2013-2015. На межі

Решта населення країни, здатного народжувати, — була в шоку. Війна, катастрофічне зниження життєвого рівня — не кращий фон для поліпшення демографічної ситуації. Матері інстинктивно не хочуть народжувати дітей, які, можливо, будуть кинуті у м'ясорубку війни. Хоча історія свідчить: у багатьох країнах після воєн спостерігався бум народжуваності. Так народ намагається компенсувати свої втрати...

Кадри — ахіллесова п'ята

Проте нова кадрова палиця має два кінці. Завважмо, що ця новація насправді не така вже й нова. На початку 1990-х в уряді на посадах радників уже працювали десятки іноземців. Саме за їхніми порадами була проведена ваучерна приватизація промислових об'єктів, а також реформовані земельна сфера і аграрний комплекс. Наслідки цих реформ, реалізованих без урахування українських особливостей та інтересів пересічних громадян, без належного контролю держави, видихаємо й досі. Десятки мільйонів людей умить перетворилися на злидарів, бо за безцінь віддали своє майно в руки скоробагатьків: село було спершу розграбоване "ефективними" господарями, а потім добите латифундіями. Ну і де ті радники тепер? Чи готові відповісти за скоєне? Прикметно, що серед них було багато наших єдинокровних братів із діаспори, які тоді так і не зрозуміли суті соціальних і економічних процесів в Україні.

То чи не вийде так і цього разу: урядовці-варяги, наламавши дров, не відповідатимуть за свої діяння, бо є громадянами інших держав? Іще одне. А де гарантія, що американець, англієць чи ізраїльтянин не проштовхуватиме інтереси своєї держави чи якоїсь транснаціональної корпорації? Можна не сумніватися, що наше найбільше багатство — земля, яке суспільство протягом 23 років оберігало від зазіхань іноземців та олігархів, варяги пустять із молотка: що тарифи на електроенергію, газ, комунальні послуги, проїзд у громадському транспорті підскочать до небес і в той же час соціальні виплати, витрати на освіту і медицину будуть урізані. Мовляв, а навіщо "аборигенам" та медицина, адже їх і так багато, навіщо їм освіта — достатньо і чотирьох класів. Причому Президент і Прем'єр умиють руки, скажуть: "Це ж не ми винні в соціальних провалах, а погані дяді з-за кордону". Для того, щоб почалися реформи, не іноземні фахівці потрібні, а воля. Бо якщо у керманичів держави її бракуватиме, то імпортні менеджери не допоможуть.

Міністрам люди повинні довіряти не менше, ніж народним депутатам, а нам пропонують котів у мішку, які чхатимуть на звернення громадян, організацій, підприємців. Це будуть бездушні роботи. Нам такі не потрібні. Погодьтеся, є в такому "варяжному" підході щось принизливе для нації. Мовляв, за стільки років не змогли нічого путнього зробити, то нате вам! Але це не ми не змогли, а ви, шановні політики. Ми зуміли повалити кримінальний режим Януковича, захистити країну від путінської агресії, а ви бездарно марнуєте ці завоювання. Я переконаний, що класних топ— менеджерів можна знайти і в Україні, але цим ніхто не займається. Десятки тисяч молодих талановитих фахівців не можуть пробитися нагору, бо для цього потрібні протекція і гроші. Влада їх просто не бачить і не хоче бачити. Варяги рано чи пізно підуть, а що залишиться? Тому треба починати з вироблення нової кадрової політики. У владі мають бути фахівці— патріоти. Бо сьогодні у ній і без варягів багато неукраїнців за духом.

Іноземці в уряді, на мою думку, — це помилка, відвернення уваги суспільства і марнування державних грошей, це, зрештою, величезний ризик, намагання уникнути відповідальності за ситуацію в країні. А може, слід почати обирати іноземців депутатами? І все населення замінити, бо "не таке"? Так і хочеться сказати нашим керманичам: не смішіть світ, почніть нарешті працювати на Україну.

За що карають українців

Бог нагородив нас землею та різними талантами, але постійно карає владою — зажерливою, нездарною, продажною. Кравчуком, Кучмою, Януковичем... Список продовжіть самі. Не було в нас влади старої і нової, вона завжди однакова, і завдання у неї у всі часи одне — тримати людей у покорі і визискувати їх. Народ іноді показував зуби, і завжди йому їх потім вибивали. На зламі 2013— 2014-го українці теж дали знати владі, хто в домі господар, продемонструвавши всьому світові, що можна зробити, коли згуртуватися. Це хороший приклад для наступних поколінь, для сусідніх народів, але для всіх влад, навіть демократичних, — жах. Це неприпустимо! Не можна ламати звичний плин речей, не можна змінювати геополітичну орбіту. А тому народ, який повстав, треба карати. Мовляв, ви, холопи, після того, як зробили свою справу (скинули тирана), повинні знати, де ваше стійло.

