Мали передбачити тьму-тьмущу всяких подробиць, яких за них ніхто б інший не зумів передбачити. Наприклад, умовились, що повне сонячне затемнення спостерігатиметься на території нашої держави від Чорного моря до Курильських островів. Тінь Місяця має торкнутися землі о 5-й годині І7-й хвилині 7-й секунді за московським часом у точці зі східною довготою 39° 46' і північною широтою 42° 02', це неподалік від міста Сухумі. Швидкість місячної тіні в Грузії має відповідати бурхливому темпераменту її експансивних жителів — два кілометри на секунду!
Хома з Мартохою від того лиха не мали, що свій розум мали, отож, у центрі всесвіту сидячи, себто в своїй хаті у Яблунівці, передбачали, як і де посуватиметься тінь Місяця в день задуманого ними сонячного затемнення. У смузі повної фази опиняться абхазькі міста Ґалі, Зуґдіді, Очамчира, Ткварчелі... Долина річки Інґурі, Головний Кавказький хребет, далі місячна тінь перетне Целенджиху, Цицхварі, Порі, Местію. Її не зупинять високі піднебесні вершини Лайла, Ушба, Дим-Тау!.. Кабардино-Балкарія, Чечено-Інгушетія, ріка Терек, Ставропольщина, Дагестан, Каспійське море!..
Здається, ще ніколи Хома з Мартохою не почувались на такій силі, як тоді, коли планували сонячне затемнення, намагаючись передбачити кожну подробицю. Натхненними ясновидющими очима вони, либонь, уже бачили, як місячна тінь посувається далі й далі, долаючи піски Каракумів, долину ріки Емби, Каратон, Кульсари, Кулакші, Тобуксен, Копбулак, гори Чушкакуль і Мугоджари... Далі, далі! Над рікою Об місячна тінь пробігатиме вже півтора кілометра на секунду, матиме форму еліпса... Вперед, вперед! Салаїрський гірський кряж, Кузнецький Алатау, ріки Середня Терсь і Нижня Терсь, Білий Іюс, озеро Шира, Солгонський кряж... Далі, далі! Над Амуром місячна тінь уже котитиметься повільніше, зі швидкістю сімсот двадцять метрів на секунду. Місто Тинда, хребет Джасли, гора Город-Макіт, Татарська протока, острів Сахалін, Охотське море, Курильська гряда — й тоді місячна тінь має покинути територію нашої держави.
За все своє життя Хома з Мартохою ще не мислили такими масштабами!
— Як ми ловко впоралися з отим сонячним затемненням! — хвалилась Мартоха, бо яка жінка на її місці не хвалилася б. — Ми з тобою по два рази дражнити собак не станемо.
Упоравшись із плануванням сонячного затемнення, що мало відбутись наступного року, Хома з Мархотою відчули неабияку снагу до успішного проведення параду планет. А щоб ви не подумали, що в цей час голови їм боліли тільки парадом планет, то скажемо, що взимку для обох роботи вистачало в колгоспі, їй і віддавались до останку, а вже вечорами й ночами гомоніли та гомоніли про речі не менш важливі, наприклад, про перемінні зірки. Авжеж, про їхні радіуси, спектральну класифікацію, про зміну періодів затінених перемінних зірок, про карликові цефеіди, про явища при спаласі нової зірки, про рентгенівські пульсари в подвійних зоряних системах та деякі пульсаційні теорії, якими тепер цікавляться колгоспники в Яблунівці, Сухолужжі, Чудвах, Кривошиях, Великому Вербному...
Та хоч би й чим вони клопотались, усе ж їхні думки повертались до найголовнішого — до параду планет, який слід провести довкола Сонця в небі, себто довкола отого знаменитого дуба-вертолуба, на якому сидить птиця-вертолиця: ніхто її не дістане — ні цар, ні цариця, ні красна дівиця, ні попи, ні дяки, ні ми, дураки.
