Але й біля вівтаря обмежтесь словом "Так"… У цьому випадку, я вам гарантую, що цілком невідкладна справа на другому краю землі у вашого законного чоловіка з'явиться не так швидко…
РЕДОН (цілком заспокоївшись). Милі дами! Прошу вас до столу! У вас ще буде багато часу для розмов!
Редон бере обох під руки й виводить їх із холу.
Сцена восьма
Через деякий час. Розморені ситим обідом Раблє та Катрін повертаються до зали.
РАБЛЄ (майже падає в крісло). Мене, звичайно, потішає, мсьє, ваше довір'я, однак я не готова що-небудь відповісти вже зараз, в цю хвилину… Мені необхідно подумати, перебрати в пам'яті всіх своїх знайомих… Гідних чоловіків багато, але не кожен з них готовий піти на подібний крок в силу різного роду обставин. Від одних, як і від вас, мсьє, втекла дружина. Інші позбулись своїх дружин, а треті – закоренілі холостяки, у яких завжди повно комплексів і мінімум здоров'я. З цими мсьє взагалі не варто зв'язуватись, оскільки майже кожен з них патологічний егоїст. Ці мсьє люблять лише себе, себе в собі й зациклені на думці, що саме вони з'являються тією віссю, навколо якої крутиться Всесвіт! (До Катрін). Якщо ви вийдете заміж за пропащого холостяка, вам прийдеться задовольнятися роллю малої планети сузір'я Козерога! А це надто далеко від передбачуваної осі Всесвіту...
РЕДОН. Щось я вас не розумію, мадам! Невже у Франції не залишилось не обтяжених духовними, моральними та іншими вадами чоловіків? Бути такого не може!
РАБЛЄ. А я й не стверджую, що справжні чоловіки у Франції перевелись! Вони є… Але їх дуже мало… Вони як рудимент на тілі нашої з вами вітчизни.
КАТРІН. Це ніби апендицит?
РЕДОН. Дурниці! Не все так погано… Гідних чоловіків не менше, ніж негідних… Інакше б світ перевернувся… (До Раблє). Так ми зможемо розраховувати на вашу участь чи вже краще нам звернутись до знаменитої авіньйонської свахи мадам Деліль?
РАБЛЄ (сплеснувши долонями). До мадам Деліль?! Ви що, комісаре, знайомі з цією старою хвойдою?
РЕДОН. Звичайно, мадам Франсуазо, звичайно… Років двадцять п'ять тому, коли я ще тільки-тільки оперився й надів мундир поліцейського, мадам Деліль, тоді вона була ще просто Жаннет, дійсно підробляла тілом, за що й заарештовувалась мною щотижнево.
КАТРІН. Це так романтично, дорогий кузене… Шлюха і поліцейський…
РАБЛЄ. Сподіваюсь, ви не користались її послугами?
РЕДОН. Чесно кажучи, Жаннет була до чортиків апетитна в своїх крикливо коротких платтячках на голе тіло! До бісиків! Один раз я був вельми близько до того, про що ви щойно сказали… Але…
КАТРІН. У тебе, кузене, не вистачило грошей?
РЕДОН. Ні, Катрін, у мене не вистачило сміливості… А потім… Потім Жаннет поїхала в Марсель, вийшла заміж за мсьє Деліля, власника марсельської судноверфі, який рівно через рік гарно помер у ліжку… від оргазму…
КАТРІН. Від чого?
РАБЛЄ. Від оргазму. Нещасна ви моя…
КАТРІН. Це хвороба така?
РАБЛЄ. Бачите, дитино… Боюсь, я не зможу пояснити вам, що це таке… Щоб зрозуміти це, вам потрібно, як мінімум, вийти заміж за чоловіка…
КАТРІН. Невже ж можна вийти заміж за жінку?!
РАБЛЄ (помітно знітившись). Я мала на увазі зовсім інше, мадмуазель…
РЕДОН (пробує розрядити обстановку). Може потанцюємо? У мене є чудові платівки з фугами Баха!
РАБЛЄ. Хіба під Баха танцюють?!
