Моей премены в оправданье
Услышь и резон тотчас.
Бранчливый нрав мне твой не страшен;
От брани можно ведь уйти;
Притом он в женщинах прикрашен,
Так даже можно и снести.
И тридцать лет... что в летах нужды?
На что женировать себя?
Мы дедовских причудов чужды,
Чтобы состариться – любя.
Но вот беда! бородок мало;
Ну, как нам сотнею прожить?
С моим бы Ванькой больше стало,
Но всё лишь сто одна – и квит.
И тридцать пять надолго ль станет?
Накормит ли нас фермоар?
Ну как семейка к нам пригрянет!..
Нет, нет; adieu, au revoir!
Но, может быть, я соглашуся
Ещё руки твоей просить;
Одно условье – и решуся:
Нельзя ль всё удесятерить?
Бородки – на десять помножить,
И то же деньгам учинить;
А летам счёт – не потревожит
Мне навыку богато жить!
Итак – сколь многого ни стою
И милый пол сколь ни люблю,
Но от условия с тобою
Я ни на шаг не отступлю.
Ведь ныне кто богат – и знатен,
Умён он, и в чинах, и хват;
Богат? – забавен, остр, приятен;
А беден? – даже не женат!!!
[Из романа "Пан Халявский"]
Когда я проходил,
То лез мимо крокодил
Превеликой величины
И нёс в зубах кусок ветчины…
Примітки
Усі тексти у цій збірці представлені за виданням: Г. Квітка-Основ'яненко. Зібрання творів у семи томах. Том другий. "Наукова думка", Київ, 1979. (Крім віршика з роману "Пан Халявський" – з четвертого тому того ж зібрання).
Шпигачки, або по-московському епіграми. Вперше надруковано в газеті "Молва", 1833, ч. 6, № 120. У першій шпигачці "Писаці" автор висміяв російського письменника Миколу Полевого, котрий, зібравши гроші на видання дванадцяти томів "Історії російського народу" видав лише половину обіцяного.
Незакінчена комедія без назви. Вперше опублікована 1979 року у вищезгаданому виданні під умовним редакційним заголовком "[Купала на Івана]".
Бой-жінка. Вперше надруковано у тому ж виданні 1979 року.
Сватання на Гончарівці. Вперше надруковано окремою книжкою в 1836 році у Харківській губернській друкарні.
Стецько, завербований в улани. Перша публікація – у виданні 1979 року.
"Воззвание к женщинам", "Каламбур", "Эпитафии. Мне", "Двойные акростихи", "Песенка или полубыль". Вперше опубліковані 1816 року у номерах журналу "Харьковский Демокрит". "Приключение на именинах", "Мысли в день моего рождения", "Ответ на ответ" – 1817, 1818 року у номерах журналу "Украинский вестник".
"Пан Халявский". Вперше роман опублікований 1839 року у журналі "Отечественные записки", т. IV.
[*] Г. Квітка-Основ'яненко написав декілька варіантів комедії з назвою "Бой-жінка". В семитомному зібранні його творів, виданому у 1979-1981 роках, представлені два варіанти: Малоросійська опера в 3 діях та Водевіль-жарт в 1 дії. Визначення "опера" у Квітки (як і у Котляревського) означає комедію з піснями, а не чисто музичний твір у сучасному значенні. Частково тексти цих варіантів збігаються, частково різняться. Нумерація пісень належить автору. Декілька пісень присутні в обох варіантах. Тут такі позначені зірочками (*). Інші є лише в одному з варіантів. У поміщеному нижче розділі "Пісні з водевілю…" упорядник даної збірки представляє лише пісні, котрих немає в опері, аби уникнути повторів.
[†] Невеличка комедія "Стецько, завербований в улани" є як би додатком-дивертисментом до "Сватання на Гончарівці", тож в ній діють ті ж персонажі, а також декілька уланів, парубків та дівчат. Нумерація пісень належить автору.