Який трагічно-блискучий шлях! І коли ви в численних підручниках німецької авіяції, показаних на виставці, прочитаєте, що "досвід Лієнталя довів", або що "невдалий польот Родрігерця скерував думку конструкторів…", або що "сміливий прийом Дебса вимагав поліпшення…" і т. д. і т. ін., то за цими дієсловами ховається трагізм обірваного життя великих борців за блакитну стихію, але їхню смерть не нехтують, а не згадують її, головно, тому, щоб не говорити зайвого над великою пам'яттю людей, що піднесли людство на крила. Бо їхній трагічний героїзм окрилив усю епоху, єдину і, може, неповторну епоху в житті мешканців землі. І тільки в петитному загоні стріпується над холодним проваллям серце приміткою про те, що бразілець Шавез перелетів через Альпи, але розбив груди об каміння. Друзі його полегшували йому останні хвилини розмовою про славу й перемогу над повітряною стихією.
— Так, все це правда, — сказав він, — але я вмираю…
В оточенні повітряних машин і їх частин
Ви починаєте розбігатись очима і спотикатися зором по моделях, деталях, літних машинах, моторах, нервюрах… Ви бачите, як дерев'яні пропелери заміняються трилопасними ланцетами з якихось алюмінійових стопів, пропелерів, що, крім того, ще й порожні всередині. Кінець їхній гострий, як лянцета, пружавить і вигинається, мов кісточка велетенської мандоліни. І який звук, яке свистяче гудіння дає ця велетенська мандоліна в підхмарній височині! Ви бачите, як міняється в різних місцях профіль розтину пропелерного крила, і це не так собі зроблено: тут кожна формочка, кожна вигнутість обрахована, зважена математикою й аеро-динамічними дослідами. І коли вас подавлює й ошарашує велетенський повітряний птах Дорньє чи Юнкерса, то вся його міць, вся його сила криється в отих обрахованих по лябораторіях деталях і конструкціях. Справжня душа виставки в оцих уламках різної криці, що дають різноманітний візерунок зламу, стопів, дуралюмінію, у вивченні взаємодії між рухомою площиною й вихристим потоком повітря, в дослідах над опором матеріялів, над пристосуванням і розвитком моторів, на певності запалювальної іскри. І тут, безперечно, на першому місці Німеччина. Гігантський "Ромер" Рорбаха з трьома моторами на колонах, з величезною кабіною на багато пасажирів, що одночасно являє собою і човен-поплавець для сідання аеропляна — ця махіна не може не захопити. На спині цього велетня дві радіощогли чималого розміру, як на доброму будинку. На кінцях крил — з одного боку червоний, з другого — зелений вогні для літання в тумані чи вночі. Цей велетень здається вигадкою фантазії якогось Жюля Верна, а ніяк не дійсністю. Величезна черга люду підходить і лізе по високих східцях, щоб заглянути всередину цього металічного повітряного корабля. І друга черга до закінченого і вкритого вінками аеропляна "Бремен", що перелетів один із перших через Атлантійський океан в Америку.
Закони конструкцій і боротьби
Тут ви бачите, як боротьба й конкуренція конструкцій рухає поступом техніки. З появою металічних пропелерів, здавалось, дерев'яним каюк. Але ось фірма робить нові досліди. Ви маєте технічні шукання трилопасного суцільного дерев'яного пропелера і разом шукання життьового виходу існування для самої фірми. Під стелею галі і нижче в повітрі плавають бальони й висять моделі, вигинаються складені парашути і лежить готовий роздутись аеростат, оплетений математично-красивими візерунками шворок. Ви бачите розтини крил аероплянів, заглядаєте, як скріплено всередині їх нервюру, як змоцьовано провіреною системою силових ліній кістяк цілого літака. Ви бачите, як скріпи, мов велетенські хвощі, бризнули в різні боки переплетеним розгалуженням дуралюмінійових чи крицевих стрижнів і фасонів. То, мов коріння очерету чи бамбуків, позв'язувані конструктивними вузлами в частини, що їх потім вкриває пролакована матерія чи легенькі щити металу. Закони конструкції обов'язкові для всіх — для рослин і машин, як і для костомах людини. І погана та машина, що в ній не скупчені як слід закони конструкції. Така машина — це всього-на-всього технічний лепет.
Ось мотори зоряної форми, зв'язані красою послідовности, тонкого розрахунку й сили. Коли він двигтить, відчуваєте, що такими ж законами, але багато складнішими керується ваше серце.
Мотори й іскри
Ці легкі зоряні мотори заступають уже дужі глуховпевнені й простіші мотори з розпологом циліндрів у формі римської цифри V. Велетенські літаки вкладають собі таке вилкообразне серце, що в ньому кульгаво звивається колінчастий вал із якоїсь особливої криці. І все це змащується, вертиться в кулькових чи коточкових рукавах.
Гострими пікантно-синіми бризками скачуть електричні запальні іскри від магнето. Гнізда для іскор розміщені в такій послідовності, як це могло б бути в циліндрах моторів. Різні комбінаційні фігурки з іскор, що потріскують синенькими голками в математично-часовій послідовності, починаючи з одної й кінчаючи часовою фігуркою з числом понад десяток. Ви чуєте, як протягом секунди проноситься той джеркіт од тріскання кожного синенького світляного уколу, що розлітається на очах вогневими, організованими бризками і повторюється ввесь час у математичній послідовності. В такій послідовності вибухатиме бензина в циліндрах, штовхаючи толоки, що свою силу передадуть у пружавий свист ножів пропелерів з нововинайденого металічного стопу.