— Хоч би дві чи три планети, — гомоніла запечалена Мартоха, — а то стільки!
— Може, скажеш, не виводити Венеру на парад, бо вона жінка? — гнівався Хома, й очі його блищали, мов кипляча смола.
— А без Марса не можна? Хай без тої страшної планети, що війну віщує.
— Ну, Мартохо, поміркуй. Парад планет, так? А як можна провести парад планет, коли там не буде Венери чи Марса? Чи твій Хома коли халтурив? А що люди казатимуть?..
— Суща правда, Хомо. Твоя любов до всякого діла — сліпа, значить, і з парадом планет не станеш халтурити. Але ж який непосильний труд завдали собі на плечі! Берем до параду Меркурія, Венеру, — загинала Мартоха пальці на лівій руці. — Землю...
— Марс! — владно підказав грибок маслючок, бо рідна жінка затнулась.
— Марс, Юпітер, Сатурн, — загинала Мартоха пальці вже на правій руці.
— Уран! — твердо мовив старший куди пошлють, наче запідозрив Мартоху, що пропустить.
— Хомонько, та чи я проти Урана щось маю? Уран то й Уран, раз ти на всяких колгоспних роботах звик, щоб усе було честь по честі... А ще Нептун і Плутон, так? Чи, може, яку планету пропустила ненавмисне, ти підкажи, Хомонько.
— Та всі дев'ять на місці.
— То й слава Богу, раз усі дев'ять на місці, раз усі дев'ять ми з тобою допускаємо до параду. Бо, звісно, який то парад планет, коли якомусь Плутону не так лінь, як не хочеться на парад, а того Сатурна як на парад гнать, то в нього й п'яти болять, а той Меркурій таке ледащо, не хоче на парад ходити нізащо.
Вриваючи час від сну й п'ючи для бадьорості гарячий грушевий узвар, у темні зимові ночі Хома з Мартохою клопотались кожною дрібницею, яку слід передбачити. Визначили насамперед точний час — весну наступного року. А також точний порядок, за яким супутники небесного світила вилаштуються один за одним, бо тут не можна, щоб від Плутона, скажімо, було користі лише два шаги, та й ті щербаті. А ще не забули за силу тяжіння планет, щоб не була їхня сила воляча, а ум курячий чи, скажімо, раз Юпітер дужчий, то він уже й луччий. А ще двома хозяйновитими головами Хома з Мартохою не могли не міркувати про сонячний вітер, себто корпускулярне випромінювання Сонця, бо для всієї велетенської небесної механіки корпускулярне випромінювання завжди ой як багато важить!
Либонь, тільки в яблунівському колгоспі "Барвінок" так грунтовно могли попіклуватись про майбутню передислокацію планет, щоб їхнє протистояння на небосхилі відбулось так, як і має відбуватись протистояння планет. Цим самим, звісно, ми не хочемо кинути тінь на Кривошиї, Чудви, Сухолужжя чи Велике Вербче. Авжеж, будь-яке українське село успішно впоралося б із такою роботою, бо коли в нас беруться до чогось, то доводять до пуття. Хоча, цілком можливо, комусь іншому й забракло б у цьому ділі такого артистизму, якого не забракло Хомі та його рідній жінці Мартосі.
Проте ми погрішили б проти істини, якби стверджували, що вони лише вдвох бились над цією космічною проблемою. Гуртом, як то мовиться, і батька легко бити, а що вже тоді казати про такий важливий захід, як парад планет!
Директор школи Діодор Дормидонтович Кастильський, здибавшись із Хомою на вулиці, настійливо радив не забувати під час параду планет про кільця Юпітера, щоб там усе гаразд було з вибухами, з виверженнями, з кометами, метеоритними масами й хмарами.
