Словом, крісло під Януковичем захиталося, як 2001-го під Кучмою. Якщо досі на євроінтеграційний процес впливали чотири фактори: Європа, Путін, Янукович і тяжке соціально-економічне становище країни, то тепер до цього переліку додався й Майдан, який докорінно змінив політичну ситуацію в країні і повернув геополітичний вектор у бік Європи.
Відразу після Вільнюської зустрічі висловлювалися припущення, що угода з ЄС може бути підписана на черговому саміті "Україна — ЄС" у березні наступного року. Проте європейські лідери навряд чи знову сіли б за стіл переговорів із Януковичем, який принизив їх перед усім світом та відтак наказав бити своїх громадян. Було зрозуміло, що євроінтеграція, поки Янукович при владі, не можлива. Поставала небезпека, що він втягне країну в ярмо Митного союзу. Цього не можна було допустити...
Україна — не Росія
Твердження про те, що Віктор Янукович нібито може змінити геополітичний вектор України, у багатьох українців викликало сміх. Бо це означало визнати його постаттю, рівною за впливом Путіну, Обамі, Меркель... Можна було висловити припущення, що великі геополітичні гравці з клубу G-20 вже давно поділили між собою світ та визначили для України роль російського васала. Про це свідчило небажання Європи надати нам економічну допомогу, відсутність гарантій щодо вступу до ЄС, мовчання європейських лідерів щодо ситуації в Україні, суто формальна оцінка ОБСЄ кривавих подій у Києві 30 листопада — 1 грудня. Тобто було очевидно, що існував певний геополітичний сценарій. Проте Майдан загрожував його реалізації. Він одержав силу надпотужного геополітичного фактора, який зривав українську гайку з російської різьби. Це лякало всіх: і Росію, і Європу, а найбільше — українського президента.Він продовжував грати свою ризиковану партію, намагаючись здобути у Москви якомога більше преференцій: нижчу ціну на газ, багатомільярдні кредити. Певно, вже в грудні міг на це розраховувати, бо заробив у свого господаря бал — не підписав угоду з ЄС у Вільнюсі. Тепер його могли погладити по голівці, мовляв, молодець, і навіть дати пряник.
Януковичу не терпілося полетіти до Білокам'яної негайно. Але на заваді став давно запланований вояж до Пекіна 5 грудня, підсумки якого керівники держави оцінили як надзвичайно успішні. Й справді, у Піднебесній було підписано два документи, які мали досить високий статус: договір про дружбу і співробітництво та спільну декларацію. Проте конкретних домовленостей про надання кредитів чи започаткування інвестиційних проектів сторони не досягнули. Україна могла б стати для Китаю пріоритетною в тому разі, якби підписала угоду про ЗВТ із ЄС. Тоді стала б набагато привабливішою, тому що китайські виробництва, розміщені в Україні, могли б дістати сприятливі умови для виходу на європейські ринки. Тим часом вихід через Україну на російський ринок для Китаю не цікавий, адже співпраця з Росією у нього вже налагоджена.
І ось довгождана для Януковича і Путіна зустріч у Сочі 6 грудня 2013 року. Лідери обговорили питання торговельно-економічної співпраці та підготовки майбутнього Договору про стратегічне партнерство. Українська сторона також вела переговори про виділення близько 12 млрд доларів кредиту і укладення нового контракту між російським "Газпромом" та українською Східноєвропейською паливно-енергетичною компанією. "Те, що Янукович перебуває у дуже поганій ситуації, мені здається очевидним. Навіч — економічна і політична криза в Україні. Якщо станеться ще й економічний обвал, то це означатиме кінець влади Януковича. Грошей треба багато і швидко, а Путін — єдиний ресурс. На жаль, останній це чудово розуміє. А тому цілком очевидно, що в Сочі українському президентові висунули умову: ти робиш "те й те", а ми даємо, але не все відразу, а тільки після того, як підтвердиш готовність виконувати наші доручення", — говорив російський політолог Дмитро Орєшкін.
"Те й те", — це нещо інше, як зобов'язання вступити до Митного союзу, були переконані деякі закордонні ЗМІ. "Йшлося про прийняття договірного документа про стратегічні відносини промислової кооперації, себто сфери, де Україна і Росія не можуть жити одна без одної. Це важке машинобудування, космічна промисловість, авіабудування і багато інших галузей української промисловості", — відхрестився від цих звинувачень міністр закордонних справ України Леонід Кожара.
Прес-служба "Батьківщини" оприлюднила заяву, в якій ішлося про те, що умовою надання фінансової допомоги Україні Кремлем є наведення порядку в країні, а саме: запровадження надзвичайного стану та жорстке придушення акції протесту. Опозиція підкреслила, що ця інформація абсолютно достовірна. Це було схоже на правду. Вочевидь, Путін добре розумів, що вістря Майдану спрямоване передусім проти Москви. Він підходив до України з російськими мірками, не розуміючи, що Україна — не Росія.
День відкритих дверей
Майдан з грудня 2013-го по лютий 2014-го без перебільшення став епіцентром глобальної політики. На ньому і поза ним упродовж цього часу точилася запекла боротьба за Україну. 13 грудня українська влада направила гінців до Брюсселя, аби запевнити його у своїй вірності євроінтегра— ційному курсу. Відбулася зустріч європейського комісара з питань розширення ЄС з першим віце-прем'єром України Сергієм Арбузовим. Спільна заява переговорних сторін вселяла оптимізм: Україна продовжуватиме рух у Європу. Український посланець підкреслив, що ця зустріч відбулася, бо Київ "має політичну волю до підписання угоди", і додав, що переговори продовжуватимуться. За словами Арбузова, документ буде підписано після вирішення проблемних питань. За підсумками першого раунду діалогу сторони домовилися підготувати "дорожну карту", в якій будуть визначені кроки України щодо виконання пукнтів угоди, заявив Штефан Фюле. Крім того, Євросоюз допоможе Києву в його переговорах із Міжнародним валютним фондом, пообіцяв комісар.У той же день під час загальнонаціонального круглого столу у Києві президент Віктор Янукович заявив, що ті представники України, які працювали над текстом Угоди про асоціацію з ЄС, мають бути звільнені, а прем'єр-міністр Микола Азаров розкритикував текст угоди як невигідної для України за багатьма параметрами.
