Моряки знову відчули готовність до подвигу.
Один лише Потап Сорокін, забувши, що він під арештом, намагається виявити свій скептицизм:
— Ну, добре, корабель такий, як ви сказали, вашскобродь. А якщо...
— Що "якщо"? — в голосі Лазарева загроза.
— А якщо наскочить на крижину і перестане бути таким?
— На крижину не наскакувати! По місцях! (До мічмана Новосільського). Сорокіну набавити ще десять діб!
Матроси кидаються з кубрика на палубу, яка тут же летить разом з ними в піняву прірву.
Чутки прийшли в Петербург про загибель відважних мореплавців.
Чи то моряки англійських торгових суден завезли їх у Петербурзький порт, чи співробітники якогось посольства висловили співчуття матері лейтенанта Торсона і Лазарева. Стверджували також, що сумні вісті прибули з дипломатичною поштою з самого Лондона. "Ніхто не врятувався. Одні пішли на дно разом з кораблями, інші загинули серед криги від голоду десь біля Сандвічевої Землі чи острова Святого Георгія". Назва острова чомусь надавала сумним звісткам особливу достовірність.
Засмучені матері, дружини і сестри приходять в Адміралтейство.
— Немає ніяких звісток?
— Немає звісток. Немає.
— О господи...
— Але, кажуть, є вже подробиці?
— Скажіть, є подробиці?
— Немає подробиць.
— Отже... правда? Кажуть, ніхто не врятувався?
— Це правда, що ніхто не врятувався? Скажіть...
— Чому ви мовчите? Чому не знаєте? Чому чужі люди знають, а ви не знаєте? Жалю у вас немає...
— Острів Святого Георгія — де це?
Сумні вісті про загибель "Востока" і "Мирного" дійшли до Академії наук. Крузенштерн, Саричев, Ратманов — всі були безмежно схвильовані. Один лише Головній, якого викликали з цього приводу до Академії, спокійно палив свою люльку в темному кріслі біля глобуса.
— На жаль, панове, це майже офіціально,— сказав Крузенштерн.— Посол Лівен сповістив з Лондона.
Запала довга тиша.
— Не вірю! — Саричев зупинився перед Крузенштерном і, нагнувши голову, подивився на нього поверх окулярів. Усе в ньому протестувало проти цих майже офіціальних відомостей.— Чому я повинен в це вірити? Які в Лівена могли бути дані?
— Очевидно, були,— спробував заперечити Ратманов.— Могла статись катастрофа.
— Могла статись. Тільки в Беллінсгаузена і Лазарева вона могла й не статись. Та ще в обох разом. Це кращі офіцери флоту. Я не знаю кращих офіцерів, окрім Головніна!
— Так. Я згоден. Але...
— Облиште. Завжди у вас які-небудь "але".— Саричев швидко підійшов до карти: — Давайте краще розберемо всі "за" і "проти". Останнього листа Беллінсгаузена Академія одержала з Ріо-де-Жанейро — два з половиною... три місяці тому! Отже, в даний час,— дивіться сюди, ось! — дослідивши Землю Сандвіча і пройшовши вздовж смуги льодів, вони йдуть або пішли на зимівлю в Нову Голландію. Питання — як діогли прибути в Англію за цей час які-небудь судна з цих широт? Ніяк!
— Та й суден там немає взагалі,— спокійно сказав Головній.
— Ви думаєте? Дай боже,— зітхнув Ратманов.— Все це дуже сумно.
Крузенштерн. Ще б пак. Поки вони прийдуть, припустімо, в Порт-Джаксон, поки прибудуть звідти листи в Європу, пройде ще добрих півроку.
Ратманов. Півроку турбот і сумнівів.
Саричев (відповідаючи на свої складні сумніви). Нізащо не повірю. І не сумніваюсь! (До Головніна). Василю Михайловичу, скільки разів ви загибали в англійських газетах?
Головній. Три рази.
Саричев. От... Ах, панове! Адже завжди пристрасно бажане й ждане здається ніби здійсненим. Росія йде
підвести підсумок усім відкриттям, зробленим за сто років. Російські океанографи дерзнули провірити "непогрішимі істини". Як же не побажати їм загибелі! Почекайте, незабаром ще почуєте "подробиці катастрофи"...
