(2 р.)
Сідлай, хлопче, вороного,
А собі бери другого,
Та поїдем погуляєм,
У сусіда побуваєм! (2 р.)
"Будь здорова, сусідонько,
Люба, мила дівчинонько,
Ой яка ж ти гарнесенька,
Як сніжечок, білесенька!" (2 р.)
"Годі, годі жартувати,
Ось іде і стара мати!"
"Ой здорова будь, матусю,
Я приїхав по Ганнусю! (2 р.)
Ой здорова будь, матусю,
Я приїхав по Ганнусю,
Хочу буть тобі ріднею,
Ти будь ненькою моєю!" (2 р.)
(З кн.: Народні перлини: Українські народні пісні / Упоряд., вступ. сл. М. Стельмаха. — К.: Дніпро, 1971. — С. 253).
96
С. 257 — Шуберт Франц Петер (1797—1828) — австрійський композитор. Основоположник романтичної пісні-романсу, лірико-романтичної симфонії, фортеп’янної мініатюри лірико-психологічного змісту. Пісенні цикли — "Прекрасна мельничиха" (1823), "Зимовий шлях" (1827), "Лебедина пісня" (1828). Перу Шуберта належить ряд пісень: "Форель", "Баркарола", "Вечірня серенада", "Ave Maria".
У романі О. Кобилянської "Апостол черні" названо пісню "Вільшаний цар" Франца Шуберта. Ця пісня написана на слова Й.-В. Гете. У літературі трапляється під різними варіантами назви. Українською мовою цю баладу Й.-В. Гете переклали П. Куліш "Вільшаний цар", Б. Грінченко "Лісовий цар", Д. Загул "Вільховий король", М. Рильський "Вільшаний король".
Для кращого розуміння наводимо баладу Й.-В. Гете "Лісовий цар" у перекладі з німецької мови Бориса Грінченка.
Лісовий цар
Хто їде в негоду тим лісом густим?
То батько, спізнившись, і хлопець із ним,
Обнявши малого, в руках він держить,
Його пригортає, його він пестить.
— Чом личко сховав ти, мій синку малий?
— Ой тату! Чи бачиш? — Он цар лісовий:
У довгій кереї, в короні… дивись!
— То, синку, тумани навкруг простяглись.
"Мій хлопчику любий, до мене сюди
На луки зелені ти гратись іди,
В моєї матусі є пишні квітки,
Гаптовані злотом тобі сорочки".
— Ой тату, він кличе на луки рясні,
І квіти, і злото дає він мені.
— Нема там нічого, мій синочку. Цить!
То вітер між листям сухим шелестить.
"До мене, мій хлопче, в дібровах густих
Дочок уродливих побачиш моїх,
Вестимуть таночок і будуть співать,
Співаючи, будуть тебе колихать".
— Ой тату, мій тату, туди подивись:
В танку королівни за руки взялись…
— О ні, усе тихо у темряві там:
То верби старії схилились гіллям.
"Мене, хлопче, вабить урода твоя:
Чи хочеш-не хочеш, візьму тебе я!"
— Ой тату, вже близько!.. Він нас дожене!
Він давить, він душить, він тягне мене!..
Наляканий батько не їде — летить…
А хлопець нудьгує, а хлопець кричить.
Добіг він додому і дивиться він:
В руках уже мертвий лежить його син.
(З кн.: Гете Й. В. Твори / Переклад з німецької; Вст. ст. Г. Кочура, прим. М. Лукаша. — К.: Молодь, 1969. — С. 54).
97
С. 257 — Кембрідж — місто у Великобританії, в Англії, на ріці Кемі. Адміністративний центр графства Кембріджшир. Відомий насамперед своїм університетом. Кембріджський університет засновано у 1209 р. У XVI ст. одним із попечителів університету був Томас Мор. Складається з коледжів, які являють собою окремі корпорації з самоуправлінням.
