А що, коли я спробую зіграти роль вашої нової дружини? Мадам мафіозі забереться звідси?
РЕДОН. Авжеж! Але перед цим вона пристрілить нас обох!
КАТРІН. Ви жартуєте…
РЕДОН. Колись я навчив Лауру влучно стріляти, а Лучано навчив її добиватись свого будь якою ціною…
КАТРІН. І що ж нам робити?
РЕДОН. Думати! Коли ми не зможемо нейтралізувати цю фурію, на плані пошуку, викриттю й знешкодженню вашого чоловіка можна буде поставити жирну крапку, оскільки Лаурі достеменно відомо, що ніякої кузини в мене зроду-віку не було…
Сцена дев'ята
Через деякий час. Там само. Катрін одягнута в коротеньке платтячко з великим вирізом спереду, приміряє біля дзеркала мереживний фартух розміром з носову хустину. Заходить заклопотаний Редон.
КАТРІН (осмикує плаття). Ваша колишня покоївка була з племені пігмеїв? Мене в такому наряді мадам мафіозі тут же пристрілить!
РЕДОН. Дякуйте Богу, що я не заглядав в свою комірчину років зо п'ять. Цьому ганчір'ю давно вже місце у вигрібній ямі! А їхати до Авіньйону за одягом уже немає часу.
КАТРІН (пробує якось розтягнути вздовж своє надто коротке плаття). Як же я буду нахилятися?
РЕДОН. Не хвилюйтесь, мадмуазель… Я буду відвертатись…
КАТРІН. Невже в мене дійсно все так погано?
РЕДОН (досить зніяковіло). Ні… Ні… Ні… Але я… Я не в тому розумінні… Дозвольте я скористаюсь вашим фартушком? У мене немає з собою носової хустини…
КАТРІН. Будь ласка…
Редон нахиляється і промакає спітніле чоло.
В цей момент в хол стрімко вривається мадам Лаура.
ЛАУРА (піднявши брови). Стояти! (Редон завмирає в зігнутому положенні). З яких пір ти став цікавитись спідньою білизною покоївок?! Наскільки мені відомо, ти раніше ніколи не заглядав прислузі під плаття!
РЕДОН (продовжує стояти, зігнувшись). А я… я… я… Я й не заглядаю… Я промакаю лоб… Моя носова хустина… Я забув носову хустину…
ЛАУРА. Перестань, Жаспар! Ти ніколи не вмів брехати! До речі, я довго буду розмовляти з твоїм задом?
РЕДОН (важко розпрямляючись). Ти ж сама наказала стояти… (Катрін відходить у бік).
ЛАУРА. Я пожартувала! Не хочеш поцілувати свою дружиноньку?
РЕДОН. Звичайно ж, ні! Я не цілуюсь з випадковими зустрічними…
ЛАУРА (зробивши страшні очі). Я не випадкова зустрічна! Я твоя колишня дружина! Чи ти вже забув?
РЕДОН. Навіщо ти приїхала? В моїй пам'яті ще живі події п'ятирічної давності… І я не передумав!
ЛАУРА. А мені наплювати! На цей раз я вирішила взяти тебе змором! Мені нікуди поспішати …
РЕДОН. Що так? Ти вже не керуєш бандитами покійного Фльорі? Чи мафіозі вказали тобі на двері?
ЛАУРА. Мене відправили на пенсію, мсьє…
РЕДОН. Ось як? Чому б тоді тобі не поселитися в пансіонаті? Я не збираюся упадати за тобою до кінця свого життя! У мене зовсім інші плани… Я… Я збираюся одружитися! (Катрін і Лаура, не зговорюючись, переглядаються). Так, так… Саме так! Я хочу одружитися! І як ти розумієш, не на тобі…
ЛАУРА. Ти не оженишся на іншій ніколи! (Комусь у дверний проріз). Заносьте!
Двоє дужих хлопців заносять в хол важку скриню, ставлять біля Лаури та мовчки виходять.
РЕДОН. Твій посаг?
ЛАУРА (блиснувши очима). Не блюзнірствуй! Ти хоч знаєш, що в цій скрині?
РЕДОН. Не маю уяви! Між іншим… Часом, чи не прах свого покійного мафіозі ти притягнула в мій дім? О, Свята Олено! Ця жінка вар'ятка! Тут тобі не колумбарій! (Кидається до скрині й пробує відірвати її від землі). Ти притягнула в мій дім і надмогильну плиту?
ЛАУРА (відштовхує Редона від скрині). Ні. Надмогильну плиту ми замовимо тут… (Відкриває замки). Разом з прахом покійного Лучано я привезла з собою копію унітаза, на якому він мужньо зустрів смерть…
РЕДОН і КАТРІН. Золотого?
РЕДОН. Я зараз збожеволію… Я… І де ти маєш намір його ставити? (Лаура відкриває верхнє віко скрині й дістає зі скрині урну). На надмогильній плиті?
ЛАУРА (протягує урну Редону). Потримай, дотепник!
РЕДОН (ховаючи руки за спину). Я… Я боюсь покійників! Я завжди їх боявся…
КАТРІН (з готовністю). Давайте я потримаю, мадам!
ЛАУРА (піднявши очі до стелі). Господи! Кого я кохаю!? (Подає урну з прахом Катрін). Дивись, не впусти! Лучано не любив несподіванок!
КАТРІН. Зрозуміло, мадам! (Катрін зумисне упускає урну на підлогу. Лаура падає на коліна).
ЛАУРА. О, Лучано! Ти не вдарився? (До Катрін). Я тебе зараз пристрілю, незграбне дівчисько! Ти звільнена!
КАТРІН (відверто глумлячись). Так я не зовсім зрозуміла… Ви мене спочатку пристрілите, а вже потім звільните, чи спочатку звільните, а вже потім пристрілите?
