ервісний текст написав Вацлав Свєиціцький у 1883 р. і опублікував у польській революційній газеті. 1897 р., під час ув'язнення в Бутирській тюрмі, революціонер Г. М. Кржи*
жановський здійснив переробку цієї пісні російською мовою. На українську мову переклад був зроблений у часи революції 1905 р. Пізніше гармонізував її Л. Ревуцький.
"Миколаївський майдан — колишня назва площі ім. Ф. Е. Дзержинського у Харкові.
Букетик нагідок. Вперше під назвою "Букетик нагідок" надруковано в журн. "Жовтень", 1965, .fe 1, с. 56—57.
41 Земська управа — виконавчий орган земських установ у
Росії 1864—1917 pp. (на Правобережній Україні —з 1911 p.), що відав
справами земства.
42 Реальне училище — тип середнього навчального закладу
в дореволюційній Росії. У рідному місті П. Панча — Валки таке училище
відкрито в 1913 р.
43 Прогімназія — в Росії чотирикласний навчальний заклад, що
відповідав чотирьом молодшим класам гімназії.
44 Вище початкове училище — середній учбовий заклад, в
навчальних планах якого головне місце відведено предметам природничо-
математичного циклу.
45 Кредитні товариства — об'єднання банківського типу в
дореволюційній Росії.
"По ревізії". Вперше надруковано в журн. "Жовтень", 1965, № 1, с 57—60.
46 Піддубний Іван Максимович (1871—1949) —український ра-
дянський спортсмен, професіональний борець, заслужений артист РРФСР
(1939), заслужений майстер спорту (1945). .
47 Комерційне училище — середній навчальний заклад в до-
революційній Росії, що давав загальну і комерційну освіту. Строк на-
вчання тривав 7—8 років.
48Купрін Олександр Іванович (1870—1938)—російський письменник. Автор циклу виробничих оповідань — "Юзівський завод", "У вогні", повісті "Молох" (всі— 1896 р.), в яких викрив антилюдську сутність капіталізму. У роки реакції Купрін пережив творчий спад. 1919 р. емігрував, жив переважно в Парижі. Повернувся до СРСР у 1937 р.
49Арцибашєв Михайло Петрович (1878—1927) — російський письменник. Його романи ("Санін", "Біля останньої межі") пройняті реакційними ідеями. Після 1917 р. емігрував.
50 "Золотых наших дней уж немного— осталось..." —"
слова пісні із п'єси Л. Андреева "Дні нашого життя".
В степу над Оріллю. Вперше надруковано в журн. "Жовтень", 1965, №1,с. 60—68.
51 Т а н я — Тетяна Петрівна Собеська (1891—1942) — дружина
П, Панча.
52 "Та й не жалко мен і..." — слова української весільної
Пісні.
53 Гоголь Микола Васильович (1809—1852)—російський пись-
менник, основоположник критичного реалізму в російській літературі
Творчість Гоголя, в якій важливе місце посідає українська тематика,
мала великий вплив на українську літературу. Радянська українська
література, зокрема сатира, формувалася під значним її впливом. По-
мітний він і в творчості П. Панча. Письменник неодноразово виступав
з статтями про М. Гоголя, перекладав окремі його твори.
54 "Дама просто приємна і дама у всіх відношен-
нях приємна" — слова із поеми-роману М. В. Гоголя "Мертві душі"
;(1842).
5* "Т и х о, тихо Дунай воду несе..." — українська народна пісня.
Бв"Выдь на Волгу, чей стон раздается над великою русской реко й?.." — рядки із вірша "Думки біля парадного під'їзду" великого російського поета М. О. Некрасова (1821— 1878).
57 С т о л и п і и Петро Аркадійович (1862—1911) — державний діяч
царської Росії, міністр внутрішніх справ, голова Ради міністрів. Його
політика визначала урядовий курс у період реакції 1907—1910 рр. ("Сто-
липінська реакція")". Ініціатор земельної реформи, спрямованої на зміц-
нення куркульства як соціальної опори царизму на селі. Вбитий есером,
агентом охранки.
