303
* як між жаховою насолодою і жахом невагомості тіла, — ти не тіло, ти назва тіла, яку одшукано; і ось від чого вжахнешся
** смійтесь а ні, — Горбатенької слід ущез *** люди вмирають невидко, аж смерть не постигає за ними на своє змагання С. 304
/горою сторінки/ злочин скоївся, що нам зостається: прийти й побачити місце опісля злочину
Марта-відьма; звільнення простору задля нових злочинів шматок толю бах-бах у-х-мер-р та-а-тб
* блукальна баба у пошуках свеї хати; історії про щасливі сім'ї; де це Павло наймався до Варки, то є таки моя частка
** Юрко про прикупівлю хатів і хатниськ
*** блукальна баба попри церкви, — чи це і є та остання оселя, де мене прийнято буде
* * * * "церковна оргія" /.../ віруючі в одному Бозі /.../ та за різними ритуалами, — ті, що в церкві, і ті, що надворі; Ґал; вертоліти
***** Богиньчин сон на вінчання, — відхід у маренні ****** Юрко-Мефа;спогадування історичної ідилії/коли людина найщасливіша буває!/
****** зустріч усіх в одному спогаді
******* рятування Балялі од санітарок, — з чого це починалося: Марусю, покажи! — малими заглядали
С. 308
* вони мені кажуть, що купили в мене хату, що не моя, а як же це не моя, як це моя хата, хіба я пересиджу куток
С. 309
* історія купівлі своєї хати
** Юрко: скіки це цих віків минуло, що ов-го, а це знов тра вертаться, ці похорони всесвітні, знов усе спочатку С.310
* вдовине жито
** тесля, що попаде в пекло; а діти; то я містка зроблю, я ж тесля; ви будете в раю; в секту ходить, змарніла
*** як ці теперішні соломії й Світлани з дитиною, а чоловіка геть; та найде собі дядька заможного
С.311
* Лаціс /.../ "філософ" ** Юхим /... / візничий
*** Юрко про загноблений етнос /.../ ще й цю бабу маю до церкви провадити ^
**** а я мав і цю хату ревізувати
***** "хазяїн" такий, дошки краде, сіно викошує, бо Любка сестра /... / а за города не помирилися, то вороги /.../ і все розказують — де що вкрадено
С.312
* тому-то й мариться весілля мов своє чи Юркове Богиньці ** прошений світ
*** яловий світ
**** цей ялово-жорстокий світ
***** ялово-жорстокі жінки й чоловіки
****** їхні діти /... / жорстокі, з несамовитим прагненням до життя і його руїнництва /... / суть, що не вбирає життя і не скоряється його законам /... / підгрібає життя і користається рештками енергії і тями
*******ацк> бабу оточають у чорному, монашки такі, щоб її в манастир спровадити, бо її віра інакша, а їм тра однакової на всіх
******** або ці санітари, щоб у приют чи дурдом
********* рятуються втечею до церкви
********** з цею Світланкою; бо як він вічний /вішній/, і вона також /символ/, з такими жінками і з'єднує доля на муки С.313
* же ж і мама живі, і сестричка одненька, і ми з татом вижили, а вже чорна воронь у двір налітає; визнали пісню як антисемітську; підступи до тата, батька не застає
**підсусідки
*** вам не розгледіти наших облич, наші пінжаки притрушені пилом століть С.314
* але ж, скажете, з інших країв і світів, — в нас бувало інакше С.316
* дивлюся з вікон свеї хати, а йдуть четверо у двір, і тато кажуть довгу промову, що міг би втекти, але це було б нерозсудливо
** не залив мені батюшка йодом очі, як зараза в'їлась у очі, не пішов я поводарем до бандуристів С.318
* та вже й це є написане, каже бабі, і написаного стає більше, як всього, що є насправді
** десь тут татова бандура на горищі в соломі може бути /.../ бо мама ховала
*** чи закопувала, чи де, що т і не розбили С.319
* зникнуть жебраки, і не буде кому помолитися за душі померлих, і спіткає ту країну неврожай та голод
