виходить.
ЛАУРА (відкривши очі). Мадмуазель, третій дзвінок вже швидко? Я більше не можу пити це огидне вино! Я хочу спати…
КАТРІН. Спіть, мадам, спіть…
ЛАУРА. Сидячи? Я не сплю сидячи… Я не сова…
Заходить Редон.
ЛАУРА. А ось і ваш виграш, маленьке дрантя… (До Редона). Ти дзвонив в піццерію?
РЕДОН (не звертаючи уваги на репліку Лаури). Знаєте, Катрін, повертаючись від нашої милої сусідки мадам Раблє, я зустрів її сусіда мсьє Олорона. Пам'ятаєте я вам якось розповідав про нього? Так ось, мсьє Олорон розповів мені про деяку загадкову гостю мадам Раблє, яка прибула до неї в замок сьогодні вночі…
КАТРІН. Ну й що з цього? Хіба у мадам Раблє не може бути нічних гостей?
РЕДОН. Я цього не сказав… (Непомітно для Лаури підходить до журнального столика, на котрому стоїть магнітофон, і натискає клавішу). Вся справа в тому, дорога маркізо, що нічна гостя мадам Раблє знаходиться в цьому холі!
Раблє тихо з'являється у дверях.
РАБЛЄ. Цілком вірно, мсьє! (Всі повертаються до неї). Я мала честь приймати цієї ночі мадам Фльорі в своєму замку! Ми з нею славно погомоніли! Чи не так, Лауро?
ЛАУРА (цілком тверезим голосом). Авжеж, Франсуазо!
РЕДОН. Я радий, що ви за одну ніч встигли так близько зійтись. Вам обом, я сподіваюсь, було що розповісти одна одній!
РАБЛЄ. Звичайно, мсьє! Але ми говорили переважно про вас і про вашу милу кузину… Ви не повірите, але ми так сміялись…
КАТРІН (занепокоєно). Що тут відбувається, Жаспар?!
РАБЛЄ. Відбувається те, мила кузино, чого ви ніяк не чекали… До речі, вас сьогодні дуже погано загримували. (Катрін від несподіванки сідає прямо на скриню мадам Лаури). Жаспар очевидно дуже поспішав…
РЕДОН. Я так розумію, мадам, ви вже повідомили в поліцію про перебування в моєму домі маркізи де Марсан?
РАБЛЄ. Звичайно, комісаре! Поліція повинна прибути з хвилини на хвилину!
КАТРІН. Мсьє! Ви дозволите поліції заарештувати мене?!
РЕДОН (непомітно для інших підморгує Катрін). Ми будемо відстрілюватись, мадмуазель! Ви готові відстрілюватися?
ЛАУРА. Перестань, Жаспар! Ти зовсім не вмієш грати. Зараз приїде поліція й забере вас обох до в'язниці. Ти не пам'ятаєш, скільки дають за переховування в своєму домі злочинця?
РЕДОН (до Раблє). Мадам, ви можете попросити мадам Фльорі вийти на декілька хвилин? Мені б хотілось задати вам кілька запитань, коли ви вже нас з Катрін так блискуче викрили.
РАБЛЄ. А ви обіцяєте вести себе добре?
РЕДОН. Авжеж… (Дістає з кишені пістолет і передає його Лаурі).