КАТРІН. А яка різниця? Повз мій дім у Парижі кожні сім хвилин проносяться електропоїзди і я часто танцюю сама з собою під стукіт коліс! Тадак-тадак… Тадак-тадак… Ту-у-у-у…
РАБЛЄ (піднімаючись з крісла). Мені пора… До речі, нормальні люди під Баха не танцюють… Під Баха, як правило, хоронять… (До Редона). Сподіваюсь, ви проведете мене, мсьє?
РЕДОН. Авжеж, мадам! Я довезу вас до замку на автомобілі!
РАБЛЄ. Не варто, мсьє Жаспар… Мені корисні прогулянки на свіжому повітрі…
РЕДОН. Гаразд, мадам… В такому випадку ми пройдемось разом…
РАБЛЄ. Дякую, але я хочу побути наодинці… Мені необхідно подумати. (До Катрін). Всього доброго, мадмуазель! Не хочу нічого обіцяти… Можливо вирішити вашу проблему з наскоку не вдасться, але надія не повинна покидати вашу чисту душу…
Раблє виходить.
Редон по-змовницьки підморгнувши Катрін, виходить слідом за Раблє.
КАТРІН (в шаленстві зриває перуку). Стерва! (Випрямляється). Боже! І як це можна проходити все життя згорбленою? Ще трішки і моя спина перетворилася б на камінь! (Масажує мускули). І треба ж?! (Дивиться на двері). За п'ять років він… Ні, вона… Ах, дідько! Воно! За п'ять років це "Воно" зовсім не змінилось! Можливо, тільки нахабнішим стало…
Редон повертається.
КАТРІН. Ви так хутко?
РЕДОН. Мадам вельми поспішала… А я, власне, й не наполягав… Ну, як, це він? Тобто вона?
КАТРІН. Скоріше всього цій істоті підходить визначення "Воно"! В перші хвилини мені хотілось розірвати її на шматочки! Боже милостивий! Як же це я могла закохатися у цю стару відьму?!
РЕДОН (підійшовши до вікна). Мадам Раблє велика актриса! Я прямо бачу її в ролі Дездемони! Шкода, що вона не присвятила себе сцені… Впевнений, її Офелія заставила б ридати навіть камінь!
КАТРІН (поглядаючи в вікно через плече Редона). Можливо, мсьє, можливо… Однак в даний момент за мадам Раблє плаче лише в'язниця. Коли весь цей кошмар закінчиться, я постараюсь їй засватати свою камеру, яку я за п'ять років обписала шпилькою для волосся аж до самої стелі…
РЕДОН. Ви писали роман?
КАТРІН. Так, який складається лише з однієї фрази: "Шарль, ти свиня!"
РЕДОН. З цього витікає, що ви вже у в'язниці відчували себе обманутою?
КАТРІН. В якійсь мірі, звичайно! Зрозуміло, мені і в голову не приходило підозрювати Шарля в скоєні якогось злочину, оскільки був лист-попередження про замах, який нібито готувався і таке інше, і факти, які замикаються на мені. Я відчувала себе обманутою в тому плані, що якби не з'явився у свій час Шарль на моєму обрії, мені не прийшлось би сидіти в цій дідьковій в'язниці! Я без сумніву відчувала себе обманутою, але не знала ким. Тому моя шпилька виміщала зло на вбитому, як тоді мені здавалось, чоловікові…
РЕДОН. Зрозуміло… Сподіваюсь, мадам Раблє гідно оцінить вашу нелегку працю…
КАТРІН. Коли, звісно, клюне на наживку…
РЕДОН. Є сумніви?
КАТРІН. Було б дивно, якби б їх не було... Якось вже надто хутко мадам Раблє випурхнула з нашого дому. Можливо, мадам мене впізнала?
РЕДОН. Виключено! По-перше, ви напрочуд гарно зіграли роль дурепи, пора цвітіння котрої давним-давно плавно перейшла в пору в'янення. А по-друге, я вас так вдало загримував, що коли б у вас і насправді були тих сорок мільйонів і я був би бідним, як церковна миша, я би все одно не одружився з вами. Навіть під страхом смерті!
