Не є стійкий закид, неначе б то зростаюча Росія конечно потребувала була балтійського побережжя. Адже від довшого часу вона також потребує Дарданелів! Відперта від Східного і Чорного моря була б Росія примушена деінде заспокоїти свою потребу свобідного моря. Може була б шукала його десь у Китаю або Індіях. Ціла європейська історія могла б була піти іншими дорогами! Нестійний також закид, що мала держава як Швеція, не в силі була б держати в своїх руках пункт такого світового значіння, як Балтик. Адже і досі держить Туреччина Дарданелі, Румунія гирло Дунаю, а Бельґія свою територію! На полудні повстала б була держава українська, до котрої мабуть належала б також і Білорусь. Польщу, тим сильно ослаблену, була б спіткала та доля, що для неї плянували Карло X. Густав з Бранденбурґією й Хмельницький, або була б дальше існувала як самостійна держава. Туреччина була б не мала безчисленних воєн з Росією, але спокійно при задержанні всіх своїх територій, була б діждалася часу своїх великих реформ. Москва була б стояла в межах Петрового батька Олекси Михайловича.
Сталося інакше. Завдяки нерішучости одних (Туреччина!), короткозорости других, що або запряглися до московського тріюмфального воза (Данія, Польща!), або побідному походові царя приглядалися з незрозумілою байдужістю (Анґлія!) — не вдався один з найвідважніших і найрозумніше придуманих політичних плянів всесвітньої історії. Здається одначе, що сьогодні живемо в часі ревізії великого історичного процесу, рішеного долею перед 200 літами в користь Росії. Петром започатковане розв'язання східного питання починає хитатися. Цілий комплекс земель, почавши від Фінляндії і надбалтийських країв, через Вiльно, Варшаву й Україну аж до границь Туреччини — области, якими колись переходили жовніри Карла XII, — знову стає ареною війни, в якій, як і передше, рішається будуче Европи і Росії. Історія повернула нас в той хаос, що панував перед нинішнім станом річей у Східній Европі. Вона знову покликала до життя і дії всі ці сили, що діяли в часах північної війни, і рівночасно показала, що тоді побіджені — не мертві, а тодішні побідники — не безсмертні, як це думають забобонні. Старий ланцюг, яким Карло X. Ґустав і Карло XII хотіли скувати Росію й здержати її дальший розріст — знов починає брязчати. Київ і Варшaва лагодяться зайняти місце, яке за часів Карла відогравали Гродно й Батурин.
Удари ззовні і повстання всередині великанської держави, ось ці чинники, що сподіваємося — нададуть розв'язанню східно-европейської проблеми інший характер, як того бажали собі Петро І, Миколай II, Керенський, Лєнін і ціла т. зв. демократична Росія. Те, що припадково не вдалося в XVIII столітті, може вдатися в ХХ-му.
-----------
Пимітки:
[0] Перше видання книжки вийшло (по-німецьки) під час 1-шої світової війни, в 1917 році у Відні. Друге, в тім же році у Львові, третє в 1918 році в Києві.
[*] Про це військо писав Фридрих Великий в своїй "Consideration sur l'Etat de la Russie sous Pierre le Grand", що воно "з усіх нереґулярних військ — найзавзятіше і найвідважніше".
[1] Крім того було ще 15 000 під генералом Боуром між Дорпатом і Псковом і 25 000 під Апраксіном в Інґерманляндії.
[2] Закидається шведському королеві, що він ще 1701 р. після битви над Нарвою, не пішов дальше походом на Петра, а обернувся проти Августа. Недобачується тут, що цей останній мав ще відносно велику армію на шведській землі, коли Петро хвилево зовсім не був небезпечний. Коли б Карло був дальше гонив за Петром, то наразився б був на небезпеку відрізання від Швеції саксонцями й поляками. Зате повна побіда над Данією і Августом могла йому дати зовсім вільну руку до війни з Москвою.
[3] Гляди "Relation de la Batailie de Poltawa". Додаток до "Histoire militaire de Charles XII" par M. Gustave Adlerfeld. Paris MDCCXLI.
[4] Гляди "Histoire de Charles XII". Monsieur J. A. Nordberg MDCCXLVII. Toм-II.
[5] Гляди "Histoire militaire de Charles XII" par M. Gustave Adlerfeld. Paris MDCCXLI. Том-III.
[6] J. Ch. Engel: Geschichte der Ukraine, 1796.
[7] Die Feldzuege Karls XII. Ein quellenmaessiger Beitrag zur Kriegsgeschichte und Kabinetspolitik Europas im XVIII Jahr' hundert von Ch. v. Sarauw. Kgl. daen. Kapitaen a D. Leipcig 1881.
[8] "Труды Императ. россійскаго военно-истор. Общества" 4 томи. Спб. 1909. т. 2. Розд. 4. Северная война, П. Юнаковъ.
[9] Наступник Мазепи, майбутній гетьман Скоропадський.
[10] Це число подають згідно Юнаков і Sarauw.
[11] Гляди вище: "Relation de la Batailie de Poltawa".
ВИКОРИСТАНА ЛІТЕРАТУРА:
"Histoire militaire de Charles XII" — par M. Gustave Adlersfeld, Paris MDCCXLI.
"Histoire de Charles XII" — M. J. A. Nordberg. MDCCXLVIII, три томи.
"Geschichte der Ukraine" — 1796 — J. Ch. Engel.
"Die Feldzuege Karls XII. Ein quaellenmaessiger Beitrag zur Kriegs-geschichte und Kabinetspolitik Europas in XVIII Jahrhundert." von M. v. Sarauw, Kgl. Кар. a. D. — Leipcig 1881.
"Труды Импер. русскаго истор. Общества" — 4 томи. Петербург 1909 — т. 2. "Северная Война" — П. Юнаковъ.
"Исторія Россіи" — Соловъева.
"Мазепа" — Уманця
"Мазепа и мазепинцы" — Костомарова.
"Charles XII and the collapse of the Swedish Empire" — Bain, London 1895.
"Oeuvres de Frederik le Grand" — Berlin.
"Consideration sur I'Etat de la Russie sous Pierre le Grand" — Фридриха Великого.