Килина (кидається йому на шию). Ти мій спасителю!.. Ти мій отець, і мати, і все на світі!.. Ти сяєво моєї душі, ти світ моїх очей!.. (Цілує його ридаючи).
ЯВА 7
Ті ж і прикажчик.
Прикажчик. Вот так сладкий поцілунок, настоящий карамель!..
Xвилимо. А вам до чужого хисту зась!
Пішли обоє.
Прикажчик. Одначе, как видно, Килічка достаточно цибулізована!.. Єто как будьте і що і лучче, можна будить приголубить і дешевшим коштом... З нецибулізованими буваїть возня: доки уговориш її та усовістиш... і іногда бувають случаї, що і в уголовну ответственность ускочиш; а з такими розговори не довгі: цілковий либо два в зуби, і до свиданія, мамзель: ти меня не знала, я тебя не видав!... Треба тепер поскорій її отцедова переманити. (У вікно). Данило, а Данило!..
ЯВА 8
Прикажчик і Данило.
Прикажчик. Ну, як наші діла?
Данило. Хвилимон тут упутався, ось що!.. Погано!..
Прикажчик. Ну, єто пустяковоє діло.
Данило. Либонь думає сватать.
Прикажчик. Ну, єтому можна і помішать... На єто єсть усякі способи... А як вона?
Данило. Каже: скоріш світ за очі піду.
Прикажчик. Вот єто так глупо!.. Не думав, што у неї така глупа хвантазія в голові... Видко, не так ти повів діло. Казав же тобі, що треба делікатно... Жалко, що мені не було часу, я урезонив би її... Повір, што, уміючи, всяку бабу можна одурачить... Подпоїть чим-либо, што другоєпрочеє... Ех!.. Ну та ще, на мою думку, діло не зовсім потеряне... Треба ось що по началу зробити... Чутно гомін, котрий все голоснішає і виголошується в лемент.
А це що таке? Ого-го, ціла юрба сюди прьоть!.. Про віщо се вони гомонять?..
Данило. Ото чи не про поденну радяться?
Прикажчик. Ану, притаїмось та послухаємо. Ховаються за причілок.
ЯВА 9
Макар, Сидір, чоловіки, баби, дівчата і діти. Наприкінці виходить і Текля з підв'язаним оком.
Макар. Я, братця, завжди так, як другі... Як гурт вимовить, так і нехай буде... Якщо сорок, то й сорок; а якщо не сорок...
Сидір. А мене хоч розпанахайте отут, менш як за сорок не піду!.. Та з якої речі?.. От ще!..
Декотрі. Воно, звичайно, дешевше і не слід би...
Макар. Чутка давно йде, що скрізь вже пішла ціна вгору... І сьогодня якийсь проїжджий біля монопольки розказував... Стало бить, зупинив конячку, зліз з повозки, зайшов у монопольку, купив дві сотки, викушав одну, далі другу...
Сидір. Ну да! Я теж бачив... Випив і не поморщився!..
Макар. Потім розбалакався і почав питати, яка ціна у вас на поденну... та як почув, що по тридцять, то аж зареготів... "В городах,— каже,— на хвабриках тощо, давно вже про таку ціну забули!.."
Сидір. Ну да. Іменно так і казав!
Декотрі. Коли в городах пішла ціна вгору, то чого ж нам зівати?
Другі. Городські люде розумніші від слобідських.
Декотрі. Авжеж. Хіба нам до городян рівнятись розумом?
Другі. Стало бить, і нам слід потрапляти за розумними, щоб не зостатись у дурнях.
Сидір. Кажу вам, хоч розпанахайте мене, хоч роздеріть, а я не согласний дешевше як за сорок... Як-то можна дешевше?.. Не согласний!..
Макар. А гукнемо на Данила.
Сидір. Я певен, що і Данило так, як і я!
ЯВА 10
З'являється Данило.
Данило. А може, я овсім не так, як ти? Добривечір!
Всі. Добривечір.
Данило. Я так зроблю, як мені власний розум скаже; а ти роби по-своєму.
Сидір. 0-в-ва!.. Отакої!
Макар. Але ж ти, Данило, казав мені, що теж не підеш дешевше як за сорок.
