Десь промінь злотний
у тундровій баюрі догасав,
і голубень гойдався в млі дрімотній.
І хтось болото заступом копав.
Здавалось теж лице його знайомим,
та зміненим, і я не пізнавав.
Наблизившись, спитавсь я, у якому
він злочині попавсь, що мусить тут
покутувати гріх. Я був відомий
поет, а нині тільки нервів жмут,
він відказав: "Я славив землю, вітер
І радісний простір. І ось на суд
попав за те, за що скарав Юпітер
того, хто зважився змігтися з ним.
Читав я між зірок — небесних літер.
Мене не вабив слів летючий дим,
а влада співу, що дана Орфею,
щоб мертвий камінь став від чар живим.
Я вславив яру пристрасть Саломеї,
яка жагою спалює поля.
Упала туга, як важка керея,
і одягла мене, мов короля.
Хотів я стать над чорною ріллею,
як небо, гордий, сильний, як земля,
і скарано мене, як Прометея:
Цей ґрунт копає вже чимало літ
лопата в ямба такт і в такт хорея".
Тут я пізнав того, хто, мов ґраніт,
обточував свої рядки різьблені,
і вже хотів я дати відповіт,
та знову вихор налетів шалений,
мене й мого супутника вхопив
і довго мчав, як навіжений.
Щодо Драй-Хмари, то мені до рук потрапили його листи, писані з вигнання, які дають нам точну картину того життя на висланні і навіть описи природи, якою він, як поет, цікавився. З тих листів ми бачимо, що на перших порах засланцеві ведеться сяк-так, навіть непогано, якщо міряти міркою каторжного життя.
Але по деякім часі становище міняється. Режим Єжова створює умовини, при яких засланці мають вигинути. Драй-Хмара, людина крепка і кремезна, ворочає легко камінням, стає навіть стахановцем, але при тих нових умовинах сили його поволі тануть, життя згасає, згасає надія на поворот. З дивним чуттям перечитував я ті листи, писані майже перед 10 роками, цей немовби привіт, що його приятель посилав мені з потойбік гроба, ці людські документи, що розгортали передо мною трагедію людини невинної, назавжди відірваної від родини і рідного міста і закинутої в далекий край, чужий і негостинний. Але навіщо я буду говорити про нього, хай він сам, своїми словами заговорить до читача, мертвий до нас живих, мертвий тілом, але духом живий. Це листування мусить з'явитися окремою книжкою, повністю. Я ж подаю тут тільки невеличкі уривки, по кілька рядків із деяких листів.
27.V. 36. Чіта.
На початку червня буду, мабуть, у Владивостоці. Куди звідти направлять, не знаю — може, на Колиму. З Владивостока напишу, їду з ешелоном, де біля 1.500 чол.
2.VI. 36.
Мене обвинувачували по ст. 54 парагр. 11,8... Брехливих наклепів не досить було, щоб віддати мене під суд, а тому мою справу виділено окремо. Особлива нарада постановою від 28.III. постановила за контрреволюційну діяльність засадити мене до північно-східніх таборів на 5 років. Думаю, що це Колима. Постанова особливої наради була мені оголошена 13 квітня, а 16-го мене вивезли з Києва. Я всіма способами намагався повідомити вас, щоб дістати дещо на дорогу, але дарма, і я поїхав, не попрощавшися з вами, мої любі. В Колимі рік зараховується за два, і тому я надіюся визволитися раніше... У вагоні спека, я сиджу в одній сорочці і граю в доміно. Я бачу, і в моїй уяві встає любий, дорогий Київ, ви, мої ненаглядні, і останнє побачення в півтемній комірці.
24.VII. 36. Приїск "Партизан".
Приїск у 600 км. від затоки Нагаєво, на лівому березі середньої Колими. Я живу в наметі з дерев'яними стінами, де розміщено 40 чол., і займаю місце на нижніх нарах. Намет стоїть на березі маленької річечки Ат-Урях, 2-3 метри завширшки. У цій гірській річці, що впадає в Колиму, ми щодня миємося, миємо начиння, перемо білизну і т. ін. Сьогодні я в ній купався... Природа середньої Колими... досить бідна. Це рідка тайга, що переходить у тундру. Росте тут переважно модрина, схожа на ялину, але має м'яку, запашну глицю. "Партизан" міститься у долині, звідусіль оточеній сопками. В цій долині росте наша верба, лозняк і ще якесь білокоре дерево, схоже на осокір. На торфяниках ростуть різні кущі. Сьогодні я зібрав цілий казанок голубики, що росте тут рясно. Між кущами голубики трапляється клюква, але вона ще не поспіла. На диво, я знайшов тут цілі плянтації шипшини. З звірів бачив тільки зайця, підстреленого стрільцем по дорозі з Маґадана в "Партизан". Чув я спів пташок, та не бачив їх і не знаю, що то за птиці. Горобців і ворон, що трапляються скрізь в європейській частині СССР і в Сибіру, тут немає.
В "Партизані" я зустрів одного студента кам'янець-подільського університету. Ми з ним сприятелювалися, і він мені де в чому помагає. Дістав мені, між іншим, "Кобзаря", що для мене велика втіха, дарма що це старе видання з великими пропусками і грубими помилками.
31.VII. 36.
