Ще можна вченого-мандрівника — з часом тут буде відкрито його музей.
— Ще двох дівчаток, які злетіли над луками. Розумієш? Біленьку кізку. Людину, що схилилася над паростком, мов над зеленим вогнищем, роздмухуючи його. Стару жінку, на обличчя якої лягають відсвіти рожевої троянди. Можливо, отого коваля, який придумав водограй-вербу. Побачу! Я тепер знаю, що таке медитація...
— На красу,— уточнив Сева.— На красу!