На ваших харчах, мабуть? Залужний. Еге... Хм-хм!
Робітник 1 (до Петренка). Та ні. Ми на своїх харчах, а тут... тут лихо, пане. Жиди убить хотять їх... (Показує на Залужного.)
Залужний (убік). А, босяк чортів! І розмеле і про ціну ще. (До Петренка.) Тут, знаєте... Хм-хм!.. е, хе-хе! (Убік.) Пху! І приніс тебе чорт саме!
Робітник 2. Тут, як розказують пан нам про пархів поганих, так тут...
Залужний (перехоплює). Поморились. Тут... е... робота важка, знаєте; поморились бідні, так поморились.
Петренко (убік). Еге-еге! Це ти на погром їх!
Залужний. Так я... жаль, кажу... дай, кажу... задля чолювіколюбства. Я такий: у мене для всякого двері одкриті.
Петренко (убік). А я ще й прийшов до його. Прийшов, щоб... як з чоловіком об'ясниться з ним за ті прибутки його. А він, бач, іще що. Ах ти ж погромник! (До Залужного.) А я це хотів щось... Та хай іншим разом. Бувайте здорові!
Залужний. Та й тікаєте вже?.. Хм-хм! Бувайте... які ж ви! Приходьте вечерять.
ЯВА 7 Без Петренка.
Залужний (убік). Ху! Пішов, слава богу. (До всіх.) Цей — за жидами, знаєте.
Робітники. Гм! Який!
Олексенко. У бога не вірує. Ох-хо-хо!
Залужний. Еге. Допивайте, хлопці. (Наливає, дає.)
Каптинська. Не вірує? І то ж є такі! їх би на Сака-лин, невірців отаких 3, на Сакалин, туди їх.
Кучуриха. Або якби маніфест такий, серденько, щоб... хоч ти що тут, а віруй.
Залужний (дочастувавши, ставить пляшку й чарку під ліжко). Так ото таке воно, люде добрі. (Сідає.)
ЯВА 8
Ті ж і прикажчики два: один парубок, другий підліток.
Прикажчики. Здрастуйте. (Вклоняються.)
Олексенко. Здорові, здорові! (До Залужного.) Це, знаєте?., хе-хе!., прикажчики з магазину мого!
Залужний. Ага! Здрастуйте! (Дає руку їм.)
Олексенко. Хе-хе! Я сказав прямо: у магазині побуде панич, а ви як не прийдете туди-то, так я... попро-гоню вас.
Прикажчик 1. Чіво ж би ми?.. Що хазяїн приказують... як же-с! нада сполнять-с. Прикажчик 2. Хі-хі-с!
ЯВА 9 Ті ж і м'ясники.
М'ясники (здорові, пикаті). Здрастуйте! Залужний. А... (Дає руку.) Здрастуйте! Хм-хм! Як поживаєте?
М'ясник 1. Слава богу! Хе-хе! Тільки що вгепали бузівка, аж вони... (Вказує на Сохацького.) Так ми... (Вказує на своїх товаришів.) Там ми розчинили бузівка та сюди.
Залужний. Хм-хм! Дуже радий. Добрий здобуток на м'ясо?
М'ясник 1. На м'ясо? дякувать богу! Успівай тільки гепать.
ЯВА 10 Ті ж і булочники.
Булочники. Здрастуйте!
Залужний. А... як ваше? Багато вже булок продали?
Булочник 1. Тільки що з печі. Хе-хе! Там ми з печі, а я той: е, кажу, ходім же, хлопці. Так ми... так ми й гайда оце. Хе-хе!
ЯВА 11
Ті ж, Антін і якісь пообірвані л ю д и.
Антін. Сюди, сюди, господа кавалерія...(До Залужного.) Оце й вони. Насилу знайшов.
Обірванці. Хе-хе! Спали під лозами в березі.
Залужний. Проходьте, проходьте.
Каптинська (до Лени). І, господи! Аріяки такі... аж чуб угору лізе.
Лена (до Сохацького). На замок позирайте.
Сохацький. Е, е... отуди, отуди!.. (Спроваджує їх під стінку абощо.)
Олексенко. Хе-хе! Назбиралось братії!
Голоси. Так це, кажуть, жиди на нас?
Залужний (виходить на середину). Об'являю собраніє одкритим. От що, люде добрі! Скажіть мені, будьте любезні: чи буть Росії, чи не буть?
