исправительно-трудовое законодательство
Прокурору м.Києва від Марченка В.В.
ЗАЯВА
Мені не відома жодна законна підстава для переслідування людини за IT погляди, тим не менше, при винесенні постанови про адміністративний нагляд це виставляється мені в найбільшу провину.
З характеристики, складеної нач-ком Уїльського РОВД, майором Дарменкуловим: "Громадський порядок та режим заслання не порушував, але не змінив своїх поглядів і переконань".
Із висновку, підписаного майором Дарменкуловим та Головою спостережної комісії виконкому Уїльської райради народних депутатів С.Канішевим: "Обгрунтування для встановлення адмін. нагляду—на шлях виправлення не став". Подібний висновок не має обгрунтувань, це видно хоча б із характеристики. Це розуміють і в РОВД Радянського р-ну м.Києва, коли для підсилення моєї антисоціальної сутності до "на шлях виправлення не став, своїх переконань не змінив" додали "після звільнення Марченко до цього часу не працевлашту-вався, веде паразитичний спосіб життя". Я одержав довідку про звільнення 8 травня, приїхав до Києва 12, зголосився у Радянський РОВД 15, прописався та одержав паспорт 29. Я маю хворі нирки й гіпертонію (інвалідність III групи за висновком ВТЕК з ВТУ ВС-389 Пермської обл.) і одразу по приїзді посилено розпочав лікуватися. З 5 по 20 червня я перебував у лікарні, що засвідчено документально і в чому, зрозуміло, гр. міліціонери мали змогу пересвідчитись. А 24 червня я подав заяву до Київського міськвно з проханням влаштувати мене, філолога-україніста на посаду вчителя укр.мови та л-ри. Копію заяви я передав нач-ку Радянського РОВДу. Я важко працював і в таборі, і на засланні. Крім того, у вільний час я займаюсь худ. перекладом з англійської. Свої переклади вже запропонував до
друку.
І, тим не менше, 2 липня було винесено постанову про адміністративний нагляд. Серед тих, хто її підписував, стоїть ім'я прокурора Радянського р-ну Лотюка С.В. Через це я звертаюсь до вас з проханням скасувати безпідставно накладене покарання та вжити заходів, щоб зараз і в майбутньому нікого більше не карали за його переконання.
14/VII-81
Голові Ради Міністрів УРСР
Ляшку О.П.
від Марченка В.В.,
який мешкає: Київ-111, Щербакова 72/2, кв. 13О
ЗАЯВА
Після 8 років покарання, визначених мені Київським облсудом за статтею 62 ч.1 КК УРСР, я повернувся додому, де прописався й ось уже тривалий час намагаюсь знайти роботу. І, хоча всі спроби успіхом не увінчалися не через моє небажання, мені загрожує притягнення до карної відповідальності за т.зв. тунеядство.
Доводжу до вашого відома, що я дуже хвора людина (хронічний нефрит із гіпертонічною формою, через що був звільнений від служби в армії, а в таборі мав III групу інвалідності), і в пошуку роботи я керуюсь не лише наявністю диплома філолога, випускника КДУ, але й станом здоров'я.
Отже, 24 червня ц.р. я подав заяву голові Київського міськвно Тимчику А.І. з проханням влаштувати мене вчителем української мови та літератури. Відповіді довго не було, відтак мою заяву було передано до канцелярії, де усно сказали, що в міськвно займаються лише працевлаштуванням випускників вузів, і порадили звернутися до райвно Радянського р-ну. Моїм поясненням, що випадок — винятковий і що вирішувати повинен Тимчик особисто, там знехтували. В Радянському райвно (вул.Пирогова, 5) на моє прохання влаштувати вчителем в.о. завідуючого відповів, що хоча в них місця є, але вони тримають їх для випускників. Мене ж, він сказав, на його думку, ніколи на викладацьку роботу не візьмуть. Подібне твердження, до речі, я чув також від працівників міліції та прокуратури, хоча адвокат з юрконсультації запевнив мене, що я маю беззастережне право на роботу вчителя.
Одержавши відмову, я вирішив, що, можливо, легше буде влаштуватися в установі, котра перебуває осторонь від політики і декретом відокремлена від держави. Я пішов до Митрополичої резиденції, де на прийомі в архієпископа Макарія запропонував послуги на вакантне місце літпрацівника до періодичного видання "Православний вісник". Заступник митрополита промовив буквально таке: "З вашою біографією ми вас до себе взяти не можемо". Коли ж я наполіг, щоб із справою ознайомили Владику*, мені було переказано його слова: "Це нереально". Тоді я пішов до організації "Київліфт" (провул.Музейний, 8) і попросив прийняти мене на роботу у відділ автоматики, де робота більше розумова й технічна і де я міг би працювати не на шкоду власному здоров'ю. Але головний інженер Сергійчук, дізнавшись, що я відбував покарання за антира-дянську діяльність, направив мене на виробничу ділянку з важкою фізичною працею. Незважаючи на мої прохання призначити на місце, яке було вільне й підходило мені, свого рішення не змінив. Після цього я звернувся в Бюро по працевлаштуванню Радянського
* Митрополит Філарет р-ну. На жаль, те, що пропонувалося там, не підходить мені або через стан здоров'я, або через брак кваліфікації, або через обмеження, накладені райвідділом міліції — заборона виїздити поза межі Києва, вночі [треба] сидіти вдома. Отже відпала робота провідника залізничного вагона та лаборанта НДІ, що пов'язана з частими відрядженнями. Потім я ще був у ЦН бібліотеці АН УРСР, де зав. відділом кадрів сказала, що місце для мене в них є і що я можу влаштовуватись. Коли я прийшов з документами до заступника директора бібліотеки, та, дізнавшись про мій намір, сказала, що в них місць нема.
