Але я вірю в нашу тріумфальну зустріч. Тому в День народження бажаю витримки, здоров'я і незгасності Твого оптимізму!
Син.
7/ІІ-1978
Добридень, мамо!** Почав ось слухати радіо, зустрів живих людей — повертаюсь до свого статус кво. Прегарно співає Анна Герман. Я в вагоні почув, як * Вітальна поштівка.
** Після майже семимісячного перебування в слідчому ізоляторі КДБ УРСР "на перевихованні" Валерія, не перевиховавши, етапували до зони (учр. ВС 389/36), с. Кучино, Пермської обл.
дівчина виконувала ту пісню " Только раз сады цветут", і подумав був, то якась зеківська балада, а воно он що. Кілька разів уже слухав і все подобається. А полька ще добила мене, проспівавши "Черемухи цвет". Страшенно приємно виконує. Можливе таке особливе сприйняття через весну та зливу вражень.
Проте, здається, смак мене не підводить — пісні нарівні. А ще щодня читалися по радіо глави з "Війни і миру" Толстого. Майстерно ліплені характери, вишукана мова, розмах зображуваного. Я слухав, аналізуючи його художні засоби. Класика — справжній літературний взірець. Стали дуже в пригоді твої коржики. Бандеролю тоді затримала, а воно, бачиш, і на користь. Я в Києві трохи приберіг цукру, теж придалося. Сів оце за листа ще в дорозі, щоб по приїзді одразу надіслати. Ти, мабуть, уже нахвилювалась ? Вловлюю шматочки життя з радіо, газет, вдивляюсь у нього крізь шпарини або на хвильку спущене вікно — все йде своїм шляхом. І я йду від "щастя", що було "так близко и так возможно". Навздогін друкуються покаяння. Вичитав он у "Рад.Україні" наприкінці березня Гелія Снегірьова. Вічно цінуватиметься в людині послідовність. Але це — справа суто індивідуальна. Ганьба також індивідуальна, проте про неї всі знають. Пишу хаотично, бо ніяк не зосереджусь. І часу купа, а все одно щось заважає: то сусіда, то радіо. Передали пісню у виконанні угорця Яноша Кооша про те: як батько подзвонив додому, а дочка, не знаючи з ким розмовляє, відповідає йому, мов чужому, "бачі". І от чоловік розпитує і дівчинка охоче розповідає, як вона живе з мамою, як бавиться і всі свої дитячі думки. Дуже зворушлива пісенька.
А тепер ось дописую вже із зони. Ще виявляється не край. Щойно сповістили їхати мені на інше місце. Куди й чого ради, не пояснено. Тож поспішаю використати квітневий ліміт і розтікаюся мислію. Рівно місяць попоїздив. Ох, ці мені етапи. Ну, нічого, я їм теж — як казав герой Гашека аберфельдкурат Кац. На Уралі сніг, але мені було жарко від двох фуфайок. Так летить ото прекрасний і неповторний час. Наслухався арго. Дуже є цікаві приповідки, колись розповім. Такі зеки бувають дотепні і — пропаща сила. Спробував був сам "по фене ботать" для інтересу. В мене це стало виходить настільки природно, аж ся напудив. А зовні я мов хіппі. Черевики із брудно-білими шнурками чого варті! Все одно, дарма, пусте. Згадую, як стежив за кольором краватки до строю. Потятко, трохи згодом напишу більшого листа. Тоді, може, почитаю вашу кореспонденцію та зберуся з думками. Шкода, що преси та періодики ніяк не дочекаюсь. Треба зараз уже до нового місця затримуватися. В Харкові я почув, що в продаж надійшов черговий том тлумачного словника. Не забувай його викупати.
Твій син.
Христос воскрес, мої любі!