Дехто. Як же! Буть! . Залужний. Коли ж буть, то ми, браття, то нам, браття... настав час... спасать. Тепер, як і вам звісно, воздух отроєний крамолою. У людей з'явилась якась ненависть до старших себе. Що ж воно значить, ненависть та? А ось що:
у Росії тепер розплодилось багато погані усякої, інородців усяких, як от жидів. Інородцям цим зависно стало, що Росія така славна, така велична, непобідима держава. І от вони що ж? Надумали... зруйнувать її... Стребить.
Сохацький. І, і... е, завести, завести своє царство, царя свого, а нас, усіх руських, за... закріпостить... е, кахи! і завладіть усім світом... Жиди, жиди це...
Дехто. Ах ти ж! Ах ти ж, чортова жидва!
М'ясник 1. Таке воно й є. Я вже й давно бачу... Бо... ось і бузівка за ними не докупишся вже у мужика.
Каптинська. Так, так, мої рідні. А піди на базар яєчок або курочки до мужика, теж... не докупишся через їх. Ціну, господи, нагонять яку.
Булочник 1. Еге. І вже ось і булки через їх не продаси скоро. Он уже булочну на Чухлянівці відкрива,— пархи погані.
Залужний. Та ще й он що жиди: почали підкупать змінників усяких, як-от: студентів усяких, недоучків усяких, що так тиняються, без діла. Змінники ці беруть гроші великі, у соціалісти йдуть, у демократи та й... оддають жидам отечество. А хахли — змінники, так ці прямо хоч і сьогодні жидам нас... Одділить від матушки Росії хотять нас. Кажуть — автономії нам.
Дехто. От тобі й хрещені! Га?
Каптинська. Бодай же їх і земля свята не прийняла хрещених отаких, охтономій поганих! Га?
Залужний. Та, бачте, в жидів грошей багато, та їхні й у Думу попали. Та тепер... і Дума за ними.
Дехто. За ними? Як за ними?
Залужний. За ними. Міністрів вигонить в одставку.
Сохацький. Отаких лиць!.. Ай-я-я! Що я б... я б умер перед ними отам.
Залужний. Погромщики, каже. Що яке кому діло до їх! Вони од царя настановлені. І землю он, каже... землю, каже, одберіть у людей та... мужикові.
М'ясник 1. Нащо мужикові? Тоді він... забуде, що ти й городський є. Перевищить і тебе вже.
З а л у ж н и й. Та ні. Тут ви допойміть тільки. Тут хитрощі які! Щоб одібрать землю,— цього ніколи в світі не можна зробить. Це проти царя. А хоч би й можна було як, то земля... лихо мужикові. Мужик і не рад буде землі тій. За неї треба буде гроші великі платить. Мужикові аж ніяк земля не потрібна. Ви так і кажіть їм, дурним мужикам. Вони: "Землі, землі!", а вони не понімають нічого. То жидам землі. Жиди лгрді раз плюнуть одберуть її в мужика. Та й сами посудіть, требують волі. А кому та воля? Руським? Якої руським волі? Сами ж знаєте: кріпацтва ж нема. Ну?.. То жидам волі... землі он, щоб... он воно що, браття! Допойміть тільки. Пропала Росія... про-о... пропала! (Хлипа.)
Булочник 1. Так от до чого дожились ми, браття! Га?
Олексенко. Еге. Це воно он що, браття. Це... е... це... усі чують мене?.. Це од диявола все — он що! од анци-христа!
Кучуриха. Од анцихриста, мої рідні, од анцихриста. Я так і знала. Що ж! По празниках роблять, неділі не чтять. Оце воно й є за те нам. Страшний суд скоро.
Олексенко. Треба на стулець... е... ох! (Лізе.)
Лена (до Кучурихи і Каптинської). І он що ще: Дума встановля, щоб... один чоловік мав по сім жінок у себе. Так, як у турків, буде.
Кучуриха. Ах, ти ж... Цариця небесна!
Каптинська. Так це вже й ми... і ми турком будь?
Олексенко. Од анцихриста все це. Бо хіба можна про волю... е, розсуждать? Господь, значить, он як зробив, а ми це вже ось як роби? Га? Або хіба можна чужу землю чіпать? Господь, значить, дав чоловікові, а ми чіпай? Га? Що ж це воно? Це ж... геєна огненна за це, скрежетаніє зубовне за це, за ноги та в смолу за це. Гріх і думать про це. Господь же... господь он що сказав: "Не думайте про земне,— каже,— а шукайте на небі собі",— он що сказав господь. Це жиди все. Це віру православну вони зламать хотять, віру стребить. Он, кажуть, і бога не треба вже. Шабаш он свій людім хрещеним накинуть хотять. Церкви позапечатувать хотять. Он воно що, люде хрещені! Пропала віра, про-о-пала! (Хлипа.)
