Забудьте назавжди царя-батюшку або жовто-блакитну Центральну раду! Диктатура пролетаріату — не жарти! Вона сувора, грізна, але справедлива! Вона карає всіх винних без розділу. Зрадникам — смерть! Шкідникам — смерть! Класовим ворогам — смерть! Єдине, суцільне, безкласове громадянство, єдина генеральна лінія і єдиний комуністичний провід. Хай живе соціалістична батьківщина всіх трудящих! (Співає "Інтернаціонал", б'ючи в лад руками).
В а р т о в и й (входить). Розспівався! На допит за хвилину поїдем. Це, мабуть, за тобою приїхало авто. Там не так заспіваєш...
Ш у м и ц ь к и й. Ви розумієте, пане, що я співаю "Інтернаціонал"?!
В а р т о в и й. На допиті будеш співать, а тут мовчати!
Ш у м и ц ь к и й. Дивак ти, товаришу... Я на допит?! Я вже був на допиті, і, як бачиш, нічого не сталося. Непорозуміння вияснене. Помилка виправлена. Але те їм дорого буде коштувати! Вони порвуть на собі волосся! Я, розуміється, їм все прощу... О, як вони будуть стискувати мені оці, бачиш, руки! Руки, може, завтрашнього Наркомпроса! Призначення підписане і затверджене Москвою. Самим Сталіним! Ти знаєш, хто такий Сталін?
Вартовий киває головою.
Ш у м и ц ь к и й. Ну, то-то! Моя перша промова обміркована до найменших деталей! Я скажу промову і зараз же візьмусь за чистку. Я всіх знаю. Закрутяться всі недобитки, шкідники, ухилісти! Генеральна лінія мусить бути проста і ясна. Без ніяких ухилів вправо або вліво. Найменший ухил і — "дякую за працю", і геть на всі чотири боки! Чистка — так чистка на всьому соціалістичному фронті! Хто не з нами, той проти нас! Того — під три чорти!! Тепер наша влада і наша сила!.. Ми не боїмось цілого світу!
В а р т о в и й. Балакай!.. Говорила стара до самої смерті. (Махнув рукою). Сиди ж тихо! Говорити можеш, але тихо. (Пішов).
Ш у м и ц ь к и й (не помічаючи, що вартовий вийшов). Так, товаришу, ми не боїмось цілого світу! Старий світ дрижить перед нами! Пролетаріат цілого світу простягає до нас руки! Тікають до нас з Німеччини, з Румунії, з Польщі, з Англії, з Америки! Всі біжать в землю обітовану! Наше селянство само винне! Не саботуй, а саботуєш — здихай з голоду! Шукай кращого на Соловках, на Сибіру. Провинив — дістань кару! Про-ви-нив?.. Хто провинив? Я провинив?! Ха-ха-ха! Сини провинили? Си-ни? Що ви говорите?! Вони сюди разом зі мною приїхали. Чого? Ви питаєте, чого?! Щоб взяти участь в соціалістичному будівництві. Сини — моя гордість! Я щасливий, що сини мої — одне ціле зі мною! Як я їх люблю, і як вони мене розуміють! Ціла моя родина — одна душа, одна ячейка. З таких ячейок мусить складатися ціла радянська безкласова суспільність. Із-за цього варто терпіти тимчасово і голод, і холод. Навіть умирати з голоду! Хліб — за кордон, на пропаганду! Пропаганда потребує хліба. Моя дружина вистоювала цілі ночі, щоб дістати ковалок хліба. (Утирає сльози). Але хіба в її голові хоч майнула думка, що це важко, що цього не треба?
Знову чути жіночий крик.
Це наче її, моєї дружини голос! Що сталося, мамо? Чого ти злякалась? Хто там? Хто там? Злодії?.. Бандити? Мамо!.. Що сталося? Я зараз! Не бійся! Де револьвер? А, тут! Він в моїй руці! Хто там?! (Стукає в двері, пробує відчинити). Я вам покажу, злодіям!
