— А сама як заголосить, як ударить сивою головою у стіну, то стіни аж запла-чуть!
Але третьої неділі треба нам було конче їхати домів, бо неня вже щось три опади [138] переказували. От попрощалися та й до-їхали, обдаровані усею зброєю товаришів наших нещасливих. Брат дістав з Ілаша, а я з Василя усе, усе до цятки. Та не до того нам було! На саму Пречисту Божу поховали сестричку, а з нею й шириньку, тоту кріваву, що я нею Василеві груди затикав. Не хо-тів я їй дати, але як стала покойна просити:
— Братчику мій, любий мій! Та же я тобі вже не довго буду на цім світку доїдати, — дай мені тоту шириньку, дай, дай!
От і дав. Носила вонаїї на серденьку, аж до гробу взяла.
— Братчику! — каже вона мені на саму Пречисту раненько, — здойми-ко мене на твої ручки, але так здойми, як ти мого Васи-льчика здоймав.
От і здоймив, та — поклав уже мертву.
— Сестричко, сестриченько моя єдина! — сплакав я; — чи ж тобі не жаль твого братчика от-так сиротою на цьому світу лишати?...
Нічого не відповіла, усміхалася. Знай, побачила вже свого Ва-сильчика...
1862 р.
[1] — Люба´ — любов, кохання.
[2] — Через те, що храм тягнеться декілька днів (річне свято, як ось Великдень — Великодні святки, Різдво — Різдв'яні святки), то й Гуцули вживають тут множини.
[3] — Редуплікована (здвоєна) форма — то.
[4] — Парубки (мадяр.).
[5] — Весняних.
[6] — Лядський бік — Галичина, волоський бік — Буковина; Галичан дражнять іще буковинські гуцули Сусиками тому, що вони вітаються словами: "Слава Ісусу Христу", а такого вітання буковинці не знають.
[7] — Навіть (ром.).
[8] — Все це села вижницького повіту на Буковині; Шипіт і Молдовиця належали перед війною до кімполюнзького повіта.
[9] — Сторонець-Путивлів — місце вродження Федьковича.
[10] — Те, що по моск. — піхта.
[11] — Зелене, май.
[12] — Aqua vitae.
[13] — Глиниця — село під Черпівцями, заселене осілими Циганами, дуже добрими музиками.
[14] — Пласката (деревляна) пляшка.
[15] — Дзьобня, дзьобенька — гарна вовняна торбинка, яку носять на крайках почерез плечі.
[16] — Мішки на дорогу, їх буває два; звисають вони зверха на коневі по обох боках.
[17] — Широкий повстяний (чорний) гуцульський бриль.
[18] — Вузька доріжка, вуличка.
[19] — Опісля.
[20] — Завсігди.
[21] — Гостям на привітання.
[22] — Бочечка на бриндзю.
[23] — Додому.
[24] — Битий шлях, звичайно: мурований.
[25] — Ґенерал.
[26] — Оглядини (нім. Musterung)
[27] — Сватання.
[28] — Доглядати (ром.).
[29] — Парубок (ром.).
[30] — Дозирав, доглядав.
[31] — Старшого брата звуль у сім'ї бадікою та ще й йому викають.
[32] — Скорочене: а дивіть!
[33] — Таки.
[34] — Гордовитий (ром.), фудулія — гордощі (fiducia).
[35] — Їй-Богу.
[36] — Покоління.
[37] — Протопіп.
[38] — З білого полотна (нім. Reintuch).
[39] — Гуцулки носять замісць спідниці дві опинки: одну зпереду, другу — ззаду.
[40] — Ринський, дві короні (ром. Leu).
[41] — Довбуш — гуцульський герой, опришок, який жив при кінці XVIII ст. й займався нападами на багачів та панів. Зібрані з них гроші віддавав бідним. Польський уряд не міг собі з ним дати ради й визначив на його голову велику нагороду. Тільки за зрадою Дзвінки, жінки, до якої занадився Довбуш, польському урядові вдалося Довбуша дістати у свої руки. Про нього й досі ходить проміж Гуцулами багато леґенд (як про Кармелюка), співають пісні, й ім'я його кожний Гуцул вимовляє з великою пошаною.
[42] — Яблониця — село недалеко Сторонця.
[43] — Укладаються, готовляться.
[44] — Довгополе — село в горах.
[45] — Дуже.
[46] — Трохи — ром. слово, вживається при другому ступні прикметника, н. пр., май гарний — гарніщий (трохи гарніщий), а часто й без значіння, для скріплення попереднього слова.
[47] — На цьому місці: бочечки.
[48] — Давай, далі.