Каптинська. Не буде... Це вже й... хрещений чоловік у пекло йди! (Хлипа.)
Кучуриха. Йди... Боже ми(Хлипа.)
Сохацький (пробує й собі. Убік). Хі-хі!
Дехто. Оце дожились! От дожились, так дожились!
Робітник 1. Що ж це нам робить тепер?
Сохацький. Дмитра Ивановича просіть, їх!.. Вони знають, вони все вам, вони... благодітель наші... просіть! Кахи!
Дехто. Так просимо... Що робить нам?.. Просимо!
Залужний. Радий, дуже радий людей спасти, отечество святе. Я завсігда... Я... я увесь, увесь для отечества, для чоловіка руського.
Дехто. Дякуєм! Спасибі!
Залужний. Я ввесь. Он що, люде добрі, робить тут... он що найуперід треба: телеграму всепідданнійшу подать... щоб Думу якомога... Думу розігнали і... і диктатуру, диктатуру встановили, щоб розстрілювать, значить, хм-хм!.. розстрілювать крамольників поганих.
Дехто. Так просимо. Чого ж! Ви вже знаєте, як там...
Залужний. Ось зараз, зараз і напишемо. (Сіда за столиком, пише.)
Олексенко. А самих клятіших послів у Думі... Ось вони списані в мене. (Вийма папірець з кишені.) Значить... е, рабам божим, бож... чи то пак: рабам дияволовим... е... (Чита про себе ім'я послів.)
Залужний (убік.) Од скількох же б телеграму? Од... тут чоловіка, чоловіка з... Ну, тисяч од... або... вали прямо од народу руського.
Олексенко. Дияволовим... крамольникам анцихри-стовим... е, за беззаконне глумления проти бога, за зміну диявольську... е, анафема!.. Ну, кажіть за мною: анафема!
Усі. Анафема!
Олексенко. Другий раз!
Усі. Анафема!
Олексенко. Третій раз!
Усі. Анафема!
Олексенко. Ну, тепер хай... Ох! (Злазить з стільця.) Поткнуться на той світ,— побачать!..
Каптинська. Та коли б, коли б господь милосердний у огонь, у огонь їх, доню... так їх на тім світі, так! Догори ногами, догори!
М'ясник 1. Гм! А з жидами б... Он що з жидами б: вибить, вирізать їх.
Залужний (устає.) О! Показать їм, що ми не вони,— не шарлатани якісь, не пройдисвіти якісь, а вірні... вірні сини матушки Росії, батюшки царя!.. Доказать, що ми — о, ми умієм спасать отечество! — що ми... ми патріоти, ми герої! Хм-Хм! Герої!
Олексенко. Геро-о-ї! Умієм віру...
Лена. А цсс! Тупотнява!
Дехто. Козаки, козаки!
Залужний. Де?! (До вікна кидається.)
Лена. Боже мій! І становий... незнакомий.
Залужний. Оце, оце так! (Топцюється.)
Кучуриха. Та на мозолю! А-а рятуйте!
ЯВА 12
Ті ж, становий і козаки.
Становий. Гм! А де тут "герої"? Ану сюди, герої! Хто хазяїн?
,,3 а лужний. Ч... чого звольте?..(Підступа, дрижачи.)
Становий. Нуте-с, будьте... Хто дозволив вам робить збірку цю?
Залужний. Єй-богу... е... єй-богу... Становий. Що "єй-богу"?
Залужний. Е... хм-хм! (Убік.) А, рятуйте мене!., оце пропав, навіки пропав!
Олексенко (убік). Хоч би до мене не той...(Посувається назад. Сохацький теж.)
Становий. Нуте-с?
Залужний (до станового потихенько). По... понаходили... єй-богу... си... силою... У... убить хотіли.
Становий. Іменем закону арештовую вас! (До козаків.) Шаблі наголо!
Залужний. Боже мій... Дітки!..
Лена. Дітки!
М'ясник 1. Так що це ви, господин, ваше благородіє? Це й ви за жидами?
Становий.