А деякі навіть проголосили "хрестовий похід".
З преси
Плющ, Феденко, й Заховайко,
І Доленко, і Крутій
(Ні, не той, що втік, Крутій,
А подібний попихайко!),
Ще й десь Бондар-брехунець,
Ну, й від справ безбожних спець,—
Все мужі, як бачим, славні! —
Кожен бондар, кожен туз! —
Щоб вершить діла державні,
Об'єдналися в союз:
Об'єдналися зісподу
Для "хрестового походу" —
Той з-під Маркса, той з Бандери,
Той з крутійства, той з холери,
А в цілому ж цей "союз"
За спорідненістю д у ш.
Бо це хлопці все не прості,
Бо це хлопці "хрестоносці",—
Від злоби глухі й сліпі,
Все розп'яли б на стовпі,
Бо така буває вдача —
Скорпіонова ледача.
Вже заслуга є на конті.
Та одна біда в тім фронті:
І біда цілком проста —
В жерунів нема хреста.
Славна "бражка" метушиться,
Всіх дивує своїм гроном,
Лиш не знає, в чім різниця
Між хрестом і макогоном.
Слинянин*
За добре ім'я "селянин"
Заховався слинянин,
Це отой совєтський лицар —
Безпринципний міщанин,
Що служив і ліз без мила,
І кадив з свого кадила.
Й викорчовувать "напасті"
Помагав совєтській власті.
З шкіри ліз — громив "троцькістів",
Слинив різних "уклоністів",
Хвильовистів,
Боротьбистів,
Різних "націоналістів"
І місцевих "шовиністів",—
Заробляючи "оклад"
За донос і за доклад,
Виживать оці "напасті"
Помагав совєтській власті.
Слинив, пінив, гриз, як гнида,
Розкуркулював сусіда...
Загубивши хамству міру,
Заробляв собі "довіру".
І тепер тих звичок, Боже! —
Він позбутися не може.
Далі пінить і жує,
Якщо гроші хтось дає.
Це — злоби й безчестя син,
Раб нікчемний, слинянин.
ВІЧНИЙ ОПОЗИЦІОНЕР
В кровопролитній битві за державницькі позиції
Прославився аматор опозиції:
За чужу жінку в п'яную минуту
У бій він кинувся, найвищу взявши нуту,
Але — о Боже! — несвідомий чоловік
Красу державную потовк йому навік...
Жона ж дивилася на бій
крізь самолюбства призму
І проявити не могла патріотизму.
В товариша Крутія
Амбіція крутія:
"Як не став вождем в екзилі*,
До Хрущова піду я!"
ГЕРОЙ ОПОЗИЦІЇ НА
ДЕРЖАВНИЦЬКІЙ ПОЗИЦІЇ**
На цілий Мюнхен слава йде стокрила,
Як син прославив батькову могилу:
В хмільнім ентузіазмі (сіреч, просто сп'яну)
Довів він "легітимність" свого сану —
За чужу жінку у чужім покої
З державним пафосом він кинувся до бою.
І десь на смітнику від мужевої здачі
Зоставсь побитий і обкаляний в додачу.
Хвала ж тобі, о наш державний муже!
Що ти свого отця і нас прославив дуже!
***
Чого Крутій крутнув у "рай" щосили?***
Перепродукція вождів в екзилі!
А хто ж на черзі так покине нас?
А Бог же його знає! — Т-такий час...
Такий, бач, час, що й Етлі (що вже ас!)
Носив поклін на ленінський парнас.
Він боїться поліцаїв
І жахається трамваїв,
І чи спить він, а чи йде —
Кожну хвилю кари жде.
Неминуча кара, кара
Всюди ходить, як примара...
Не забув його і досі
Преподобний Теодосій.
Що за сморід там на "ща"?
То розплющено плюща.
Спокусила дядю слава
Галана, бач, Ярослава.
НЕВЕЛИЧКА РІЖНИЦЯ
"В боротьбі проти політичних супротивників
"доленківщина" спекулює іменем Мек Карті".
З газет
Подивімося ж на карті,
Де цей "вождь", а де Мек Карті.
"Лідер" каже, що він майже
При одній учився парті...
Все можливе.
Тільки ж вийшло:
Це — "стукач", а то — Мек Карті.
"Лідер" стукає й клепає,
А Мек Карті й не читає.
Пане! Тут брехня не йде!
Це не в царстві МВД.
ПОЛІТИЧНИЙ БАЛАГАН,
або ЩЕ ОДИН КОМУНІСТ
(Матеріал для доносу відомих панів)
Візантійський імператор
Костянтин Багрянородний
Був великий конспіратор —
Комуніст він був природний,
Бо чому такий кривавий,
Ну, чому Багрянородний?!
То ж бо й є! Це — комуніст,
І загірний хвильовист,
І старий уердепівець,
А в цілому — багрянівець.
Занотуймо все на карті
І пошлімо до Мек Карті!
