Його не цікавить форма —
Ямби... хореї... алітерації так само.
Єдина формула щастя: "Віддайте сина мамі!" —
Кричить, як побачить, що йде з дитсадка забирати...
А то іще щось таке намислить на завтра:
— Хочу бути зайчиком,
Як оцей, на малюнку,—
На синіх луках.
Приший мені
Довгі вушка і довгі лапки,
А татко
Принесе такого самого киптарика,
І я умітиму чеберяти. —
І такий уже радий-радий.
Він пізнав
Уже й перше горе на своєму віку —
Хотів повторити "квітку ось яку",
А вимовлялось "ваку"...
— Не можу,— плаче, припадає до маминої спідниці.
Та й усім нам нелегко дається правильне слово,
Лишень придивіться.
Витри свою замурзаненьку щоку.
Нехай тобі зозуля відлічить, не міряючи, "ку-ку"
Десь там,
У наступному столітті,
Коли мені
Уже й сонечко не засвітить.
І я не знатиму,
Якого ти гарту,
З ким ти будеш битися,
Кого перемагати,
А прийдеться — куди вже дітись,
І зло, і добро
Залишаємо в спадок дітям...
Про тебе напишуть і прочитають балади й трактати
Ті, що зараз лише пробують
Читати й писати.
А я не відаю прийдешнього, я ж не ворожка.
На цьому — прощай.
Зоставайся здоровий, Котигорошку.