Пригадуєте, як еволюціонувала думка Майдану? Спершу він вимагав лише євроінтеграції, потім — відставки міністра внутрішніх справ Захар— ченка, потім — відсторонення Азарова, затим — Януковича, згодом замахнувся на зміну владної системи та люстрацію посадовців і, врешті-решт, "розкуркулення" та відсторонення від влади олігархів. Тобто переступили недозволену межу, чого, вважають останні, не сміли робити. А тому на якомусь етапі інтереси Москви, Європи та українських скоробагатьків збіглися: слід обрізати народу крила, які у нього раптом виросли. Щоб не літав, а рився на своїх городах. Можливо, це помилкове враження. Але все, що відбувається нині в Україні і навколо, нагадує змову внутрішніх і зовнішніх сил проти неї. Цей здогад, до речі, висловлюють десятки, якщо не сотні європейських та американських ЗМІ. Щоправда, європейці пишуть про колабораціоністську змову українських олігархів та їхніх ставлеників у владі із Москвою, а американці — про таємні домовленості Німеччини та Франції з Кремлем. Я ж схильний думати, що всім — і Росії, і Європі, і Америці — вільнолюбство українського народу — як більмо на оці.

Колись повстанців розпинали, зрубували голови, садили на палі... Тепер кара витонченіша, "гуманніша". Наш патріотизм, волелюбність, прагнення до європейських цінностей лікуватимуть війною, холодом, злиднями. Все відбувається за схемою: ми випустили пар, потім нам пустили кров, а затим здеруть три шкури. Люди, за задумом владців, надовго, на генетичному рівні, мають запам'ятати, що будь-який спротив, непокора б'ють по них же самих.

За рік українці збідніли втричі. Ну добре, на 10 відсотків зменшилися податкові надходження через те, що деякі території опинилися в окупації, на сім відсотків зменшився ВВП, але ж усі експерти в один голос кричать, що це аж ніяк може призвести до зменшення купівельної спроможності громадян на 300 відсотків! Гривню обвалено штучно шляхом умілих маніпуляцій команди НБУ під керівництвом ставлениці Петра Порошенка Гонтарєвої. Фінансова система країни — на межі краху, проте ця пані, наче нічого не сталося, продовжує робити чорну справу. Яке завдання вона виконує?

Ознаки змови, наче шило з мішка, вилазять і з сьогоднішньої енергетичної кризи. У квітні-травні, коли значна частина шахт ще контролювалася владою, експерти і фахівці галузі волали до уряду: дайте нам змогу вивезти з тих територій вугілля, законтрактуйте паливо за кордоном. Проте Яценюк та його команда і пальцем не ворухнули для порятунку енергетичної системи. "Війна, що ж ви хочете", — розводив руками Прем'єр, який перед виборами пропагував себе як безальтернативного реформатора.

Десять місяців він нічого не робив, тільки надував щоки, кидав гнівні звинувачення у бік Москви та закликав Захід активніше допомагати Україні. Тепер зрозуміла суть його місії, яку, безумовно, доручив йому один із претендентів на монопольну папаху Януковича олігарх Коломойський. Поставити український народ на коліна — це випливає із проголошеної програми реформ. Так туго зашморги на шиях українців ще не затягували ні за Кучми, ні за Януковича. Для тих, хто не знає, проясню: урядовці наміряються закрити 400 дитячих садків і шкіл у сільській місцевості, в яких менше 30 дітей, збільшити навантаження вчителя до 20 годин, обкласти податками пенсії, підвищити в кілька разів комунальні тарифи, скасувати надбавки для освітян, зокрема й викладачів ВНЗ, працівників культури (60-70% окладу), стипендії студентам, окрім сиріт та інвалідів, заморозити розмір середньої зарплати для розрахунку пенсій на рівні 2014 року (2700 грн), призупинити індексацію пенсій (щорічно на 20%) від росту "мінімалки", підвищити пенсійний вік до 60-65 років, виплачувати 90% пенсій працюючим пенсіонерам, скасувати пільговий стаж, що дає право дострокового виходу на пенсію (медики, вчителі з 30 роками стажу), підвищити пенсійний вік для тих, хто працює у шкідливих умовах (шахтарі, працівники хімічних підприємств, лісоруби), скасувати пільги за комуналку — залежно від доходів для всіх категорій пільговиків, виплати одиноким матерям проводити, враховуючи рівень доходів (досі їх не враховували), виплати при народженні дитини здійснювати тільки в тому випадку, якщо дохід батьків за останніх півроку не перевищували п'ять оподатковуваних мінімумів (5880) на місяць (досі — не залежно від доходів), переглянути межі територій, які постраждали від аварії на ЧАЕС, у бік зменшення тощо.

Та Яценюк — не реформатор, а прикажчик Коломойського і Міжнародного валютного фонду! Його наміри ґрунтуються на впевненості в тому, що патріотично налаштований народ заради світлого європейського майбутнього і миру готовий стерпіти все.