98
C. 270 — "[…] обриси старого, виробленого з дерева, почорнілого Хреста-Спаса […]" — йдеться про ряд ікон, які зберігалися в домі отця Захарія. Зокрема, старовинна, почорніла від часу ікона Самого Бога, Христа Спасителя. У храмі — в іконостасі і на стінах, і вдома — на покуті — знаходяться святі ікони (образи), перед якими моляться.
Нерукотворний образ Спасителя виник тоді, коли Ісус, вмившись, витер пречистий лик свій рушником і на рушникові виникло Його зображення, яке передали хворому князю Авгару. Коли хворий князь помолився перед цим нерукотворним образом Спасителя, то зцілився від хвороби.
Молитися треба не іконі, а Богові, який на ній зображений.
99
С. 270 — ікона Пресвятої Богородиці
Окрім образу Христа Спасителя, зображують на святих іконах Божу Матір, святих ангелів і святих людей. Але молитися їм потрібно не як Богові, а як близьким до Бога, що догодили Йому своїм святим життям.
З любові до грішних вони моляться за них перед Богом. Образ Божої Матері, написаний учнем Господа Лукою, зберігся. Існує переказ, що Мати Божа, побачивши своє зображення, сказала: "Благодать Сина Мого буде з цією іконою". Велика й милосердна заступниця за християн, Мати Божа ближча всіх до Бога. Заради її материнської любові і молитов Бог багато прощає і часто допомагає.
100
С. 270 — картина з хустиною до св. Вероніки
Свята Вероніка була донькою багатої антіохіанки Домніни. Вона, разом із матір’ю та сестрою Прасдокою, заради любові до Господа, щоб не потрапити живцем у руки ворогів, добровільно обрали загибель, кинувшись у річку. Ці святі мучениці були похвально оцінені святим Іваном Златоустам у його "Слові".
101
С. 270 — богослужебні книги, богослужбові книги — книги, які використовуються для богослужби. Перше місце серед богослужбових книг займають Євангеліє, Апостол і Псалтир. Ці книги взяті із Святого Письма — Біблії, — тому називаються священно-богослужбовими.
Служебник, Часослов, Требник, Книга молебних піснеспівів, Октоїх, Мінея місячна, Мінея загальна, Мінея святкова, Тріодь постова, Типікон, або Устав, Ірмологій і Канонік — книги, складені на основі Святого Писання і Святого Передання отцями і вчителями церкви і називаються церковно-богослужбовими.
102
С. 270 — статуя св. Анни — свята праведна Анна була молодшою дочкою священика Матфана, з роду Аарона. Її чоловіком був святий праведний Йоаким (Яким), з дому царя Давида. Подружжя дуже довго, до глибокої старості не мало дітей. І тільки після слізних молитов, строгого посту ангел возвістив їм, що у них народиться донька Марія, яка стане Богоматір’ю.
Анна і Йоаким названі церквою Богоотцями, бо вони були предками Ісуса Христа по плоті. Свято зачаття праведною Анною Пресвятої Богородиці припадає на 22 грудня (за н. ст.) і 9 грудня (за ст. ст.). Цей день особливо шанують жінки, які готуються до материнства.
103
С. 277 — Львів — місто в Західній Україні, на ріці Полтві. Львів заснував князь Данило Галицький. Вперше місто згадується в літописах під 1256 р. Центр Галичини.
104
С. 283 — класична філологія — наука, що вивчає світ стародавніх греків і римлян. Вивчення грецької і латинської мов, античної літератури.
105
С. 288 — Женева — місто у Швейцарії, адміністративний центр кантону Женева. Відомий своїм університетом, що заснований у 1559 році. Вперше місто згадується у І ст. до н. е. Розташоване на березі Женевського озера.
106
С. 292 — космополітизм — ідеологія відмови від національної ознаки задля ідеї єдиного людського роду, єдиної світової держави. Космополіт — це людина, що не вважає себе представником якої-небудь національності, а визнає своєю батьківщиною увесь світ.