Головній (саркастично). Певен. "Кораблі потонули. Беллінсгаузена, Лазарева і всіх матросів з'їли дикуни". Адже Кука з'їли.
Саричев. От! (До Крузенштерна і Ратманова). А коли на Гаваях у бухті "Злочину", де острів'яни з'їли цього великого мореплавця, висадився капітан Головній без зброї і жив серед них два тижні,— які чутки ходили в Лондоні?! Ні, ні, панове. Цей Лівен так розбирається в політиці, як міністр де Траверсе в морському флоті. Був флот при Ушакові і Сенявіні!
Приходять до Степана Колодкіна, корабельного майстра й "тесляра", матроські дружини і матері в жалобі.
— Горе, Степане Даниловичу...— говорить молода дружина Касаткіна.
— Не може бути! Хто вам сказав? — хвилюється майстер.
— В закордонних газетах... Кажуть їхні моряки в порту. Потонули кораблики... Обидва! Розбились в крижаному океані.
— В якому? Та хто їх міг там бачити? Нікого там нема!
— Ніхто не бачив нещасних. Тільки з "Мирного" бізань-щоглу наче, пишуть, викинуло...
— Куди? Яку бізань? Ту, що я ставив? Брешуть вони всі! — Степан Данилович прикро вражений.
— Ох, бідні мученики!..
— Ніякі не мученики. Герої!.. Жалобу вдягла! Зніми негайно ж! Гріх, матінко, ховати живих! Не міг мій корабель потонути! Не віриш, іди молебень служи. О здра-вії!
В петербурзькій церкві. Моляться. Свічки. Протоди-яконський бас гримить: "О плавающих, путешествующих, недугующих, страждущих, в море сущих и о спасении их..."
На "Мирном" в бурхливому океані співають ма-
троси: (
Удалых молодцов сорок два сидит! Сорок два сидит!
У петербурзькій церкві гримить протодияконський бас: "Благословенное и мирное бытие. Здравие же и спасение, во всем благое преуспешение".
В океані "Мирный" підноситься на гребінь величезної хвилі. Гримить пісня матросів:
Уж вы, братцы мои, вы, товарищи, Сослужите мне службу верную... Службу верную... Вы снимите с меня буйну голову, Уж вы бросьте ее в Волгу-матушку, В Волгу-матушку-у-у!..
— Земля! Земля! — кричать на бом-салінгу.
— Крижаний острів і дим! Бачу дим!
— Острів горить! — кричать з марсів.
— Ур-ра-а! — радіє могутня людська сила. Шторм, вода, вогонь і сніг!
Вивержується вулкан на острові, і буря розносить його чорний дим над океаном.
Офіцери дивляться в підзорні-труби.
— Виверження вулкана! — Симонов хвилюється.— Дивіться!
— Красота!.. Ну, добралися... Оце пейзаж!.. Хвилиночку! — Художник Михайлов біжить в каюту за альбомом, потрапляючи тут же під рясний душ.
В каюті — Беллінсгаузен. Схилившись над новою своєю творимою океанською картою, записує в корабельний журнал: "Ці, знайдені мною три острови назвав я островами маркіза Траверсе, морського міністра. Вулканічний острів називаю в честь капітана-лейтенанта: острів Завадовського..."
Острів Завадовського!
Капітан-лейтенант Завадовський, мічман Купріянов, Новосільський, Симонов і художник Михайлов виходять з шлюпки на берег. Вони в царстві птахів.
— Як дивно, панове: берег, на який не ступала нога людиниі
— Так! Якийсь новий чудовий світ! Наче билину про себе творимо. Дивіться!
— Дивіться!