ЛАУРА. Пробач, Лучано… (Долонею згрібає прах в урну).
КАТРІН (схопивши пилосос, який стоїть неподалік). Давайте я вам допоможу, мадам! (Катрін вмикає пилосос, миттєво підбирає останки праху). Так швидше, мадам! Бачите, жодної пилиночки не зосталось! (Відкриває верхнє віко пилососа й дістає контейнер). Ось. Все тут! Зараз ми все це акуратно пересипимо в вашу урночку і ок'ей! Правда? (Втрамбовує пересипане сміття). Правда, я вже сьогодні трішки прибиралася… В комірчині. Але там крім пилу, павутиння та пари здохлих павуків нічого не було… Можу побожитися! (Остовпіла від жахливого поступку Катрін, Лаура мовчки валиться з ніг). Ййес! Як я її!? Зробила!? А ви говорили!
РЕДОН. Вона померла? Два покійники в одному домі ‒ це вже занадто!
КАТРІН (нащупує артерію на шиї Лаури). Нічого їй не зробилось, мсьє… Бути дружиною "хрещеного батька" сицилійської мафії важке випробування… Подейкують, що ці мафіозі відрізують голови своїх ворогів і зберігають їх в якості сувенірів в морозильних камерах домашніх холодильників!
Редон, прикривши рота долонею, кулею вилітає з зали.
КАТРІН. Ну, ось… А ще колишній комісар поліції! (Торсає Лауру). Мадам! Ви ще не заплатили за номер, а вже вляглись! (Легенько плескає Лауру по щоках). Мадам… Ваш диліжанс відправляється через п'ять секунд! Вілладжіо галліна!
ЛАУРА (миттєво прийшовши до свідомості). Це хто тут сільська курка?! Я?!
КАТРІН (різко відскакує в бік). Мадам, я була змушена… Звичайно ж, ви не курка! Ви цілком не подібні на курку. Ви вилита вдова цього плюгавого макаронника, цього криворукого м'ясника Лучано Фльорі!
ЛАУРА (піднімається з підлоги). Помовч! Маленьке дрантя! Лучано був святим! До речі, звідки тобі, сільське дівчисько, відомо про криворукість Лучано?
КАТРІН. У мене багато друзів мафіозі. Наприклад міністр праці Ломбардії Сеньйор Остіано, префект Туріна сеньйор Каріньяно… Е-е-е… Депутат парламенту від лівих сил сеньйор Патріціо Каррара…
ЛАУРА. Я зрозуміла! Ти спала з цими панами, чи не так?
КАТРІН. Не так, мадам Фльорі. Вся справа в тому, що я не сільська дівка, а маркіза!
ЛАУРА. Так, мені набридло слухати цю ненормальну! Жаспар, де ти? Мені потрібний твій пістолет!
КАТРІН. Ви хочете застрілитись, мадам? Як я вас розумію… Але тільки не в домі! Я після вас не домиюсь…
ЛАУРА (сатаніючи від злості). Жаспа-а р-р!
Заходить Редон.
РЕДОН. Тобі вже краще? Катрін, залиш в спокої цю божевільну… Не забувай, що ця жінка була дружиною вбивці…
ЛАУРА. Саме так! А тепер покажи мені, милий, мою кімнату. Я повинна привести себе в порядок. (Дивиться на Катрін). Ти все ще тут? Я ж тебе звільнила!
РЕДОН. Послухай, Лауро… По-перше, це мій дім, по-друге, Катрін моя покоївка! Я її наймав! А по-третє, тебе тут не чекали… Люба…
ЛАУРА. Ах, так?! (До Катрін). Ти і з ним спиш?
КАТРІН (бере в руки пилосос). Ні… Мсьє Редон достатньо дорослий і не боїться темряви. Тим більше, він так хропе! Чи ви вже забули, мадам?
ЛАУРА (до Редона). Але ж ти не виженеш мене з дому проти ночі?! І я подолала такий довгий шлях! Я виїхала з Палермо тиждень тому!
РЕДОН. Ти добиралась до Франції на конях?
ЛАУРА. Час тебе не змінив. Ти такий же тупий, як і двадцять років тому назад! Я трішки затрималась у князя Реньє Третього в Монако! Зрозуміло?
КАТРІН. Ви дружите сім'ями?
РЕДОН. Не думаю. Князь Реньє порядна людина. Напевне Лаура просаджувала в казино гроші, котрі вкрала в сім'ї Фльорі. (До Катрін). Лаура азартний гравець! Вона грала ще до мене, під час мене і після мене. Вона грала завжди, скрізь, в будь якій обстановці. І завжди програвала!
ЛАУРА. Неправда! Один раз я виграла мільйон лір!
РЕДОН. Так, я читав в "Республіці"… Ти виграла мільйон і тут же програла сім…
ЛАУРА. Неправда! Шість!
КАТРІН. У мене ідея, мадам! Давайте зіграємо з вами в рулетку. Я сьогодні знайшла в комірчині… На антресолях. Випадково, не ваша?
РЕДОН. Її. Лаура на цій рулетці тренувалась у вільний від грошей час! А на що грати будете?
КАТРІН. А на вас, комісаре!
РЕДОН. Ви, напевне, жартуєте, мадмуазель?
КАТРІН. Ні… Зараз ми оцінимо вас в мільйонів десять…
РЕДОН. В лірах?
ЛАУРА. Авжеж!
РЕДОН. Я не згоден! В італійських лірах десять мільйонів коштують добрі черевики ручної роботи від Жака Петі!
КАТРІН. А це ще хто? Новий законодавець взуттєвої моди?
РЕДОН. Зірка! У всякому разі так говорять.