Парад планет

Вони свідчили про те, що передислокація небесних тіл уже почалась, успішно триває і, звісно, відбудеться, засвідчивши безмежний твор­чий геній і необмежені фізичні можливості яблунівського колгоспника.

Про всі симптоми, що свідчили про наближення параду планет, розказати немає змоги, бо як вогню вогнем не погасиш, так не обіймеш те, що не обіймається...

В Індійському океані на острові Реюньйон озвався вулкан Фурнез, розпечена лава потекла по крутих схилах... У пів­денній частині Тихого океану в районі острова Санта-Крус відбувся сильний землетрус на вісім балів за шкалою Ріхтера... Ураганні вітри з швидкістю до ста кілометрів на годину впали на Лівійське узбережжя Середземного моря, принісши сніг і град, зруйнувавши мости й авто­стради, пошкодивши лінії електропередач, а в порту Тріполі викинувши на берег грецьке судно... Ураганні вітри в бразільських штатах Мінас-Жерайс і Еспіріту-Санту спри­чинились до руйнацій людських жител та інших стихійних лих... На мілинах острова Фліндерс, розташованого між Австралією й Тасманією, загинуло понад сто китів, друж­но викинувшись на берег... Сильна лісова пожежа спа­лахнула в американському штаті Нью-Мексіко, неподалік від міста Мора, знищивши кілька сотень акрів лісового масиву... Небаченої сили злива впала на Лібревіль, сто­лицю Габонської Республіки, вода залила будинки, по вулицях можна було пересуватись тільки на пірогах... У Тунісі вперше за двадцять останніх років випав сніг... У Швейцарії випало стільки снігу, що замети покрили землю заввишки на два метри, з гір посунули грізні лавини, блокуючи транспортні магістралі, зокрема припи­нився автомобільний і залізничний рух через знаменитий перевал Сен-Готард... Пожежа спалахнула на нафтопере­робному заводі, що належить англійській компанії "Брітіш петролеум" у Південному Уельсі... Зазнав аварії й роз­бився в густому тумані неподалік від американського міста Спокан, штат Вашінгтон, літак "Бічкрафт-99"... Тропічні зливи призвели до небаченої повені в південних районах Філіппін...

Виконуючи волю старшого куди пошлють Хоми Хомо­вича Прищепи з колгоспу "Барвінок", передислоковува­лись у небесах планети, і їхня передислокація призводила до нечуваного раніше розгулу земної стихії.

Щодня газети всього світу знай тільки й писали про численні погодні катаклізми та кліматичні курйози, за якими бачили руку всемогутнього грибка маслючка. У по­відомленні, яке надрукувала, звичайно, не тільки район­на газета, котру з великим інтересом читають у Яб­лунівці, йшлося про те, що неймовірно цікаве астро­номічне явище — протозірку, себто майбутню зорю в процесі її формування, виявила група австралійських уче­них. Учені вже давно висловлювали думку, що існування протозірок цілком можливе, однак зафіксувати їх раніше ніяк не вдавалось. Нове небесне тіло, незважаючи на хмари пилу й газу, в кілька тисяч разів якравіше від Сонця. Воно міститься за межами Молочного Шляху, одначе, за сприйняттям астрономів, є близьким сусідом нашої галактики, тому що перебуває всього за сто п'ят­десят тисяч світлових років від неї.

Напевне, ви вже здогадуєтесь, як учені пояснювали природу несподіваної появи гігантської протозірки. Еге ж, вони стверджували, що тут не обійшлось без могутнього генія старшого куди пошлють. Затіявши парад планет, він замислив продемонструвати свій невичерпний творчий потенціал і небачену силу, тому-то й заходився формувати оту протозірку. А щоб не чути ніяких нарікань від голови колгоспу Дима, голови сільради Перекучеренка й началь­ника районної міліції самого товариша Венеційського, грибок маслючок замислив формувати майбутню зірку яко­мога далі від Яблунівки, отож і подався за межі галактики, отож і чкурнув за сто п'ятдесят тисяч світлових років від нашої системи.

От хоч і розумний цей чудотворець Хома, а все ж таки й наївний, як дитина. Бо де ж це видано, щоб він сховався з тією протозіркою якщо не в галактиці, то в метагалактиці? Та не сховатись йому ні в часі, ні в просторі, бо скрізь упізнають руку старшого куди по­шлють, бо немає такої руки ні в кого!

Дехто з учених слушно міркував, що цією протозіркою вірний лицар науково-технічної революції Хома не просто демонструє творчий геній чи необмежену силу. Що, мов­ляв, ця протозірка йому знадобиться для успішного параду планет, якого хоч і не довго ждати, а все-таки слід почекати. Проте ніхто не сумнівався, що парад планет не за горами, що коли вже яблунівський колгоспник узяв­ся до діла, то робитиме його сміло.

РОЗДІЛ П'ЯТДЕСЯТ ДЕВ'ЯТИЙ,

у якому співається панегірик феномену старшого куди пошлють із колгоспу "Барвінок" Хомі Хомовичу

О Хомо всемогутній, о старший куди пошлють із яб­лунівського колгоспу "Барвінок", незрівнянний грибок маслючок, рівного якому немає поміж численних грибів рідної України!

О вірний лицарю науково-технічної революції, лицарю без докорів сумління і совісті, бо полюбив ти науково-технічну революцію не менше, ніж рідну жінку Мартоху, а може, ще більше й палкіше!