[49] — Ціпок із держаком у формі сокири, багато цяткований ріжним намистечком.
[50] — Багато.
[51] — Гарно (нім. fein).
[52] — українські.
[53] — З рушниці (кріс — креса або кріса).
[54] — Те, що звичайно кажеться: воно, це.
[55] — Не звертає увани.
[56] — Найвища гора, а власне група гір у східних (гуцульських) Карпатах — народ оповідає, що там похований Довбуш, але не вмер, а тільки спить і колись прокинеться і пімститься за всі кривди Гуцулів на кривдниках.
[57] — Не знати, що.
[58] — У гірських діялєктах форми: му, меш, ме... ставляться й перед дієсловом, із яким творять будучий час.
[59] — Хусточка.
[60] — Тужно, сумно; банувати — тужити, сумувати.
[61] — "Але" в похвальному розумінню — так — то як слід, так — то я розумію.
[62] — Ромунські (волоські) пісні дуже сумні, протяжливі (дойни).
[63] — Принукують, припрошують (ром.).
[64] — Попід пахи.
[65] — В комірку.
[66] — Постілка.
[67] — Сіни.
[68] — Коштівав, пробував.
[69] — Почав (яти, йму).
[70] — Лайкою, дошкулюванням (ром.), фричити — лаяти, дошкулювати.
[71] — Обгороджена (ром.).
[72] — Слово — змова, неофіціяльні заручини, слово пити — запивати після заручин на доказ, що ті, що змовилися, додержать слова, та ще з радощів, щось як могорич.
[73] — Село на Гуцульщині.
[74] — Штудерну.
[75] — З вовни молодих ягнят; мицька — вовна молодих ягнят.
[76] — Стьожкою.
[77] — Як у них заряджено, який звичай.
[78] — З грубого полотна.
[79] — Фалди.
[80] — Зрадитися.
[81] — Таки (поль).
[82] — Грубе покривало з овечої вовни, зішите з ліжників (вузьких килимів), — домашньої роботи.
[83] — Вивідатися.
[84] — Міра, більша за літру.
[85] — Напоминає.
[86] — Гуцули часто називний відмінок скорочують, наприклад: бра! (брате), Пе! (Петре), Пала! (Палажко), хло! (хлопче) і т. д.
[87] — На миг (польськ.).
[88] — Добре, добре (знак згоди).
[89] — Мені назустріч.
[90] — Просто, напроти.
[91] — Волохата шапка з кожуха.
[92] — Не у свойому селі.
[93] — Свідомий, хиба я що про те знаю.
[94] — Молодчий дружко (дружба) на весіллі.
[95] — Тільки, вже (ром.).
[96] — Доловешки.
[97] — У коршмі.
[98] — Дувидку-серце, дай же йому доброї горілки (жид.).
[99] — Здвоєна форма — отсей, отсесь.
[100] — навпаки, у значінню згоди (поль.).
[101] — Недавно.
[102] — Сховай.
[103] — Ланцюжки.
[104] — Вогнива.
[104] — Випалене (згарище) поле.
[105] — Заки (поль.).
[106] — Де ж таки!
[107] — Жарти, штучки, фокуси.
[108] — Тини (вориннє).
[109] — До того ж.
[110] — Не почуваю сил, не можу (ром.).
[111] — Наперекір, навмисне.
[112] — Клептух (пиж).
[113] — Суниці.
[114] — Життя, існування (ром., народн. етимол.).
[115] — Джерело (старе укр. слово).
[116] — Заткнув.
[117] — Наскрізь пройшло, зворушило.
[118] — Не відказує, не жаліється.
[119] — Хвилинку.
[120] — Направду, справді.
[121] — Гуцульське сідло (дерев'яне).
[122] — Півні, тут півняче пір'я, яке затикають за кресані, побіч пав'ячого.
[123] — О-плече, побіч (ром.).
[124] — В оселі, в садибі.
[125] — Вижниця — місто на Буковині, на кордоні з Галичиною.
[126] — Так сильно, так дуже, так багато.
[127] — Більше.
[128] — Заряджай (нім. laden)
[129] — Квітками, закосичитися — заквітчатися.
[130] — З білого тонкого полотна.
[131] — Невже, дійсно (ром.).
[132] — Груба волічка.
[133] — Металічні бляшечки — жовтенькі або як срібло; їх нашивають на узорах на Буковині.
[134] — Нова форма двійні: двоє очей.
[135] — Щадничої каси (Sparkasse).
[136] — Заридає голосно.
[137] — Ономатопеїчні слова на німецьку мову; є ще в Федьковича слово: чварснути (Три як рідні брати).
[138] — Трьома паворотами.