Ми теж хочемо вернутись у молодість, де Ліза і Сева разом, а державу треба ще створювати і створювати. Бери нас із собою, Імператрице!
Десь шоста-десята частина підтримала виступаючу. Інші, перечекавши схвальні вигуки, почали повними голосами прощатися.
В цей час на вороному коні показався її Всеволодко молодший.
– Один. Молодець! – подумала мати. – Коня б мастю світліше.
– Що тут, матінко Ясю, – тихо проїхавши крізь людський масив, звернувся герцог до головуючої.
Аналізуючи цю подію, Єлизавета не могла відкараскатись від думки, що вона могла статися лише у житті, бо теоретично, по логіці вона неможлива. Абсолютно. Стільки лояльно налаштованих людей і ніхто не "настучав" у палац. На запитання Лізи "Чому?" люди відповідали: а чому саме я, думала, що там сотні людей доповідають про кожний рух і слово віча. Деякі взагалі вважали, що це було інспіровано палацом для більшого куражу. Підіграла ситуації і дивна поведінка ініціативної групи та делегації по запрошенню герцогині на віче. Вони таємниче мовчали про мету зборів. Вважаючи, що як сюрприз вона реалізується цікавіше. Добрими намірами… Нарешті дві поселянки на пряме запитання на базарі рано вранці агентів охранки про мету віча відповіли "будемо всерйоз розбиратися з герцогинею".
Загалом цей епізод прощання з Атлантидою трохи потішив і порядком роздратував майбутню імператрицю. Тому, у присутності достатньо компанійських простих поселян вона брякнула Всеволоду Другому:
– Май на увазі, якщо тебе вихоплять з сідла, роззброять, завернуть руки, одягнуть кайдани, зав'яжуть очі і поведуть невідомо куди – надто не лякайся – це може хочуть віддати тобі почесті за щось.
– Що ви, мамо, я ніколи не удостоюсь такої честі, — відповів, посміхнувшись, Всеволод Всеволодович. — А ви знаєте, що у Національних Зборах лежить петиція іменувати вас у всіх офіційних документах Єлизавета Велика?
1725. З пристані Січеслава повідомили, що на рейді показався чималий флот під прапорами Атлантиди. Флагман направляється до пристані. Забувши бриля, імператор рвонув у порт. Ліза спускалась по трапу. Жовте приталене плаття, у вухах чи то сапфірові чи то цитринові сережки з чітким лимонним блиском, намисто жовтуватих перлів на шиї. Три персня на правій руці з шафрановими дорогоцінними каменями. Від монахині до правлячої герцогині Всеволод не бачив жодного разу свою жінку у коштовностях. Навіть на коронації чи весіллі.
– Не чекав, а я припливла, – насилу вимовила вона. В її очах світилась боязка надія. – Скільки можна самій? Приїхала завойовувати свого збіглого чоловіка. Бо боюсь, зовсім не позвеш.
Імператор впав на коліно і занурив своє обличчя у її долоні.
– Ти вся як сонечко, – прорік чоловік.
Присутні відвели очі. Піднявшись, він спитав:
– А трон?
– Зреклася повністю. Як ти прекрасно знаєш, Всеволод молодший давно коронований твоєю короною. Тепер єдиний правлячий герцог. Поки, до осені, регентська рада на чолі з отцем Силуаном, це Максим Бондаренко. Потім весілля. Посадженим батьком буде Орест, він скучив за Атлантидою і хоче показати жінці острови свого дитинства.
Всеволод оцінююче глянув на чималенький флот, що маячив на віддалі.
– Ти що, забрала весь флот герцогства, до останньої калоші, здатної доповзати до Гесиони?
– Майже так. Імперія – це все для українства у західній півкулі. Та й на Планеті також. Тому треба витягнути її до відповідності своєму титулу. Тільки половина моряків списались на берег, прийшлось замінити тими, хто бажає переселитись на Гесиону.
Підходив отаман чайки берегової охорони, яка якраз патрулювала в затоці і щойно причалила. Імператор обіцяючи глянув на зовсім молоденького офіцера. Перехопивши його погляд, Єлизавета сказала:
– Я так його просила, я так його просила. Щоб сюрпризом. Прости хлопця, – Але наштовхнувшись на суворий погляд чоловіка, звернулась до молодшого лейтенанта.
— Пане капітане, у цьому флоті, який ти бачиш неподалік, дуже великий убуток професіоналів-моряків, половина стала моряками прямо перед плаванням сюди і більшість з цих не хоче продовжувати цей експеримент ні на день. А офіцерів взагалі третина. Капітани згодилися лише відвести свої кораблі сюди і негайно повернуться в Атлантиду. То ти і твої моряки будуть розподілені з дуже серйозним підвищенням.
Отаман чайки дивився на імператора. Той процідив:
– Ну добре, викрутився. Тільки зарубай собі на пеньку, новопризначений капітане корабля першого рангу, що кохання – це чудесно, але безпека держави – понад усе.
Зовсім доросла підійшла обніматися з батьком Ліза менша.
– Щось засиділася ти у дівках на острові біля мами, — сказав Всеволод.
Дівчина негайно відповіла:
– А я не рвусь заміж. Мама була старше, коли вискочила за тебе, а ось нас шестірко, і всі здоровеньки. Зате я на весіллі Олени була.
– А де було весілля?
– У Олбані, – роз'яснила Ліза молодша, – там живе сім'я батьків нареченого. Не сподобалось. Всі наче посміхаються аж до кутніх, а мені все це як оскал то вовчиць, то лисиць. Наші наче серйозні, посміхаються вряди-годи, а в куточках очей теплинки, вони наче всміхаються широко, а в очах льодянки.
