Не довго уже жив потому на світі: розповідають, що днем перед смертю ще лазив о палиці, замовив собі погріб у священика, розпорядив спадщиною, прийняв божий дар, і як би прочував свою годину, убрався в смертельну сорочку, що му його Ганнуся ушила, ліг ніби до спочинку, та й заснув на віки.
А Ганнуся?
Три роки пробула вона у Єфремового товариша, у чесного старенького капітана, і сталася для нього тим, чим була для Єфрема. Ще за життя його віддалася, і єсть тепер… моєю дорогою подругою.