МЕДИТАЦІЯ НАД ОБКРАДЕНИМ
САРКОФАГОМ ЯРОСЛАВА МУДРОГО
"Кості Ярослава Мудрого привласнили
приватні люди і завезли аж до Канади".
З газет
Дев'ять віків
часу ріка,
Батий, і Ленін, і ЧеКа,
І юд, і зрадників орава —
Не зачепили Ярослава.
Ніхто й не зачепив би зроду,
Бо це — реліквія народу.
Та, крім ЧеКа й Іскаріота,
Бог сотворив ще "патріота".
І от... О темпоре, о морес!
О "патріоте", наше горе!
Він пуп землі, "народ" і "право",-
Втікаючи у світ за Збруч,
У торбу до своїх онуч
Забрав він кості Ярослава.
1 запроторив (чого ради!)
Аж на край світу, до Канади!
Зате, як чорний ворон крук,
Десь на смітник а чи на брук.
І от тепер — шукайте броду,
Де та реліквія народу!
Хіба що крикнемо в журбі:
"Великим патріотам слава,
Що в спекулянтській боротьбі
Й кістки привласнили собі,—
Перемудрили Ярослава!"
ГЕРОЙ НАШОГО ЧАСУ
Закликає Бога в цапа.
Бережіться мене всі!
Я доносив до гестапо,
А тепер до Сі-ай-Сі.
А як інший хто попросить,
Буду я й туди доносить,
Якщо... капатиме досить.
Так що, братці: "Уг-га-га!
Ми ідемо на врага!" —
В Сі-ай-Сі за пирога
Віддаю геть все й ридаю,
Осьмадею!
Бо страждаю, бо страждаю
За ідею.
Всі кленуть, немов скотину.
Я ж — "будую Україну"!
Я вас пізнав, герой в бою,
Не прирівняю ні до кого.
І орден "Дмитрія Донського"
Я вам без слова видаю!
Беріть його,
беріть, беріть —
Це за діла "во врем'я оно" —
Й на всіх розпуттях говоріть,
Чому не орден "Скорпіона".
Тому що:
Ви ж "герой в бою",—
Я по доносах впізнаю!
Тому для вас — борця такого –
Цей орден
"Дмитрія Донського".
Ні, ні, не воїна того,
А хама — вчителя твого.
"МУЖИЦЬКИЙ" КУКЛУКСКЛАН
Запишайко й Завивайко,
Замотайко й Заховайко,
Заплювайко й Заригайко,
Бігомор і Моше-здир,—
А попереду — Давайко,
Славний "лідер" — підривайко,
Заховайський бригадир.
На вавілонських ріках, на горі крутій
Ридаєм ми: "Покинув нас Крутій!"
Відчаю повінь, море сліз тече:
"Що зробимо, як і Ф-ф-вертій втече?!"
Старий холуй при "Новом мірє"
Біля смашного пирога,
Не подавіться,—
Кочерга.*
Чого Крутій крутнув у "рай" щосили?
Перепродукція вождів в екзилі!
А хто ж на черзі так покине нас?
Можливо,
друг його і також вождь без мас.
ЕДИТАЦІЯ НАД СПРОБАМИ
ЗРОБИТИ КРИЗУ В ВО**
Як прикро, як прикро читати,
Що син не вродився у Тата!
Що Тато в житті величав,
Синочок ламати почав!
Від цього Крутія до того Крутія
Дистанції на бачу я.
Але й від того пішака до цього аса.
Пробачте,
пробачте,
пробачте,
Це ж не ас, а "Маса!"
Крутив Крутій, вертів Крутій,
Ішов по стежечці крутій.
Не визнають вождем ніде!
Пішов по славу в МВД.
Від Йосипа до Панаса,
Як від Короля до аса.
Але від цього Крутія до того Крутія
Дистанції не бачу я.
АПЕЛЬ АНТОНА*
Щоби не сміли друзі й я
Чіпати Крутія,
Крутійський друг крутій Панас
Подав у суд на нас.
І от тепера, що робить,
Не знаю, братці, я,—
Чи вести розповідь, а чи
Злякатись крутія.
Чекаю вашого суда.
З пошаною —
Антон Біда.
Липень, 1955
ГІМН УРСР
(Текст Павла Тичини, Миколи Бажана та Івана Багряного)
Живи, Україно! Живи, непоборна!
Змагайся, уярмлена в "братнім" "раю"!
Тепер ти велика і в муках соборна,—
Здобудь же свободу в жорстокім бою!
Приспів:
Слава відважним, незломленим слава!
Горе напасникам, сльози катам!
Гряде Україна — Велика Держава,
На страх Джугашвілі й подібним
"братам"!
Нам завжди у битвах за долю народу
Був братом усякий, хто братом тим був!
А Ленін "великий" украв нам свободу,
А Сталін поетів в рабів обернув.
Розіб'єм усі ми ворожі навали
Народного гніву священним мечем,
Щоб наші поети страждать перестали,
Щоб з нами співали, примкнувши плечем:
Вставай, Україно! Вставай, непоборна!
Зривай геть кайдани, надіті в "раю"!