В а р т о в и й. Ти знову мені гармидер робиш? Не стукай, кажу. А то я тебе як стукну. Тихо мені! (Пхає його в груди).
Ш у м и ц ь к и й падає. Двері замкнулись. В а р т о в и й вийшов.
Ш у м и ц ь к и й (встаючи). Не розумію. Безглузді жарти!.. Що це за жарти? Хто жартує? Хто сміє зі мною жартувати? З ким жарти? З комісаром освіти? Це забагато! Я сам люблю жарти, але все має свої межі. Ви старий випробуваний марксист, старий революціонер, і говорите такі дурниці? Ви, власне, вдарили мене в груди... Це, вибачте, я так не лишу! Я мушу поскаржитись куди слід. І поскаржусь! Всяка нікчемність дозволяє собі бити в груди! Це мусить бути заборонено! Окремим декретом і то по цілому Союзі! "Всім, всім, всім... забороняються грубі, брутальні жарти з заслуженими людьми революції: чи місцевими, чи тими, що прибули з-за кордону для соціалістичного будівництва". Що це? Бити в груди — це соціалістичні жарти?! Для цього треба було робити соціальну революцію?! Боротись на барикадах за свободу... свободу дурних жартів?.. (Береться за голову). Ах, як болить! Я не їв, я не хотів їсти. Думок стільки, що не до їжі. У нас думки, ідеї, а там, за межами,— м'ясо, шлунок.
Г о л о с з д а л е к у: "Ромку. Ромку! Де ти? Де ти?"
(Прислухається, підходить до дверей, дивиться вгору). Це вона... Вона!! Я тут, я тут, моє серце... У мене голова горить. Соціалістичне будівництво вимагає горіння: блискучих думок, геніальних ідей!
Г о л о с. Де наші діти, Ромку? Де наші діти?
Ш у м и ц ь к и й. Наші діти?! Працюють. На праці... Андрій — в редакції, Борис викладає на курсах для неграмотних.
Г о л о с. Вони засуджені на кару смерті.
Ш у м и ц ь к и й. Мамусю! Що ти говориш? Ти спиш, голубко?!
Г о л о с. Я в тюрмі, Ромцю. Мене скатували. Поглянь на моє тіло.
Ш у м и ц ь к и й. Ти спиш, лебідонько. Це сон тобі сниться...
Г о л о с. Ромку! Наші діти розстріляні. Нащо ти привіз їх сюди, Ромку?!
Ш у м и ц ь к и й. Ах, як ти не розумієш, голубко! Це все тобі сниться. Збудись, прокинься!
Г о л о с. Де наші діти?
Ш у м и ц ь к и й. Андрій — в редакції, Борис — на курсах.
Г о л о с. Ромцю, мій Ромцю! Вони сьогодні розстріляні!..
Ш у м и ц ь к и й. Та збудися ж! Бог з тобою, кохана.
Г о л о с. Прощай, Ромку! Бідний ти, бідні діти. Ромцю... Нащо ти взяв нас і вивіз з рідної землі?.. Ромцю! Будь ти... проклятий!
Ш у м и ц ь к и й. Що? Що? Ти мене проклинаєш? Ти?! Моя кохана?!! Ти прокляла мене, свого товариша і друга!!? За що? Мамусю, де ти, де ти?!
Г о л о с. Я іду до дітей обняти, пригорнути їх до грудей. Вони ще теплі. В них не захолола ще моя кров.
Ш у м и ц ь к и й. Боже мій. Боже мій! Ти збожеволіла!! Де лікар? Де лікарі? Андрію! Борисе! Рятуйте матір, вона збожеволіла!..
Г о л о с. Я врятована, я іду до них, і ти, татку, незабаром будеш з нами.
Ш у м и ц ь к и й. Я йду, я йду зараз до вас... Де ви? Де ви? (Біжить, посковзується і падає).
Входить вартовий.
В а р т о в и й. На допит!
Завіса
23-28.1.1935