Саме "бациль космополітизму" (бацила, бактерія нової ідеології), за О. Кобилянською, з’явився в Еви Захарій, яка по поверненню із Західної Європи перестала бути патріоткою-націоналісткою.
107
С. 292 — Королівство (Польське) — Царство Польське — частина Польщі, яка за рішенням Віденського конгресу 1814—1815 pp. увійшла до Росії. Після польського повстання 1830—1831 і 1863—1864 pp. автономію Королівства Польського ліквідовано.
У цьому контексті, очевидно, так називається Польща. Адже Ева Захарій спілкувалася, дружила, розмовляла по-польськи з поляками — братом і сестрою Кава, що були родом з Варшави, столиці Польщі.
108
С. 297 — Міцкевич Адам Бернард (1798—1855) — видатний польський поет, діяч національно-визвольного руху.
Ранні поезії А. Міцкевича знаменували появу романтизму в польській літературі. Виступив реформатором польської мови, стилю і жанрів поезії. Найвидатнішим твором А. Міцкевича є поема "Пан Тадеуш, або Останній наїзд на Литві" (1834), яка справедливо вважається енциклопедією життя польського народу XVIII—XIX ст. і відзначається розлогістю та яскравістю стилю, глибоким проникненням у духовну суть героїв, розкриттям етичних конфліктів доби.
Знаковим був подарунок Зигмунта Кави, в майбутньому — чоловіка Еви Захарій. Це була книга А. Міцкевича "Пан Тадеуш", що для поляків, як для українців — "Кобзар" Т. Шевченка. Цей презент із відповідним дарчим написом викликав у Юліана Цезаревича, тоді ще нареченого Еви, суперечливі почуття. З іншого боку, це був промовистий факт змін у лектурі героїні, що потрапила під польський вплив і відшукувала власні польські корені (роду Альбінських).
109
З пол. — Дорогій товаришці Еві Захарій — відданий Зигмунт Кава.
110
С. 300 — "Хто хоче бути молотом — мусить бути і ковадлом" — це вислів, який О. Кобилянська вклала в уста пана Альфонса Альбінського. Він виражає думку про вміння підлаштовуватися під обставини, вигідно використовувати ситуацію, експлуатувати слабших людей.
У "Словарі української мови" Б. Грінченка (1908) наведено прислів’я:
Вліз між молот і ковадло. (За Номисом).
111
С. 300 — Немизис — Немезіда, Немесіда — у давньогрецькій міфології — богиня помсти, яка карає за порушення суспільних і моральних норм. Переносно вживається як загальна назва невідворотної відплати, помсти.
Цей образ в романі О. Кобилянської фігурує у спогадах старого вже пана Альфонса Альбінського. На перше місце він ставив матеріальні здобутки, часто нечесним шляхом надбані. Використовуючи на свою користь слабших, не думав про те, що все мусить мати відплату. Проте доля давала йому збагатитися, водночас забравши найрідніших: дружину й дітей. Такою була помста Немезіди. Оперування іменами з античної міфології є характерним для роману "Апостол черні" О. Кобилянської, як і для інших творів, приміром, її повісті "Ніоба".
112
С. 318 — святий Миколай — день Святого Миколая (Николая) — у православних припадає на 19 грудня (за н. ст.) і 6 грудня (за ст. ст.). Це зимове веселе народне свято, хоча є і день весняного, теплого Миколи — 22 травня (за н. ст.) і 9 травня (за ст. ст.).
У народних легендах та переказах святий Миколай боронить людей перед стихійним лихом, а найбільше — на воді, був охоронцем рибалок. Миколая звуть святим чудотворцем, заступником усіх страждущих перед Богом, рятівником від пожеж, неволі, бід, опікуном не тільки людей, а й диких звірів.
Особлива місія святого Миколая — вітати дітей, повчати їх, щоб були слухняними, не отримали різочок. У ніч перед цим днем батьки й родичі кладуть під подушки подарунки дітям, які щиро вірять, що їх приніс святий Миколай.