У горі єдина, у муках соборна! —
Здобудем свободу в жорстокім бою!
Приспів:
Слава відважним, незломленим слава!
Слава робучим і вірним синам!
Гряде Україна — Велика Держава!.,
(останній рядок залишаємо, в надії,
що його колись гідно допише сам
Павло Тичина, автор "Сонячних Кларнетів").
ПРИМІТКА ІВАНА БАГРЯНОГО:
Ось так ми й написали Гімн втрьох. Наш варіант гимну вийшов на одну строфу довший, але ми конче пропонуємо її увазі двох попередніх авторів, що не мають свободи слова і що вічно загрожені перспективою помандрувати "велично" на Колиму.
МИКОЛІ БАЖАНОВІ
(памфлет-пародія)
Моя многомовна земля,
Я чую, як ти встаєш.
Я чую, як ти ідеш,
Я чую, проходиш ти.
Для моря твоїх людей
Вже мало старих узбереж,
Для росту твоїх людей
Вже мало тобі висоти...
т. д.
М. Бажан
Я чую, як ти встаєш,
Я чую, як ти ідеш,
Я чую, як ти дріжиш,
Як з орденом ти стоїш
І, втративши спокій і сон,
Щось там говориш в ОЗОН.
І дивно, і страшно мені:
Для зливи твоєї брехні
Вже мало тобі узбереж
І мало тобі висоти.
Про нас ти там горло дереш
І я вже не знаю — хто ж ти?
Чи то ти вже "сам собі пан"?
Чи то ти вже Бєдний Дем'ян?
Чи то ти уже Сулейман?
Чи ти Кочубей чи Гапон?
Чи царський опричник в ОЗОН?
Скажи мені — хто ж ти, о гер?!
Бо вже не Бажан ти тепер.
І чую я відгук з ОЗОН:
"Хто я?.. Я тепер все разом: Нарком,
Кочубей і Гапон, Гармонь,
Балабайка й Пістон,
Цар-пушка і Цар-барабан,
Придворний "шутнік" і "болван",
В цілому ж — совєтський Боян —
Дем'яно-Сулеймо-Бажан".
З вересня 1946 р.
НА ОЛЕКСАНДРА КОПИЛЕНКА
Він романовини писав,
Як от, скажім,
"Народжується місто".
Потому корифеєм став,
Хоч сам, як був, так і лишивсь
без змісту.
Він пнувся щонайменше на Золя,
Як жаба на вола.
Агов, маестро! Де ж ти?
НА ЮРІЯ ШЕРЕХА (ШЕВЕЛЬОВА)
Плачте, веселі,
Смійтесь, похмурі,—
Стряслося лихо в літературі:
Шерех упився,—
Вертеп на МУРі*.
ЕКСПРОМТ НА ВАСИЛЯ ЧАПЛЕНКА
Писайло — Критик — і Читайло:
"В.С." —"Чапленко" і "Світайло"
Одної мами три сини —
Улізли втрьох в одні штани,
Чорнила напилися здуру
Та й ну "творить літературу".
БОГОМІЛЬНІ ФАРИСЕЇ
Ти не йди сюди, Месіє!
В цій ганебній Одіссеї
Розіпнуть тебе за марку
Богомільні фарисеї.
ПОПІЛОТРЕСТ
Гумільов, Бурхард і Блок
Після смерти склали блок:
І тепер той б л о к в Европі
Перегонить все на попіл.
...Маркс... Петлюра... Чемберлен...
Зветься фірма — Юрій Клен.
НАПИС НА ПАМ'ЯТНИКОВІ В 2946 РОЦІ
І. Спереду
Тут два Державіни лежать,
Мужів великих два заснуло,—
Один — що Пушкіна любив,
Другий — що так кохався в К у л о.
II. Ззаду
Один був велетень державний,
ДРУГИЙ був велетень Ді-Пі,
Але обидва вельми славні
І на однім стоять стовпі.
Ріжниці ж тільки трішки й було,
Як межи Пушкіним і Куло.
СИЛА ПРОКЛЯТТЯ
"Пропадем, как фунт мьла в бане..."
З прокльонів слідчого
"Пропадьом, як фунт мила у лазні"...
Ту молитву десь небо почуло.
І тепер — не приб'ють тебе блазні,
То напевне приб'є тебе
Куло.
ЕПІТАФІЯ ПО БЛОКОВІ
Був Блок... І немає Блока,—
Пропав, загинув в прокляті роки.
Плачте, о музи небесних прерій,
Присипав Блока "П о п е л імперій".
Поетів орди візьмуть лопати,
Будуть, ой будуть Блока шукати.
Сміх буде, крик буде, гей буде морока,
Як з "Попелу імперій" відкопуватимуть Блока.
ПАНІКА НА ПАРНАСІ
Гумільов кричить до Блока:
"Через тебе ця морока.
Наплодив з своїх містерій
Стільки "Попелу імперій ..."
І тепер обом нам тут
Під тим попелом капут".
КАТАСТРОФА
Хмарами попелу надра поезії випер шалено
В е з у в і й...