Ще не встиг розпрощатися з Кастильським, як тут із костуром наближається довгожитель Гапличок і, гадаєте, про Боже й святе з грибком маслючком затіває балачку? Затіває балачку про короткоперіодичні комети Юпітера, Сатурна, Урана й Нептуна, бо, видать, комети цікавлять і непокоять довгожителя Гапличка більше, ніж Боже й святе на схилі віку.
Ще не розкланявся з довгожителем Гапличком, як тут назустріч іде листоноша Федір Горбатюк із важкою поштарською сумкою і, звісно, гомонить зі старшим куди пошлють не про статистичне зведення в останньому номері районної газети, а про газову атмосферу Титана, себто супутника Сатурна.
А яблунівське жіноцтво, якому до всього є діло, якому тільки дай язика почесати? Ото здибає Мартоху коло криниці самогонниця Вівдя Оберемок — і знай гомонить про те, що ой як їй приспічило поїхати в Пулково та побувати в обсерваторії, щоб обдивитись небо в найпотужніші телескопи. А колишня пройдисвітка й спекулянтка Одарка Дармограїха, що тепер вибилась у знатні й передові, десь біля автобусної зупинки просить Мартоху крутити з тим парадом планет, та не перекручувати, бо, гляди, ще Дніпро пересохне біля Києва так, що вбрід перебредеш легендарну ріку... Й доярка Христя Борозенна також застерігала Мартоху, бо, мовляв, хай собі вдвох із Хомою проводять парад планет, раз замислили, парад завжди парад, але ж хай усе буде по-людськи і з толком, хай жито й пшениця родять під час параду, хай бджоли мають взяток меду, а в Яблунівці цвітуть і плодоносять яблуні, бо яка ж то благословенна Яблунівка, якщо в ній захирлявіло й змертвіло її коронне дерево!
Поспитаєте, як до космічної затії старшого куди пошлють ставилося сільське начальство? Ще навесні голова колгоспу "Барвінок" Михайло Григорович Дим обіцяв йому всебічну підтримку, розуміючи, що хочеш чи не хочеш, а від протистояння сонячних супутників не відкрутишся. Авжеж, всебічної підтримки за всякими клопотами надати не міг, але що не заважав, то не заважав, і на тому спасибі. Так само голова яблунівської сільради Василь Гнатович Перекучеренко не встрявав у організацію параду планет, бо, скажіть, де й коли яка сільрада брала на себе таку відповідальність? Раз там Хома з Мартохою морочаться, то хай морочаться, людина без клопоту ніколи не може, а в сільради й так не до всього руки доходять, то хай там славна яблунівська сімейка поорудує з Меркурієм, Венерою та Марсом...
І так само — начальник районної міліції сам товариш Венеційський. Звісно, доходило до міліції, що Хома Хомович затіяв парад планет, уже поволеньки міняє їхнє розташування на небосхилі, за якихось років півтора таки вишикує їх на одній лінії, стоятимуть і справді, мов на параді. А хіба не можна? Не було й нема такого циркуляра, щоб заборонити колгоспникові організовувати парад планет. Права людини є права людини, вони гарантуються конституцією, а в конституції й слова немає про парад планет. Отож хай передислоковує планети, хай проводить їхнє протистояння, хай і в цьому ділі пріоритет закріпиться за старшим куди пошлють із Яблунівки, раз він такий любитель пріоритетів!
РОЗДІЛ П'ЯТДЕСЯТ ВОСЬМИЙ,
де зафіксовано могутні природні катаклізми, пов'язані з майбутнім парадом планет
Ще де той день, та година й та хвилина, коли Меркурій, Венера, Земля, Марс, Юпітер, Сатурн, Уран, Нептун і Плутон витягнуться струною перед Сонцем, звершуючи помпезний парад планет, затіяний старшим куди пошлють Хомою Хомовичем Прищепою та його рідною жінкою Мартохою, а прикмети майбутнього космічного протистояння великих і малих сонячних супутників із кожним днем виявлялись усе помітніше.