С.320
* право слабшого, що вистановлюється на звиродніле зазіхання на все неналежне йому; така гра весело-збожеволіла, а от що зі мною зроблять, як і на це зазіхну; людина вже в послідку гадає: що з нею далі станеться
* * ми своє право не поширили, а лиш здобулися на право слабшого С.321
* Світланка: я ще й таке зроблю, — що ти зі мною вчиниш ** та й весело в цьому краї, як не дивись
С.324
* а так воно до цього і йде, сперш гуртуються, а тоді ввикають, а далі й з ненавистю до тебе: то ще й чоловік; а не так глянув, — до суду, не так сказав, — до влади; як оце й ви, — а вам, дядя, не стидно
** я вам ніяка не дядя
*** скіки ж світів у цьому світі поміщається /... / баба кіля хати /... / вікові бандуристи /... / ці купою литка до литки **** розокремлений світ ***** яловий світ
****** світ історії /жахів/, що душить усе теперішнє ******* що ти кому поясниш, до чого закличеш ******** то вже не те, що в кожного своя правда /... / і кожного рація, бо все вже з'ясовано, і всю правду знають
*********а вступають у світ правди, якої не тямлять, і яка не тра нікому; ото де свободу здобули
********** бо що ж та свобода, як вона не всім людом виборена, а так /... / нате вам свободу, а ні, то різками загонимо в царство свободи
*********** свободи гірш кріпацтва бояться, бо вивільнюється те, що найперш жахом скроплює, і душу знов вивертає, та не дає спокою на здоровий розмисел
С.325
* Мефаяк слідчий вертається до витоків своїх нещасть
* * на цьому людина впокоюється й загнрблюється
* * * світ власних марень не дарує вислідку на історичні простори **** тому в погоні за осінню вибігає на пагорби, до хутора, щоб
пізнати знання вічності /.../ Марта-відьма
***** ось у цьому гуморі й заховано одну з таємниць ****** а знання про смерть батька як примітка до всього незбулого ******* Лагута в сміх: ваш світ цей нецвинтарний, бо усі живіші
тут од вас живих; Любка: якби хата за мною, то доглядала б могилку * бабину, а тепер хай як хочуть, то нам і ця ненаша могилка у спадок /
... / я шукаю, щоб догледіти і в реєстр уписати /... / чи ви думаєте, я
ще не при службі /... / мертву як живу вписати
******** хіба ж то квітують злаки, щоб боятися мертвих ********* не повстає рід на рід, бо щезають роди ********** мертві на живих /.../ що їх принижено С.326
* панія Довга
** та аж стегна пошкрабують С. 327
* аж стегна пошкрабують пазураками, така їм воля здобута, — от знають, що всякого до суду потягнеш уже не за вкоєне, не мовлене, а й — подумане, — він на мене хтів сказати-и
** їм за втіху ці бандуристи, лізуть у політику, бо де захисток, як де чоловік не чоловік
*** Лагута /.../ та ти дурний на ввесь вік, — бо люди хоч і в цім горю досвід здобувають, та й мудрішають або гинуть, а ти хоч усю мудрість перш здобути, а тоді з нею до всіх
**** виправдання жорстокості, — бо як іще перебути власне безтямство
***** от іще й про бандуриста узнайте, яка в Петра Сліпого жінка була, гарна, погордлива
******Лагута /... / ти з того кутка прийшов, де невмирущі, але не плоттю, не духом, а — чим
******* ями позаростали з низів глини, а їх не діждуть, — ото люд С.328
* хай ті голосять; що їм природа каже голосити С. 329
* як воно було раньш, — як Матвія убито
** від раю до пекла мосточка зроблю, я ж тесля, я буду в пеклі *** а Любці тра лати вчепити на ворота, а Михайлові й Наталці
двері зробити, та повечерять, та ціну назначити, а їм на гадці, що й