58 Французька комун а.— Йдеться про Паризьку комуну
1871 р.— першу в світі пролетарську революцію, першу форму диктатури
пролетаріату.
59 Герцен Олександр Іванович (1812—1870) — російський рево-
люційний демократ, письменник, публіцист.
60 Олександр II (1818—1881)—російський імператор з 1855 р.
Був убитий І. Й. Гриневицьким за вироком виконавчого комітету таємної
революційно-народиицької організації "Народна воля".
61 Микола II (1878—1918) — останній російський імператор*
Розстріляний за постановою президії Уральської обласної ради.
62 "К о л о к о л" — перша російська революційна газета, яку вида-
вали О. І. Герцен і М. П. Огарьов у Лондоні, Женеві російською !
французькою мовами.
63 Б а к у н і н Михайло Олександрович (1814—1876) — російський
революціонер, один із ідеологів анархізму і народництва.
64 "Ой полна, полна коробушк а..." — рядок з вірша М, Не-
красова "Коробейники", що став російською народною піснею.
65 Бортнянський Дмитро Степанович (1751—1825) — україн-
ський і російський композитор. Його творчість мала вплив на розвиток
вітчизняної хорової культури.
66 Наташа — сестра Тетяни Петрівни, дружини П. Панча.
67 Папа — батько дружини П. Панча — Петро Собеський, дрібний
поміщик на Полтавщині.
68 Сашко — брат Тетяни Петрівни, дружини П. Панча.
Цар без трону. Вперше надруковано в журн. "Жовтень", 1965, № 1, с. 69—72.
69 Марийський театр — нині Ленінградський театр опери і ба-
лету ім. С. М. Кірова.
70 Распутін Григорій. Юхимович (1864—1916) — фаворит імпе-
ратора Миколи II і його дружини Олександри Федорівни, авантюрист.
Прагнучи врятувати царську владу від дискредитації, монархісти вбили
Распутіна.
7' "Вечернее время" — бульварна вечірня газета, що видавалась у Петербурзі на початку XX ст.
72 Юсупов Фелікс Феліксович (1887—1967) —князь, монархіст.
Був організатором і учасником убивства Г. Ю. Распутіна. Після Великої
Жовтневої соціалістичної революції — білоемігрант.
73 Кос т юшко (Косцюшко) Тадеуш (1746—1817) — діяч польсько-
го національно-визвольного руху, керівник повстання 1794 р.
74 Ян III. Собеський (1629—1696)—польський король з
1674 р. Прагнув установити в Речі Посполитій спадкову монархію, але
наштовхнувся на опір польських магнатів і протидію з боку Австрії І
Бранденбургу.
75 Царське Село — колишня назва міста Пушкін.
76 Алчевський Іван Олексійович (1876—1917) — український
і російський співак.
77 Державна дум а,— В Росії представницька законодавча
установа (1906—1917) з обмеженими правами, створена царським урядом під натиском революції 1905—1907 рр.
78 Шульгін Василь Віталійович (1878—1976)—російський полі-
тичний діяч, один із лідерів націоналістів, публіцист.
79 ПутиловцІ — робітники Путиловського заводу у Петербурзі
(тепер Кіровський завод), які відіграли важливу роль у революціях
1905 р., Лютневій 1917 р. і Великій Жовтневій соціалістичній революції.
80Наримський кра й.— Йдеться про політичне заслання в царській Росії на півночі Томської губернії. Виникло у XVIII ст. Там відбували заслання деякі декабристи, учасники польського повстання 1863— 1864 рр. Масова висилка в Наримський край почалася після революції 1905—1907 рр. У лютому 1917 р. наримське заслання було ліквідовано.