Здивованих мореплавців оточує зовсім невідоме життя. Велика рівнина і прибережні виступи скель всі покриті мільйонами пінгвінів. Звівши голови, з подивом дивляться пінгвіни на небачених пришельців, вчиняючи нестерпний хриплий галас. Від цього галасу, шуму прибою крутиться голова. Вкриті густим, грубим пухом, наче шерстю, птахи стоять перед людьми суцільною масою, тримаючись прямо, наче люди, і захищають своїх самиць, б'ючи офіцерів ластами і злісно галасуючи, коли ті намагаються забрати їх яйця. А над головами носяться хмарами пінбади, егмонтські кури, альбатроси, торкаючи крилами пришельців.
— Льодовикова епоха!
— Навіть ще давніша. Наче заглибились ми в минулий світ на мільйони років.
Вражені, стоять дослідники перед мешканцями льодовикової епохи, не маючи можливості буквально ступити й кроку.
Ще п'ятий день дощу і снігу в океані, і перед кораблями відкриваються вершини групи островів, помилково названі капітаном Куком "Землею Сандвіча".
Лейтенант Торсон дивиться на термометр, який тільки-но в особливому циліндрі вийняли з морської глибини.
— Один градус нижче нуля!
— Глибина?
— Двісті сажнів,— сповіщає матрос Кисельов.
— Так. Тягнули?..
— Чотири хвилини.
— Так.
Беллінсгаузен, Купріянов, Завадовський, Симонов працюють в кают-компанії над складанням нової карти островів.
— Я розумію, що при всіх умовах тут Кук не міг досягти далі шістдесяти градусів широти,— Купріянов запитливо дивиться на Беллінсгаузена.
— Так, звідси й вигадка про Землю Сандвіча,— Беллінсгаузен наносить на карту групу нововідкритих островів з позначенням навіть крижаних полів.— Взагалі Кук бачив "Землю Сандвіча" начебто в сутінках, на ходу. Звичайно, тут йому не важко було й заблудитись,— стільки бурунів і льоду. "Земля, земля", а виходить не земля, а група островів.
Вахтовий ставить на стіл склянку з гарячим грогом.
— Готово! — Симонов подає Беллінсгаузену таблицю.
Входить Торсон:
— Фадею Фадейовичу, питома вага води на глибині двохсот сажнів виявилася 1,100,9, а на поверхні, на точці замерзання, 1,009,7...
— Хвилиночку! Запишемо назву,— Беллінсгаузен звертається до Купріянова: — "Південні Сандвічеві острови". А цей назвемо "Островом Кука". В пам'ять трудів відважного мореплавця,— Беллінсгаузен зупиняє кінчик олівця на одному з островів і замислюється. Потім звертається до Торсона: — Про що говорить різниця в питомій вазі води? В нижніх шарах океану більше солі. Теж запишемо.
Записує і матрос Кисельов у свій щоденник, чи, як він його назвав, пам'ятник:
"Прийшли до Сандвічевської Землі, і тут ми описували її три тижні, і справді вона виявилась островами. Біля цих островів пребагато льоду. Крижані гори сажнів по тридцять поверх води, і престрашні бувають шторми.
Наловили на острові птахів пендвінів сімдесят штук. Вживали в страву пани і служителі. Можна їсти".
І ось кінчаються далекі кордони Атлантики.
На зміну важким штормам приходять хуртовини, тумани, дощі з снігом і безмежні крижані поля. А над полями підносяться плавучі велетенські айсберги.
Напливами змінюються суворі простори Південного Льодовитого океану. Кораблі входять в Антарктиду.
Вже в сніжний саван сповиті "Восток" і "Мирный". Вкрилися кригою ванти, паруси. Увесь рангоут в крижаному стеклярусі.
Кораблі зблизились, ідуть вздовж кромки льоду.
Вахтові на салінгах, на баці, біля бортів, очі всіх спрямовані на південь.
Безперервна робота біля помп. Незручно, холодно, вогко.
В кают-компанії "Востока" матрос витирає мокру стелю.
Біля карти зібралися офіцери.
Червоною рискою позначена складна путь кораблів від Ріо-де-Жанейро, повз острови Георгія, Завадовського, Лескова, Траверсе і Південні Сандвічеві.
За Південним полярним колом на широкій "білій плямі" з Південним полюсом у центрі Беллінсгаузен фіксує положення кораблів.
Симонов.