В зв'язку з усім вищенаведеним я прошу вас розпорядитися, щоб мені надали місце музейного наглядача (не плутати з екскурсоводом!) в Києво-Печерському державному заповіднику! Не називаючи своєї біографії, я побував у відділі кадрів і мені сказали, що ця посада вільна і я цілком можу працювати там. Я ще не звертався до директора, Кибальника Ю.Д. (тел.97-41-47), щоб не наражатися на відмову, і тому сподіваюсь, ваше втручання, нарешті, припинить цей ланцюг відмов у роботі при наявності вільних місць.
27Л/Н-81 (підпис)
ПРОКУРАТУРА СССР гр.Марченко В.В.
Прокуратура Киев-111, ул.Щербакова,
Радянского района 72/2, кв. 130
города Киева
20Л/Ш.81 № 3/349
гор.Киев
Ваше заявление, направленное прокурору гор.Киева, об необоснованном установлении административного надзора, прокуратурой Радянского района проверено.
Административный надзор Вам установлен обоснованно и прокуратура района не находит оснований для его опротестования.
Прокурор Радянского района г.Киева
советник юстиции (подпись) С.В.Лотюк
Телеграма Валерія в Таллінн (лютий 1982 p.) на смерть Артема Юськевича.
Больно когда из людского множества уходит Человек. Стократ больней когда он был твой друг В этой скорби и всегда утешением есть только его нравственный выигрыш, достойный итог: Артем умер несогнутый Вечная ему память
Валерий Марченко Приехать не могу связи надзором Лежу больнице
МИКОЛА ГУЛАК
Артемові Юськевичу присвячую
Нема в світі правди, правди не зійськати, Що звикла неправда тепера правдою стати. Що тепера правду ногами топтають, А тую неправду медом-вином напувають. Що тепера правда стоїть у порога, А тая неправда сидить конець стола. Що тепера й правда сльозами ридає, А тая неправда з панами гуляє. Що тепера й правда у темній темниці, А тая неправда з панами в світлиці. То чи ти, правдо, вмерла, чи ти заключена, Чи ти, мати рідна, од нас одречена? Уже давно правда, уже давно вмерла, А тая неправда увесь світ пожерла.
Цю думу той, про кого мова йтиме далі, міг і не чути від полтавського кобзаря Кравченка (Крюківського), хоча історики-фолькльористи відзначають поширеність "Правди та неправди" в минулому віці на Лівобережній Україні. Важливо, одначе, те, що її актуальність була загальновизнаною. І, поза сумнівом, пристрасне пожадання слраведли-вости, що вибухає з кожного рядка думи, знаходило відгук, передусім, у тих, про кого урочно сказано: вітчизни вірнії сини.
Засновник Кирило-Методіївського Братства, соратник Шевченка, педагог, науковець, Микола Гулак належить до чільних постатей українського демократичного руху середини 19 сторіччя. Народився він 1822 року в родині поміщика Золотоніського повіту Полтавської губернії Івана Гулака. Свою генезу Гулаки виводять від Івана Гулака, Генерального обозного Війська Запорізького (1674 р.) часів урядування гетьмана Петра Дорошенка. Навіть побіжний огляд посад та нагород на царській службі, підприємницька ініціятивність, публікації з економіки сільського господарства в російських часописах дозволяють говорити про Гулакового батька як про непересічну людину. Річ певна, що й на вихованні дітей позначилися поступові погляди енергійного поміщика. Синів Миколу та Олександра він віддав вчитися до Дерптського університету, який вирізнявся серед інших в імперії культивуванням науковости та німецькою школою викладання. Вступивши на початку 1840 років до правничого факультету, молодий Гулак поставився до навчання винятково сумлінно. Він оволодів іноземними мовами і згодом писав ними свої наукові праці, зокрема: "Про юридичний побут Поморських слов'ян" (німецькою), "Про розв'язання трансцендентних рівнянь" (французькою). Крім численної юридичної літератури, в його книгозбірні були твори Гомера,
Гесіода, Плавта, Плутарха, Овідія, Вергілія по-грецькому та латиною,
Мілтона, Свіфта, Голдсміта, Філдінга — англійською; Маціовського — польською; Шафарикові "Слов'янські древності" — чеською, Біблія в перекладі Лютера, а також книжки з ботаніки, фізики, історії, мовознавства. Дослідники життя і творчости Миколи Гулака одностайно відзначають його широку ерудицію, основи якої закладалися у Дерпті. Закінчивши університет 1843 року й діставши свідоцтво, де вказано, що він "відмінно витримав іспит на вчену ступінь", Гулак через рік захистив працю на звання кандидата п.з.* "Права чужинців у французькому, пруському, австрійському та російському праві" (німецькою мовою)". Прибалтицьке студентське містечко не випадково зажило своєї слави. Наука без вільнодумства розвиватися нездатна. Тому стале запровадження передових методів навчання сприяло піднесенню як духовного, так і політичного життя. Маючи корпорації з доволі суворими правилами, тамтешні студенти високо ставили відчуття това-риськости й відданости обов'язку. Зрозуміло, за подібних умов жандармам засилати шпиків до їхніх лав було набагато важче, ніж до інших російських університетів.