КАТРІН. Дякую, мсьє… Ваша доброта немає меж…
РЕДОН. Немає проблем, мадмуазель. Не дивлячись на деяку бульдожість обличчя, я добрий і досить щедрий на компліменти… А, якщо серйозно, то ви повинні бути безмірно щасливими від свідомості того, що в житті ви насправді виглядаєте не настільки огидно, як в дану хвилину…
КАТРІН. Мсьє Жаспар! Вам не здається, що відвертість в висловлюваннях повинна мати якісь межі? Коли б я не була вашою співучасницею, я б образилась!
РЕДОН. Прошу пробачення, маркізо… Мене іноді заносить… До речі, про співучасть… В нашому з вами випадку, я являюсь співучасником, а не навпаки…
КАТРІН. А кому більше дають?
РЕДОН. Тому, хто більше попросить! Я жартую… Не знаю, як там зараз, але в часи, коли я ще був комісаром поліції, давали в залежності від скоєного. А на сьогоднішній день скоєного у нас з вами порівну… Якщо, звичайно, ви не вбивали свого чоловіка… (Сміється).
КАТРІН. Ну й жарточки у вас, мсьє… Я щоразу зі страхом думаю про те, що буде зі мною після того, як громадськість дізнається правду… Я вже бачу заголовки центральних газет: "Маркіза де Марсан, дякуючи своїй гіпертрофованій невинності та слабкому інтелекту, умудрилась вийти заміж за жінку!" Яка ганьба!
РЕДОН. Ви праві, ці писаки ніколи не відрізнялись добросердечністю… І все ж, не варто пройматися зневірою, мадмуазель Катрін! У життя, на щастя, є й позитивні сторони. І все таки, краще бути потерпілою, ніж засудженою… (Голос знадвору: "Мсьє Редон! Мсьє Редон! Вам телеграма!") Телеграма? (Дивиться на Катрін). Від кого б це?
Редон виходить і через хвилину повертається з телеграмою в руці.
РЕДОН. Дідько б тебе забрав! Ця овдовіла "хрещена матір" вирішила знову ощасливити мене своєю присутністю!
КАТРІН (бере з рук Редона телеграму). Прийняла остаточне рішення. Крапка. Приїжджаю двадцять сьомого. Крапка. За тобою тисяча поцілунків. Крапка. Твоя Лаура Редон тире Фльорі. Знак оклику. (Здивовано дивиться на Редона). Вам погано?
РЕДОН (падаючи в крісло). Я помираю… Ми пропали… Клянусь Богом, ми пропали… Яке сьогодні число?
КАТРІН. Зранку було двадцять сьоме… Ви так налякані, мсьє…
РЕДОН (зіскакує, немов вжалений). Наляканий? Та я просто вбитий! Ви навіть уявити собі не можете, що це за жінка!!! Це ж ураган! Це ж нашестя вікінгів! Ні, це тайфун! Смерч! Торнадо! Цунамі, якщо хочете! В минулий її набіг я чудом встояв, пославшись на часткову втрату чоловічої сили!
КАТРІН. Прийміть мої співчуття, мсьє!
РЕДОН. Ви не зрозуміли, Катрін… Я їй збрехав! У мене все в порядку!
КАТРІН. Вітаю вас, мсьє! Однак, мадам Фльорі все ж прибуває! Що ви збираєтесь брехати їй на цей раз? І взагалі! Якщо ваша колишня дружина так ненависна вам, то чому б вам просто не прогнати її з порогу? Мало що могло змінитись в вашому житті за десять років!? До того ж не можна не враховувати тієї обставини, що мадам втекла від вас і побігла до другого! Врешті-решт, ви ж чоловік! І ви ображені! Закрийте всі вікна та двері і тримайте блокаду!
РЕДОН. Саме так я й зробив минулого разу… Проте вночі ця бестія проникла в мій дім через камінну трубу! Можете уявити собі стан людини, що мирно спить, на котру серед ночі звалюється з вереском істота, перемазана сажею! Зі мною ледве не трапився інфаркт!
КАТРІН. Так, серйозна у вас мадам… А якщо її налякати поліцією?
РЕДОН. Я пробував… Поліція не бажає зв'язуватись з вдовою Лучано Фльорі! Вони бояться його навіть мертвого!
КАТРІН. Ну, гаразд, мсьє...