ін.
Віктора Безорудька, як автора оповідань з сатиричним та гумористичним забарвленням, читачі наші знають уже давненько і читають його залюбки, бо всі вони писані доброю українською мовою, талановито і на актуальні теми.
Видання окремої збірки його оповідань назріло, і появу її читач, безумовно, тільки привітає.
Ну, хто щиро не посміється з Онопрія Мінімума, якого так прозвала гостра на язик бригадир Одарка Верба за те, що він щороку виробляє тільки мінімум трудоднів.
І так би, може, й залишився до могили Онопрій Мінімумом, якби не довелося йому возити цілих чотири дні трудоднів одній сім'ї Махтея Дмитрюка. А потім свої трудодні довелося везти Онопрієві в кількох невеличких клуночках на величезній гарбі.
Автор пише:
"А люди, звісно, які в нас гостроязикі. Хто зустріне, той і гукне:
— Чи не підсобити?
— Бережи, Мінімум, волів, — надірвуться!" Звідки у нас отакі Мінімуми?
Автор дуже дотепно, засобом справжнього художника показує, де Мінімуми беруться.
"…два місяці лежав Онопрій на печі. Піч в його хаті простора, широка, з двома віконницями під стелею. Будував її ще дід. У ті давні часи заміняла піч і клуб, і хатучитальню, і кіно… Багато, мабуть, мудрих рішень приймалося на гарячому черені цієї монументальної споруди…"
Дідівська піч… Старе, зашкарубле — воно дає Мінімумів…
В кожному із зібраних десяти оповідань читач знайде щось оригінальне, своє, безорудьківське…
Віктор Безорудько знає життя, знає село, уміє бачити і вміє написати про побачене.
Цікаві оповідання.
Хороша буде книжка.