Перегони вдосконалень
Ви бачите величезні чорні кільця-бублики шин з чудовою математично-круглою товщиною профілю. Навколо тих коліс, здається, аж свистять смугами прорізані жолобки, і коли ці шини своєю міцною надутістю піл час аварії все ж не стримають як слід удару аеропляна, то ви думаєте, що бризки скла з вікон уїдяться в тіло пасажирів? Нічого подібного! Ви бачите на виставці скло, яке, пробите залізними шматками в різних напрямках, все ж не розсипається; ви бачите, як потріскалось від погнутої од удару рами скло — потріскалось в'язлуватими узорами, що, однак, міцно тримаються купи. І на плякаті коло цього скла ви дивитесь на скажено лютого диявола, що, перекинувши автомобіля, бачить лише сильно потріскане, але ціле скло, тим часом як у другого авта, що не має таких вдосконалених шибок, усеньке скло висипалось. Тепер ви знаєте, що "Кінонскло" не розлітається.
А які тонкі вимірові пристрої й прилади повинні бути на аероплянах! Вам покажуть універсальний пристрій, що показує напрямок і поворот льоту машини, наклонення її в повітрі. Розкішні світляні компаси, різні манометри, вольтометри, і я й сам не знаю, що там ще.
Авіопобут
Не забуто й авіяційного спецодягу — різних шлемів, комбіне, масок і кафтанів із штучним огріванням, окуляри й елегантні костюми. Цілий авіостиль в одягу, що разом з автостилем наклав свою міцну руку доцільности і на всю сучасну моду.
І під кінець ціла орава різних авіочасописів і журналів, що висвітлюють кожну окрему галузь авіяції, чи галузь життя, зв'язану з авіяцією, або все заразом. Одні подають розклад сполучення авіоруху, другі реклямують спортові аеропляни, треті провадять досліди моторів, — четверті… але всього, здається, і не перерахуєш. Нарешті, ви хочете побачити зручність літання в пасажирській кабіні, деталі літання. До ваших послуг кіно, що же на CKj ані захоплює ваш дух здійманням у о, чи сіданням, коли ви сьогодні ще не захо— Ї цього зробити ЗЗ натурі. В іншій залі ви ите розпляновання аеродромів, техніку ангарів іінгів системи аеромаяків і наочний приклад ичезного аеромаяка, що крає небо в різних рямках лезами своїх світляних смуг, — це коли будете переходити з однієї залі до іншої через иторію виставки. Тоді так само вас зупинить чнн й експресивна скульптура людини, що ячи на земному ґльобі, здійняла руки в небо змагається обійняти ним увесь темносиній VIір нічного повітряного океану. Постать , що еріяльними руками прагне охопити всесвіт везено захоплюючий і прекрасний. Правда чудесна ідея?
ний навітряний корабель
Ви вільно дихаєте, підхоплені потоком вражінь, вдивляєтесь у темну силюету конструкцій веленської радіовежі. Зводите очі й обводите й обрій.
Над Берліном пригашений гул
І приглушене сяйво.
Океан темно-синій нависнув, як ніч.
Рідкі зорі забуто мигають,
І літають по всесвіту смуги пасаті
З аеромаяків:
Там пробіжить парус, як лезо,
Там торкнеться кінцем світляним,
Там полосне хлистом по хмарі,
То аж у землю сиру вріжеться, гляне —
І пішов накруги у безодні розтать.
Ніч, відбілена знизу сяйвом міських ліхтарів,
Темно нависла вгорі.
Тільки зорі забуто мигають,
І літають по всесвіту смуги пасаті
З аеромаяків.
Над Берліном пригашений гул завмира.
Але — що це? — звільна підводиться дивная нота,
Але— що там? — лірна струна десь розмірно гуде,
І знайомий пропелер жуками хрусткими
Цілу баню небесну наповнив.
Де він?..
— З краю ґроно вогнів напливає на місто:
Зеленавий — червоний з боків,
А в невидимій туші птаха-машини
Освітлені вікна кабіни
Пливують у зеніт.
І на крилах ізнизу свідомости цифри
Блиском реклями говорять, —
То новий уночі проплива корабель,
Океан двигтить од роботи моторів,
Так у темному морі
Людина пливе
До нових, осіянних осель.
Після цієї чудової картини, яку може затьмарити хіба думка, що, може, так само за кілька років такий самий нічний корабель, тільки вже з погашеними вогнями, літатиме над містом, де живе ваш батько, сестра чи друг — і тоді нагромадження руїн поставатиме з людських осель під драглистий, страшний струс вибухів бомб, кинених з цього аеропляна. Це здригання вибухів губитиметься в темних околицях і в холодних важких, невидимих небесах, роздушуючи трудящий люд жахом і смертю.
Інші відділи авіовиставки — Англія
Тоді ви йдете до іншої галі, де стоять граційні, найкращі формою й фактурою — англійські аеропляни. Англія має найбільший протяг аероліній, що в'яже її з колоніями. Крім того, англійці прекрасно придушують повстанські pyxи тубільців, знищуючи без усякого риску їхні оселі з аероплянів. Лише одно товариство англійської імперської авіяції за останні три роки перевезло 40.000 платних пасажирів, покривши віддаль в 2 ½ мільйони миль.
Ви можете ознайомитися з формою й цінами на двомісцеві авієтки "Bluebird".