І далі мстиве добавила:
– І зовсім не танцювали. Гріх. Там якісь квакери чи хто. Тільки нашій мамулі все у ніщо. Раптом витягнулася ще на півметра, убула у талії на третину. Краля. Суха жердина. Десь викопала у гардеробі маленьке чорне плаття-міді, зроду я в ньому її не бачила. Я аж перелякалась. А фізіономія святенницька, пісна, хоч медаль з неї карбуй. Я не я, і мишу не я їла.
– Зате й весілля обійшлося у дрібний шеляг, – ввернула примирливо Ліза-старша. – Не те, що у Данька та Ореста. – Потім вирішила демонстративно зобидитися:
– І взагалі, що за звичка дискредитувати матір з будь-якого приводу. Зате у мармурі підлоги зали квітів пампи ти на півметра дірку протерла. У Фарані, танцюючи у Шарлотти, поки ми там гостювали і флот трохи підправляли. Гецала з цим молотобійцем, міністром, чоловіком куми Ліди.
– Ну не на півметра, – скромно опустивши карі очі, підправила Ліза-молодша, – хіба на трошки більше сорока п'яти сантиметрів.
Імператор, на правах господаря, заявив:
– Ну зараз ви на відстані півсвіту від тих янкі, то рудиментарне викиньте їх з голови.
– Елементарно, – поправила Ліза-молодша.
– Хай так, якщо ваша ласка, ваша високість, – миролюбно погодився імператор.
Нарешті показався Данило, бо гута, де він уже варив скло, вже й товарне, була поза столиці. Сестра полізла з ним цілуватися. Звично не звертаючи уваги на це, бо принцеси з дитинства любили заціловувати найбільш скромного брата, він поздоровкався з мамою і сказав, що за все життя не бачив її такою потрясною. Потім вся імператорська фамілія направилась у резиденцію монарха, яку навіть з натяжкою, вряд чи можна було назвати палацом. Просто здоровенний, місткий дім.
Герцогиня одразу була назначена Главою уряду з правом повністю керувати країною, "як тільки його величність покине столичний округ", без спеціальної передачі на те повноважень. Імператор не збирався сидіти у Січеславі, а управління державою повинне бути безперервним.
Трохи підсушена ( недруги казали – кощава) Єлизавета біля чоловіка швидко прийшла у норму і весело взялась за роботу. Її гнітили ці закопані практично до вікон землянки, зібрані з дерева хижки, якісь не оштукатурені кам'янки, що їй нагадували печери, те, що навіть головна вулиця не мала ні бруківки, ні назви. У порівнянні з охайним, чистим, відбудованим Атлант-сіті, головним містом, де вона зовсім недавно була правителькою, це було якесь замучене село. Спересердя вона бовкнула це Імператору. Той, дивуючись, що на старість років типа закохався у власну жінку, чи що, відповів:
– А знаєш, мені дочка повідала, що коли ви від'їжджали, Національні збори герцогства Атлантиди постановили іменувати тебе Єлизаветою Великою і Всеволод Всеволодович сказав, що восени, коли йому стукне 18, першим підпише цей закон. Мабуть і за столицю.
1725. Після аналізу господарської ситуації імператриця схопилась за голову, обізвала чоловіка "недолугим мрійником", сказала, що на суші катастрофічно не вистачає тяглової сили. Потрібні коні, десятки тисяч. Навіть волики непогано. Все, що зроблено, зроблено на людських жилах. І тільки велетенська задача – освоїти континент – закриває від підданих нелюдські умови їх роботи.
Анітрохи не збентежений цар сказав, що є кошти на закупівлю кілька тисяч лошат, їх транспортування до Вальпараїсо та завезення до Гесиони.
За справу, де батьки платили золотом, правда монетизованим, взявся Орест, потім приєднався Кость. Підключилась вся Іспаноамерика. За кіньми пішли вівці та інші тварини. Не помітили, як на новому континенті опинились більшість козаків, бо були у супроводі. Все скінчилось тим, що казна Війська продала землі у південній Америці Орестові та перебралась на ново нарізану тропічну Січ у гирлі Славутича, за останніми порогами та при його впадінні в Козацьке море. Половина суми викупу за фаранські землі була розподілена між козаками, то станиці вийшли одна краще за другу. Особливо відбудованими були: Тимошивська, Атлантидна, Канівська, Поповичевська станиці.
Поступово відбудувалась і січова залога. На час вторгнення китайських піратів це було нормальне, ба, навіть добротно збудоване, укріплення.
Якщо ще раз спочатку, то "Ниян", що майже одразу після заснування Імперії пішов на австралійські копалини, привіз якісну мідь та золото в злитках. Ще одна справа пішла як треба. Наказавши перечеканити золото на французьку монету з копіюванням вмісту благородного металу на обладнанні, що привезли саме для цього ще з Європи, імператор почав роздавати борги. Ніякого злиткового чи пісочного золота у державі для розкручування золотої лихоманки та перспективи появи різних конкістадорів не повинне було бути.
Через два місяці по приходу корабля з золотом спозаранку з'явився стривожений Юхим Матвійович, начальник спецслужби. Ще через місяць показалась точена і змучена фігурка вінчаної жінки капітана "Нияну", яку м'яко і ввічливо зустрів Всеволод.
– Ну що, Ганнусю, доносити не хочеться?
– То Ви вже знаєте? Слава богу, що прийшла. А далі?
– Хай все буде нашою маленькою таємницею від твого чоловіка. За три місяці нічого він не зробив, щоб готувати команду до бунту під час наступного рейсу.