Прибув на остаточне місце призначення й одразу відписую. Після всіх поневірянь тут, здасться, мов удома. Все звичне, всі знайомі. Той самий випадок, коли тюрма — рідний дім. Нема лише кількох найближчих, та й то враження таке, ніби вони просто на часинку десь вийшли. А як приємно з друзями погомоніти. На Уралі зараз холодненько, випав сніг. Кажуть, втретє зима приходить. Мамо, газети та журнали можеш переадресувати сюди. Єдино, чого не потрібно — "Вопросов истории КПСС". Не знаю, хто переплутав: ти чи на пошті, але я прохав передплатити журнал "Вопросы истории". Той мені й потрібен, а в цьому нічого корисного знайти не годен, то вже залиш задля хатнього вжитку. Надішли також 50 крб. Сповісти, чи тобі повернули гроші з ізолятора, скільки ? 3 36-ї зони я надсилав додому листа, чи одержала ? Зморився я за дорогу страшенно, а зовні — ні в казці сказати, ні пером описати. Добре що тут мене трохи підтримали. Великдень зустрічали якось по-родинному. У того останній і в другого, але кожен з надзвичайним теплом говорить про друзів, радісні дні в цьому безпросвітньому невільництві. Де воно береться людське довготерпіння або ж витривалість! Оголосили ось нові правила, за якими в ларку з 'являться молочні та м'ясопродукти. Ніби завезуть овочі, фрукти, також ширшим має бути вміст пакунків. Побачимо, як воно там настане з І травня. Можливо, як у пісні "разговоры, разговоры стихнут скоро". Я виїхав з Києва 27 березня. Щойно лише відправив тобі листа (чи надійшов ?), одержав два твоїх та тітчин; побалакав на прощання з вихователем і в путь. На 36-й сказали, що лікар, якому ти давала ліки, вже там не працює. Здається, пішов на пенсію. Отже, є потреба в ліках: 5-НОК, левоміцитин, горобина чорноплідна. Довідаюсь і в наступному листі напишу, чи дозволяється в бандеролі шипшина. Тут Алочці зичать всього кращого найгарнішими словами. Мабуть, в жодної киянки її становища нема стількох чоловіків-співпереживальників, симпатиків. Кажуть, що з Миколою їй поталанило, а для обох — чудова партія. Мамо, чи від липня місяця повернувся з обох зон хоч один лист ? Тітка в Києві писала, що їй один завернули. Ти ж неначе назад не отримувала жодного ? Мені зібрали на 36-й всю пресу та періодику за 6 місяців минулого року. Цікаво почитати деякі передбачення, обіцянки, розумування, коли про них можеш судити з часової відстані. Доїхав по етапу без пригод з побутовиками, навіть навпаки. Вражень, звісно, в мене сила, проте неописувані. Тому, щоб лист швидше дійшов, хай буде цього разу лаконічним.
Син.
ЗО/ІУ-78
Добридень, мамо!
Нездужаю трохи, то оце взяли до лікарні. Взагалі, без позиції сили жодні переговори завершитись успішно не можуть. Колись розповім про перипетії. Довго не писав, очікуючи твого листа. Хотів дізнатись, що там у вас змінилось? Бачу нічого. А дві травневі поштівочки на 36-у й сюди адресовані мені вручили. З насіння половину вилучили, бо пахне кропом. No passaran *, але частково. Календар і квитанції дійшли без пригод. Я його з приємністю повісив у себе в секції і, поглядаючи, згадую маму, єдину й рідну. Багато ти в мене хвилюєшся, от що. А нерви треба тримати в кулаці. Я так пробую і в мене ні чорта не виходить. Бачив з віконечка ще, як Іван погулював тут, а оце вже поїхав. Поступово і з часом ми звідси всі порозтікаємось. Холоднеча на Уралі страшенна. Я ношу постійно дві білизни, безрукавку і все одно коцюбну: антициклон. Дякую за монументальну переадресовку, тільки сисілістіський сервіс — мушу писати скарги, аби регулярно почали надходити. І це за мої ж гроші! А як там тітонька ? Я за неї потроху переживаю. Дай Боже, щоб усе добре минуло. Так хутко ці дні спливають, що аж-аж. Вражень проте не додасться. І через те лист цей буде короткий. Поки мені нічого з поштових видів не треба — ні конвертів, ні марок, ні сповіщень, ні поштівок. Цікаво, чи й у Києві така весна холодна ? В нас учора й кілька днів падав сніг. А читати газети немає часу. Прийшов з роботи, туди-сюди покрутився, словечком перекинувся та й спати. Я маю назбирані за минуле півріччя мої"Л.