Революція. Вперше під заголовком "В буремні дні" надруковано в "Літературній газеті", 1957, 15 березня. Під назвою "Орли падають на землю" увійшло до збірки "В дорозі" (К., 1959). Під заголовком "Революція" вперше опубліковано в журн. "Жовтень", 1965, № 1, с. 72-77.
81 Красне — Красне Село — місто в Ленінградській області за
25 км від Ленінграда. З 1973 р. включено до складу міста Ленінграда,
У районі Красного Села влітку (з 1706 р.) стояли табором війська,
розташовані в Петербурзі та його околицях.
82 О р а н і є н б а у м — колишня (до 1948 р.) назва міста Ломоно-
сова в Ленінградській області.
83 Тимчасовий комітет — Тимчасовий комітет Державної
думи, створений 27 лютого 1917 р. після перемоги збройного повстання
в Петербурзі; 2 березня комітет сформував Тимчасовий уряд.
84 Протопопов Олександр Дмитрович (1866—1917)—росій-
ський реакційний державний діяч, великий поміщик і промисловець. Після
перемоги Жовтня активно боровся проти Радянської влади. Розстріляний
за вироком Всеросійської Надзвичайної комісії.
Під грім канонади. Вперше надруковано в журн. "Жовтень", 1965, № 2, с. 84—87.
85Каледін Олексій Максимович (1861—1918) —отаман козацького Донського війська. Після перемоги Великої Жовтневої соціалістичної революції очолив контрреволюційний заколот, відомий під назвою каледінщина. Після розгрому останнього покінчив життя самогубством.
86 Пілсудчик и.— Йдеться про солдатів польсько-шляхетської
окупаційної армії, яка за наказом диктатора Польщі Юзефа Пілсуд-
ського (1867—1935) вдерлася на Україну в 1920 р.
87 Банда Зеленого — одна з численних куркульсько-націоналі-
стичних банд, що діяла навесні — влітку 1919 р. на Правобережжі, особ-
ливо на Київщині, і в липні 1919 р. була остаточно розгромлена.
По дорозі в літературу. Вперше надруковано в журн. "Жовтень", 1965, № 2, с. 106—108.
88 "Перегони" — вперше опубліковано в журн. "Всесвіт", 1925,
№ 8; окреме видання вийшло в Харкові 1928 р. Увійшло до збірки
"Калюжа" (1925).
89 "Жало" — перший в Росії журнал пролетарської сатири. Єдиний
номер вийшов 29 листопада 1905 р. в Москві під редакцією І. І. Власова.
Активним учасником видання був О. М. Горький, який опублікував у
ньому памфлет "О Сером" і сценку "С натуры". Журнал пропагував
революційні ідеї, розвінчував реакційну політику царського уряду. Біль-
ша частина тиражу "Жала" була конфіскована, а його редактор — за-
арештований і відправлений до в'язниці.
90 "Руїна" — рукопис оповідання зберігається в родинному архіві
письменника.
91 "Культурне господарство Колеса" — під заголовком
"По-старому, по-старому" оповідання вперше опубліковане в газ. "Не-
заможний селянин", 1921, 11 грудня. З новою назвою надруковано в газ.
"Вісті" 1921, 25 грудня.
92 "В і с т і В У ІД В К у" — українська республіканська газета. По-
чала виходити в березні 1919 р., в травні 1941 р. об'єдналася з газетою
"Комуніст".
93 Коряк Володимир Дмитрович (1889—1939)—український ра-
дянський літературознавець і критик.
94 "Перекупка" — вперше оповідання опубліковано в газ. "Се-
лянська правда", 1923, 26 вересня, під псевдонімом "Максим Отава".
95 "П р и й д и й. розсуди" — вперше оповідання надруковано в'
газ. "Селянська правда", 1923, 5 серпня, під псевдонімом "Максим
Отава".
96 "С а в ч и н і б а р н ш і" — вперше оповідання опубліковано в газ.
"Селянська правда", 1923, 31 серпня, під псевдонімом "Максим Отава".
97 "Селянська правд а"—газета, орган ЦК КП(б)У. В