У відповідь на це Штефан Фюле написав на своїй сторінці у Twitter про те, що Європейський Союз призупиняє роботу над підготовкою до підписання Угоди про асоціацію з Україною через заяви українського президента та урядовців, які не відповідають реаліям. "Слова та дії президента та уряду стосовно угоди про асоціацію все далі й далі розходяться. Їхні аргументи не мають нічого спільного з реаліями. Я сказав віце-прем'єру Арбузову у Брюсселі і після, що подальші переговори поставлені в залежність від чіткої відданості підписанню (угоди). Робота призупинена, бо відповіді не отримав", — написав Фюле.
Ця заява здивувала двох американських сенаторів Кріса Мерфі та Джона Маккейна, які перебували в цей час в Україні. На Майдан вона теж справила гнітюче враження. Виходить, треба вже розходитися? Оце так підтримка! Так, українська влада і справді розривається між двома гео— політичними дверима, але ж Майдан, який представляє більшість українського народу, зберігає оту "чітку відданість підписанню угоди", про яку говорив комісар. А може, Фюле хотів сказати, що українська влада після трьох силових акцій втратила легітимність? Тоді інша справа. Але в такому разі пану Фюле слід було б висловлюватися ясніше і різкіше. Тобто він і сам мав би продемонструвати "чітку відданість підписанню угоди".
Однак через кілька годин міністр закордонних справ Швеції Карл Більдт нейтралізував небезпечну заяву Фюле, написавши у Twitter: "Двері широко відкриті для підписання Україною угоди про асоціацію з ЄС та зону вільної торгівлі".
Про відкриті двері до Митного союзу нагадав Україні і президент Росії Володимир Путін. Проте Євромайдан у неділю заборонив Віктору Януковичу укладати будь-які домовленості з Москвою про вступ України до Митного союзу. Загалом, дуже добре, що Майдан набрав форми загальнонародного Віча, яке почало ухвалювати важливі стратегічні рішення, але, як на мене, вкрай погано, що на ньому з'явилися американські політики. Це давало підстави росіянам розкручувати тему вашингтонського сліду в організації Євромайдану, мовляв, спочатку організували революції в Єгипті, Алжирі і Тунісі, тепер добралися і до України. Було б набагато краще, якби Америка не повчала нас, як жити, та не підтримувала демократію лише на словах, а допомогла б матеріально. Бо ситуація в нашій економіці і справді була жахлива. Причому влада готова була покласти вину за дефолт, який реально загрожує державі, на Майдан. Не було сумніву в тому, що вона хотіла списати на нього і невиплати пенсій та заробітних плат за грудень-січень та скорочення робочих місць тощо, так, як вона списала нинішні економічні труднощі на євроінтеграцію. Є версія про те, що Захід не хоче підтримувати режим Януковича, розраховуючи на те, що загострення економічної кризи в Україні прискорить його падіння. Але, обравши євроінтеграцію, нам хотілося рухатися лише вперед, а не рачкувати у жахливі 1990-ті.
У вівторок 17 грудня Янукович та Азаров мали шукати у Москві підпор— ки для своєї влади, які їм відмовився надати Захід. В умовах загострення геополітичної боротьби за Україну шанси наших керманичів на одержання фінансової допомоги були дуже високі. Їх мали приголубити, дати змогу поскаржитися на непоступливих європейців та підступних американців, які підтримували українську опозицію. Висловлювалися припущення, що Путін і Янукович забудуть про старі образи і десь у бані за чаркою домовляться про підписання угоди про вступ України до Митного союзу.
Ширмою для цих стратегічних переговорів мали служити газові домовленості та підписання чотирнадцяти документів, які стосуються розвитку промислової кооперації між двома країнами. Що ж це за можливість така, яка дасть змогу розв'язати аж 14 проблемних питань після того, як Росія здійснювала шалений економічний тиск на Україну? Чим пояснюється така поступливість Москви? Чи не означало це, що вона добилася свого?
Мишоловка з дешевим газом
Восьма за 2013 рік зустріч президентів України та Росії, яка відбулася 17 грудня, змусила похвилюватися наших співгромадян, і особливо тих, котрі стояли на Майдані: який же фортель викине цього разу наш керманич? Навряд чи могли високі сторони підписати угоду про вступ України до Митного союзу (для цього треба кілька місяців підготовки), але того дня у Кремлі сталася якась інша, не менш важлива геополітична подія, значення якої стало зрозуміле через деякий час.Результати переговорів такі: внесено зміни до старої газової угоди від 2009 року, згідно з якими блакитне паливо Україні постачатиметься за ціною, на 30% відсотків нижчою, Україні було виділено кредит на суму 15 млрд доларів, підписано 14 документів, що стосуються поглиблення промислової кооперації між двома країнами, досягнуто домовленості про скасування мит на низку товарів та врегулювання юридичного статусу українських заробітчан.
Судячи із сяючих облич російського та українського президентів, обидва залишилися задоволені результатами тригодинних переговорів сам на сам та підписаними угодами.