Г.", "Новое время", "ИЛ", то перед сном знічев'я переглядаю. Збавляв таким чином час до підходу нових. А в лікарні лише сплю. Кволий я став дуже. А від попередніх перепадів тиску голова болить, що воно за місцина клята! Розважився був у неділю, коли принесли фільм з Чарлі Чапліним "Золота лихоманка". Я давно уже нічого порожнішого й веселішого не бачив. Реготів від душі. Цікаво спостерігати за реакцією декого, коли дізнаються, що був у Києві і там пропонували помилування. Я ненароком написав "цікаво", ні, огидно сапостерігати за людською нікчемністю, як зізнаються: а я б написав усе, що сказали. Слава богу, не на таких стоїть світ. Потятко, ти напиши мені листа не такого квапливого, як перший: про Мар'яну, діда ets. Мені цікаво. А я трохи оклигаю і сам встругну щось грандіозне незабаром.
Син.
24/V-78
* Не проходить (іспан.)
Начальнику Пермского медуправления
Убедительно прошу Вашего содействия. Мой сын, Марченко Валерий, отбывающый наказание в лагере строгого режима в Пермской области, после полугодового пребывания в Киеве (с 27.1Х по 27.Ш с.г.) отправлен обратно и находится в данное время в ИТК 389/35 (Чусовского р-на, ст.Всесвятская). Сын тяжело болен хроническим пиелонефритом, хр.простатитом, хр.холецистоангио-холитом. У него повышенное АД, он инвалид 3 группы. Месячный переезд (с 27 марта по 30 апреля) из Киева в ИТУ еще больше усугубил состояние его здоровья. Убедительно прошу Вашего содействия госпитализировать сына, перевести на диетическое питание, распорядиться в получении начальником ИТК пересланных мною медикаментов—5-НОК,леспинефрила, таблеток черноплодной рябины и передать их в медчасть для его лечения. Убедительно прошу содействия в разрешении получить дополнительно посылку с плодами шиповника и черной смородины.
Мать заключенного Марченко.
12Л/-78Г.
Начальнику Управления медицинской службы
МВД СССР Москва, Петровка Копия: Начальнику медицинского отдела УВД Пермского облисполкома. 614600, Пермь, Комсомольскый проспект, 74
Мой сын, Марченко Валерий Вениаминович, находится в лагере строгого режима389/35, Пермская обл., Чусовский р-н, ст. Всесвят-ская. Он тяжело болен хроническими формами нефрита, простатита, холецистоангиохолита. Последнее время у него значительно повысилось АД, он инвалид 3 группы. После тяжелого, более месячного этапа из Киева в лагерь (с 27 марта по 30 апреля) сын находится в тяжелом состоянии и, после длительных переписок и жалоб, помещен в госпиталь. На мою просьбу о передаче больному сыну медикаментов пришел ответ, подписанный начальником учреждения Осиным Н.М. — "Лекарствами обеспечивается согласно рекомендации врачей. Бандероль будет Вам возвращена". Я знаю, что 5-НОК, плоды черноплодной рябины, левомицитен и леспи-нефрил — дефицитные лекарства, точно знаю, что в лагерном госпитале их нет. Статья 36 Основ Исправительно-трудового законодательства о материально-бытовом обеспечении лиц, лишенных свободы, рассчитана, очевидно, в первую очередь на тех, кто должен ее выполнять—на администрацию исправительно-трудового учреждения, и в ней четко сказано: "...больным создаются
улучшенные жилищно-бытовые условия и устанавливаются повышенные нормы питания.