О великий богоборцю, що вірою й правдю утверджував і таки утвердив свій всеосяжний людський геній, досі ніде не бачений, а тільки вперше побачений в благословенній Яблунівці!

Все до снаги тобі, Хомо Хомовичу. Чи хтось до тебе, чи хтось при тобі трощив бовванів, створених за образом і подобою його? А ти власноручно розбивав голови бов­ванам, присланим до Яблунівки хомопоклонниками з усіх кінців світу, а ті друзки-уламки пішли на будівництво корівника та інших приміщень колгоспного тваринниць­кого комплексу. Чи ще хтось інший спромігся б повести таку войовничу атеїстичну пропаганду? А Хома Хомович спромігся, таки повів серед односельців безкомпромісну атеїстичну пропаганду, виступив перед трудящими з лекцією про древні релігії, домігся, що поміж колгоспників ніхто не схилявся перед ним, як перед божеством. Зате низько схилялись перед ним як перед старшим куди пошлють, бо на землі не може бути вищого й почеснішого звання для людини.

Володіючи унікальним біологічним полем, він побачив золотавий німб не тільки над головою рідної жінки Мар­тохи та інших славних і менш славних яблунівців, а й срібне свічення над верхами дерев. Грибок маслючок по­бачив наскрізь не тільки зоотехніка Трохима Невечерю, не тільки зазирнув на полички в голову до директора школи Діодора Дормидонтовича Кастальського, а й поба­чив наскрізь самохідний комбайн і цистерну, з якої у полях розкидають органічні добрива. А хто зумів би по­говорити з німицею й чистотілом, хто своїм музичним слухом вловив би у вербах над ставом живий голос ви­датного співака Федора Шаляпіна, хто б іще косив у лузі з косарями не траву, а оперу Гулака-Артемовського "За­порожець за Дунаєм"?

Не станемо тут розкривати секретів усіх його чудотворень, бо розкритий секрет — уже не секрет, бо навіть знаменитий ілюзіоніст-ексцентрик Гаррі Гудіні забрав із собою в могилу таємниці своїх секретів, що так вражали уяву його сучасників на початку нашого століття.

На скрижалях навітньої історії благославенної Яблунівки золотими літерами завжди горітимуть легенди та міфи про старшого куди пошлють, який воскресив із мертвих довгожителя Гапличка чи силою неповторного українсько­го слова навернув до ударної колгоспної праці колишню пройдисвітку й спекулянтку Одарку Дармограїху. Гідне місце на скрижалях історії посяде притчова пригода грибка маслючка, котрий ходив по селу з власною головою під пахвою, вів із нею мудрі бесіди, хотів продати чи за безцінь віддати, проте, на жаль, не знайшлось охочих придбати розумну голову.

А може, й на краше, га, що Хома Хомович таки зостався зі своєю головою? Бо чи міг би він, безголовий, сприйняти й по достоїнству оцінити балет "Ікар", із яким на яблунівському корівнику звітували митці перед тва­ринниками? Чи міг би він, безголовий, заприязнитися з маститим вченим Мастодонтовим-Рапальським, перевер­шити в словесному турнірі тюрколога Йону Ісайовича Корогли, порятувати з допомогою народної голкотерапії шефа-спеца Алоллона Кіндратовича Козака-Мамариго? Та й ніхто, либонь, не сумнівається в тому, що дуже й дуже знадобилася старшому куди пошлють голова тоді, коли він із роботом Мафусаїлом Шерстюком співав задушевних пісень; коли, відмовившись від такого технічного нонсенсу, як вила-згрелі, в самозабутті навіював собі ширу любов до новинки технічного прогресу, себто до скребкового транспортера. Гай-гай, не могло обійтись без голови й тоді, коли Хома став невидимцем, і тоді, коли констру­ював машину часу, й тоді, коли виходив в астрал. А що вже тоді казати про час, коли Хома став тракторозавром! Хоч би й що там балакали про грибка маслючка, то в жодному ділі невірний цей і лукавий чоловік не обходився без голови.

Справді, звідки така сила в старшого куди пошлють, звідки таке всевладдя над собою, над людьми, над роботою й словом, над природою? Звідки така могутність розуму, якому скоряються всі науки, всі знання, всі ремесла і всі жанри мистецтва? Звідки така всепроникливість у за­повідні таємниці буття, в сфери свідомості й підсвідомості?

Авжеж, по-всякому пояснювали такий феномен, як стар­ший куди пошлють Хома Хомович Прищепа з яблунів­ського колгоспу "Барвінок". Безумовно, є слушність у тому, щоб коріння його феноменальності вбачати в над­людській залюбленості в роботу на корівнику, — при такій залюбленості примусове відлучення грибка маслючка від роботи не могло не стати трагедією. Є смисл не забувати про закоханість його в красу й силу українського слова. Є резон пам'ятати, що жив чоловік не тільки за москов­ським, київським і місцевим часом, а й за декретним, ефемеридним і місцевим зоряним часом. Авжеж, напився чародійної сили з молоком матері, але ж і з народної пісні він зачерпнув стільки, що не виміряєш. Та й багато інших чинників, на які з більшою чи меншою справед­ливістю вказувала районна газета і на які вдруге тут посилатись немає потреби.

Звісно, слід відмести всякі сенсаційні здогади, які вис­ловлювались у західній буржуазній пресі. Слід рішуче відмести пасталакання заокеанського хіроманта Майкла Макговерна, котрий на трудовій руці яблунівського кол­госпника зумів роздивитись винятково рідкісне Кільце Ве­нери й назвав старшого куди пошлють рабом планети Меркурій.