вгощення досить
* * * * всяка демонологічна пришта немічна проти цих невмирущих ні тілом, ні плоттю, а — чим /... / ну, розкажи, як ти йшов пізно
С.ЗЗЗ
/горою сторінки/ йому люде пробачили, що служив за німця; а поміг, то взяв розписку
Броніслава Петрівна на такі хвороби вже немічна
* глас вопіющого кіля церкви /... / історія родів, трагедій, вопро-шання свідка, що все не приходить, а Юрко слухач, що "спровокував" історію
** літаки над церквою, нагинці виходять /... / вертоліти сідають, комісії, японці, Ґал, журналістка відлітають *** Борошевської спогад **** листи з Москви ***** офіцер — полон
****** далі Юрко у вивільнений простір /"осяйна" порожнеча/; спогад з військового дитинства ******* рятує Марусю Балялю ******** Богиньчине "весілля" ********* ще про вішніх, Горбатеньку ********** тато /староста/, Патризан/ковпаківець/ *********** порятунок причинуватої; обоє на святі пустки ************ Марта-відьма ************* хато в-х-ме-р-р
С.334
/горою сторінки/ тут ґвалт, бояться, як у ніс залітають ці мікроби, десь виїжджають, син розказував, що вокзал аж стогне а тут і за мертвого забувають, — які похорони з халєри; вітають ще ті, прощені давніше
* люди, рятуйтеся, бо вже гуде
С. 337
* Юрко / ... / це ж тра так, ще всеї дороги не пройшов, а знов вертаться додоми /тато вмер/
** лю-у-доньки, ці мікроби в ніс залітають, — небіжчикам не діждати дощок на трунви, кому тепер діло до смерті; а вокзали аж бухтять людом, десь пруть
*** лежма лягайте, бо вже гуде
****все оте ж
С.339
* Женька, що сина везла повз церкву
* * позов Д рагуновського # С.340
* хай оно Женька каже /.../ з труною у черзі
* * ті, що не воювали, а покрали по лікарнях їхні спогади й книжки понаписували
*** що це таке, що на всяке горе як вороння налітають **** Драгуновський правду має ***** нащадки тих і тих, — тому й мовчать ****** Грицько собаку порубав і в нужник, Марусю заманював у комору з того боку
******* з неправди тра правду зробити /Богинька/ С.341
* таке настане, що людину поставлять в умови безвиході й робитимуть з нею, що захочуть, і вже — як то в казці чи кіно — не знайдеться їй порятунку; так людство втішає себе, допоки знаючи, що вже й живе у такому часі /це і є історія цивілізації/; а доти тренуються то на тих, то на тих /народах/, і Україна це вже пережила; цікаво, як та жертва поводитиме себе у безвиході, бо смерть не буде остаточним звільненням; погодиться на все, чого од неї хотітимуть і — якою стане вона, — прикинеться чи щиро прийме, і стане така, як і її "допитувач"; оце і є кінець часів, вивершення всіляких змагань; це твої санітарки вже такі є; оно диви, Марусю потягли на сміхи; так Гриць колись заманював
** хай-но Драгуновський каже, поки Женька з возиком не втовпилася у браму
*** хто кого коли продав, — так воно й ведеться **** діти, онуки, — хто що скаже
*****тайце — батька вбили, а признатися, нащо воно кому С. 350
/горою сторінки/ яку це ще казку чи пришту вповіджено буде, аби дознатися, що з людиною стане вкінці віків
* то вона знала, — війна, воші виводити, а це С.352
* якого дусту на облізлі голови, зсинілі тіла
** по-жидівськи забалакає вприкінці, — пригадуючи мову *** мова в божевільному пам'ятанні, але вже поза її носіями **** мова живе, а носіїв нема ***** також — носії є, а мова вмирає С.353
* сум'яття часу
** от ти грамотний, приїхав в село з делегацією, але що ти тіки родився тут, то ти не знаєш С.