Сьогодні дуже спечний день, і я купався. В минулому листі, описуючи природу приїска, я забув сказати, що сопки, що його оточують, покриті суцільним килимом фіолетових квітів, схожих на фльокси. Тому здалека здається, що сопки фіолетові... Ввечорі (тепер коло 8) сів на березі малого Ат-Уряха писати вам листа... Я так сумую за тобою і мамою твоєю, що й не сказати... А річка за спиною все дзюрчить і дзюрчить, і це дзюрчання заспокоює мене.
6.VIII. 36.
В місцевій бібліотеці белетристики нема. Белетристичні твори трапляються як виняток. Але зате є часописи, де, попадаються і художні твори, і критичні статті... Дні течуть швидко, майже непомітно, бо один скидається на другий. Тільки вихідні дні виділяються: в ті дні я читаю, голюся, пишу вам листи, ходжу в тайгу по ягоди і гриби... Період комарів уже закінчився. Починається період мошкари. Це такі кровожерливі істоти, що їм не дорівняють ні підступні комари, ані нахабні мухи, що їх тут удосталь у нашім наметі, ані навіть ґедзи... Від укусів робляться невеличкі пухири, що страшенно сверблять протягом цілої шестиденки. Від мошкари рятуємося накомарниками, тому скидаємося на дам під .вуалями... Як ви живете? Зрозумійте, що після 5 квітня я вас не бачив і нічого, абсолютно нічого не знаю про вас...
18.VIII. 36.
Працюю, як працював раніше. Зробився ударником. За серпень дістану стаханівську картку на харчування... Сьогодні знов був у тайзі, збирав голубику й гриби. Хороше в тайзі: навколо пахне модриною, у просвітках синіють сопки, під ногами м'який, м'який мох... Вже вечоріє. Сопка, яку видко з нашого барака (нас перевели з намету в просторіший і тепліший барак), схожа на хмару. Я думаю за вас, мої любі. Як далеко ви, як далеко!
24.VIII. 36.
Листи йдуть повільно, місяців зо два. В тайгу сьогодні не ходив, почував себе втомленим. Вчора було кіно — йшов "Чапаєв", але не звуковий. Я досидів до половини картини й пішов геть, бо сидів далеко й погано бачив... Сезон добування металу кінчається 10 вересня. Що робитиму далі, не знаю... Були приморозки... В бараці у нас залізна піч... І я на цій печі підогріваю чай, сухарів уже не сушу, бо хліб випікають добрий тепер, і його не треба підсушувати.
31.VIII. 36.
Дерева жовтіють, дні сіріють і стають похмурі, рідше світить сонце. Я сьогодні не ходив до тайги... Я тепер багато працюю і не маю часу, щоб читати або вірші писати. Читаю тільки у вихідні дні, а про вірші тільки мрію... 5 книжок, що відносяться до роботи про Данте, я привіз на Колиму, але вони покищо лежать у мішку. Не знаю, чи скористаюся з них для наміченої мети.
6.ІХ. 36.
Я досі не дістав від вас ані одного листа... Про одержання 2-х телеграм я вже писав. 1 вересня прийшла третя... Ви питаєте, що посилати мені. Повторюю, що не треба ні речей, ані грошей: одежі, білизни і взуття маю досить, а грошей на те, щоб викупити пайок, вистачає... В пачках посилайте сало, часник і сушені овочі... За серпень дістав стаханівський пайок: банку консервів з городини і півбанки гороха з мясом... Мені потрібні тільки продукти, що мають у собі вітамін С. Тому прошу прислати сала й часнику... Сьогодні цілий день падає мокрий сніг та тане. Скрізь калюжі і болото. Ми ловимо поліна, що пливуть річкою і палимо в залізній печі, що стоїть серед барака. На печі десяток чайників. Ми п'ємо чай і гріємося. Північно-гірсько-промислова управа, до складу якої входить "Партизан", дістала цими днями поздоровлення від тов. Сталіна, Молотова і Берзіна (директор Дальстроя) з приводу перевиконання річного пляну. Бригада, де я працюю, дістала подяку, їй обіцяно кращі побутові умовини.
12.ІХ. 36.
Праця в забою скінчилася, і бригада, до якої я належу, перейшла на лісові заготівки. Це багато легше. Працюю з 10 вересня в тайзі, куди раніше вихідними днями ходив по ягоди.
6.Х. 36.
Вже 3 дні стоїть чудова погода — ясні, сонячні дні. Я вчора рубав мох без бушлата... В одній ґімнастьорці. Годують покищо непогано, краще, ніж на "Партизані" (я дістаю стаханівське живлення). Обід завжди з 3-х страв, вечеря з двох, а на сніданок дають кашу або шматок риби та пампушку.
Сьогодні я читав Майрінка "Der Golem"... і Ан. Франса "Genie Latin"... Книжок тут, здається, багато, та вони не упорядковані.
18.Х. 36. Неріга.
Я перевиконав норму: законопачував мохом їдальню, що будується тепер... сиджу за столиком біля вікна, що виходить на півд. захід. Сонце сідає. За кілька хвилин зникне за сопкою, що вкрилася тонким шаром снігу. Лівіш від тої сопки, далеко, далеко, мабуть км. за 50, синіють дві сопки. Коли в думці провести від тих сопок лінію далі на півд. захід, то вона десь перетне Україну, може, Київ, мій рідний, прекрасний город, де ви двоє, ти, Нінусю, і ти, Оксаночко...