Сидір. І мене запевняв! Як же се, га?
Данило. Коли запевняв?
Макар і Сидір. У п'ятницю!
Данило. У п'ятницю? Перехрестіться! Я вас у п'ятницю либонь в вічі не видав...
Сидір. А як від плащаниці заразом вертались?..
Данило. Та ви чи не п'яні часом обоє, чи, може, тоді були п'яні?
Сидір. Може, й був хто п'яний, а у мене тоді і рісочки в роті не було!..
Макар. Та й хто ж би то у страшну п'ятницю пив би, хіба скажений?
Данило. Є такі, що і в суботу п'ють.
Народ. Бачите?.. А ви почали колошкать людей!..
Декотрі. А найбільш Сидір!..
Данило. Хто ще чув від мене про побільшеннє ціни? Кажіть, може, ще хто чув?
Сидір. Аж забожився, що не згодиться інакше!..
Макар. Аж тричі забожився!.. А тепер!..
ЯВА 11
Прикажчик, з другого боку Хвилимон, за ним Килина.
Прикажчик. Добривечір вам, панове громадо!
Всі. Добривечір.
Сидір. Так, Данило, нечесно робити — от що!
Прикажчик (усміхається). Хто про віщо, а Сидір все про честь. Чудак!.. Про віщо толкуєте?
Народ. Та... звісно... об своїх ділах!..
Прикажчик. Чи не змовляєтесь!.. Кортить до забастовки?.. А ви не чули хіба, що роблять забастовщикам?.. Ось у мене газета, може, прочитати?
Хвилимон (підходить). Чули. Чули, що й прикажчикам іноді роблять!..
Данило. Осьдечки той, котрий перший сказав, що не слід згоджуватись дешевше як за сорок!.. Каже: "Я вичитав про се в книжках та газетах!.." Я, учувши про це, може кой-кому і переказав... Може, і Сидорові, і Макарові казав... Але се не з мене почалось, а з Хвилимона.
Прикажчик. Так се ти на забастовку підмовляєш?..
Хвилимон. Я, може, й казав про те, що вичитав... Мало чого не говориться... Пишуть задля того, щоб люде читали...
ЯВА 12
Ті ж і урядник.
Урядник. Што єто за сходка, што за митинг?
Прикажчик (чоломкається з урядником). Моє поштеніє, Семен Антонович! Тут, как видите, скопище... Зговорюються, щоб піднять ціну на поденну либо забастовать...
Урядник. А хто тут руководствує?
Данило. Ніхто, як Хвилимон!..
Прикажчик. Да, точно, єтот молодой человєк!.. А за ним Сидір, Макар і прочінекоторі...
Хвилимон. Се кругла брехня!..
Урядник. Так єто ти, голубчик? Давно слідкую за тобою. Книжечки читаєш, газети... Ти дуже вумной!..
Хвилимон. А вам хотілося б мене за дурня мати? Ні, візьміть собі се прізвище.
Дехто в гурті зареготав.
Урядник. Што, как ти сказав?
Хвилимон. Так, як чув!
Урядник. Ах ти ж забастовщик!.. Стражники, схватить його!..
Хвилимон (одпихае стражників). Люде добрі, громадяне!.. Та доки ж поневірятиметься над нами всяка погань?..
Урядник. Как ти сказав? (Б'є його по лиці). Вот тебе погань!..
Xвилимон. Е, ні, не так б'єш!.. (Б'є урядника).
Урядник (стріляє його, баби і дівчата з криком розбігаються). Ви виділи, он меня ударив по рожі при ісполненії служебних обязаностей? (Ховає револьвер в кобуру).
Хвилимон (падає). Ох!.. Громада — отара... Заполохана, знехтована, споневірена, німа отара овець!.. (Помирає).
Килина. Ох, горенько моє тяжкеє, невимовнеє. (Ридає над трупом).
Лукія (вибігає). Що тут вчинилось?
Текля (тихо). Хвилимона вбито!
Лукія. Вбито?! (Падає на плече Теклі).
Урядник. Поставить стражу над трупом; а я сейчас заготовлю рапорт по начальству. (Пішов. Загальна паніка).
Кінець