Вловлюєте? Викрадачам потрібний був цілісінький труп, без надрізів і вилучень. З цього витікає: Або ж у викрадача в морзі є, або був співучасник, або він, або вона, безпосередньо знаходились в морзі на момент викрадення в якості медпрацівників, оскільки випадкова людина проробити подібну операцію не в змозі. Як ви, напевне, здогадалися, я перевірив обставини зникнення трупу з моргу і в тому, першому випадку. Аналогія повна. Резюме. Трупи підкладені, потерпілі не винні. І ще. В обох випадках листи-попередження на ім'я прокурора як в місті Ватерлоо, так і в Ліоні, майже ідентичні й написані однією рукою. (Бере зі столу аркуш паперу). Ось результат експертизи. (Подає аркуш Катрін).
КАТРІН (читає). Цікаво… Досить цікаво… Виходить, я можу спокійно їхати додому?
РЕДОН. Я так не вважаю…
КАТРІН. Але ж я не винувата! Це ж очевидно!
РЕДОН. Згоден. Швидше за все ми на правильному шляху, однак проведене мною розслідування не може служити основою для перегляду вашої справи офіційними структурами. Нам потрібні… більш міцні важелі…
КАТРІН. Які?
РЕДОН. Більш сильна доказова база. Без пред'явлення дійсно речових доказів, вас запросто заховають у в'язницю якнайглибше, накинувши на ваші тендітні плечі додатково ще років п'ять. А через п'ятнадцять років ваші ноги вже не будуть такими стрункими й гарними, ваша душа – чистою, а серце – справедливим... В'язниця ще нікого не перевиховала. Повірте мені. Навіть вбивць, котрі встигли розкаятись… Вийшовши на волю, вам вже не захочеться шукати правду, оскільки разом з молодістю ви залишите у в'язниці почуття власної гідності…
КАТРІН. І це говорить служитель закону?!
РЕДОН (посміхаючись). А я вже на пенсії. Мені нічого втрачати…
КАТРІН. І що ж ви пропонуєте? Ховатись у цій спальні до кінця життя? Адже у мене досить нелегкий характер! Через рік у вас випаде волосся й будуть трястися руки…
РЕДОН. Випадуть всі зуби і я помру? В такому випадку ми не станемо чекати моєї смерті, а приймемося за справу прямо зараз.
КАТРІН (збирається сісти). Що я повинна робити?
РЕДОН. Згадувати. Згадувати все про вашого, як я допускаю, не померлого чоловіка. З першого дня вашого знайомства і до останнього. Часу у нас достатньо.
Затемнення.
Сцена шоста
Через два тижні. Там же. Катрін, сидячи за столом, щось хутко друкує на машинці. Редон проходжується по кімнаті. Додрукувавши аркуш, Катрін подає його Редону.
РЕДОН (ознайомившись). Так… Чудово… Якщо наші справи й надалі підуть так успішно, ми з вами зможемо відкрити приватне пошукове бюро! Ви хочете працювати детективом?
КАТРІН (посміхаючись). Я не хочу працювати детективом! У мене зовсім інші плани…
РЕДОН. Але ж ми з вами заробимо купу грошей!
КАТРІН. Мені цілком вистачить на життя й тих моїх грошей, котрі ми з вами знайшли. До речі, я маю намір поділитися ними з вами…
РЕДОН. Що ви говорите?! Ви такі щедрі, маркізо… У мене прямо не вистачає слів! Однак для початку добре було б ці гроші повернути на ваші спустошені рахунки. Як ви вважаєте?
КАТРІН. У будь-якому випадку, ми хоча б знаємо, де вони і хто їхній нинішній власник. Ну, вже зараз то ми можемо йти в поліцію?
РЕДОН. Звичайно, мадмуазель Катрін… Хоч зараз! Однак вас одразу ж заарештують, оскільки ми не знайшли головного – вашого кмітливого чоловіка! Без цього мсьє я вам не раджу з'являтися в поліції.
КАТРІН. Але ж вам в поліції повірять!
РЕДОН. Повірять фактам, а не відставному комісару, котрий до того ж має в цій справі свій інтерес... І ще. Невже вам, маркізо, не хочеться дограти цю партію до кінця? Схопити цього мерзотника за руку?
КАТРІН. З мене поганий гравець, мсьє Жаспар… І хто знає, скільки ще знадобиться часу і сил, щоб довести цю справу до логічного кінця? Не можна ж насправді розраховувати на швидке затримання невидимки! Ви ж не станете заперечувати той факт, що граф Шарль Блуа, віддавши свій титул і прізвище тому нещасному, спаленому ним клошару, став невидимим для правосуддя? Хто він зараз? Де він? І чому мої гроші, пройшовши через десятки європейських банків, опинились в Німеччині? На рахунках у молодої блудливої кішки? Хто відповість на всі ці запитання?
РЕДОН. Ми самі й дамо відповідь, мадмуазель Катрін… Ще трішечки терпіння і ми переможемо. Я впевнений у цьому! І ще. У мене особисте прохання до вас, Катрін.
КАТРІН. Я слухаю…
РЕДОН. Дозвольте мені, старому детективу, довести цю справу до кінця… Я…
КАТРІН. Не продовжуйте, мсьє Жаспар. Я ж бачу, як всі ці дні горять ваші очі… Що ж, так і бути, давайте спробуємо! З чого почнемо? Є ідея?
РЕДОН. Відмінно! Я був впевнений в тому, що ви не відмовитесь дотиснути цю вагу, як прийнято говорити в колі штангістів! А почнемо ми з того, що запросимо до нас мою приятельку, диктора ліонського телебачення мадам Клер Шансі.
КАТРІН. Як?! Ви знайомі з Клер?! Пардон, з мадам Клер? Вона ж така популярна!
РЕДОН. В свій час я теж був популярним комісаром…
КАТРІН. Ви хочете зробити заяву?
РЕДОН. Я хочу попросити Клер про одну послугу… Мені необхідно мати запис телевізійного звернення до громадян з приводу вашого затримання.
КАТРІН. Що?! Ви з'їхали з глузду?
РЕДОН. Не думаю, мадмуазель! Зранку я був в чудовій формі…
КАТРІН. Але для чого вам потрібний цей запис?
РЕДОН. Ми вмонтуємо цей кусок в який-небудь фільм і запросимо в гості нашу сусідку мадам Раблє… Мені здається, мадам Раблє з задоволенням сприйме інформацію про ваше затримання…
КАТРІН. І що це вам дасть? Мадам Раблє не буде переживати за свої вікна, які їй вибиває невідомо хто?
РЕДОН. Цілком вірно, Катрін. Мадам заспокоїться і розслабиться…
КАТРІН (підозріло дивиться на Редона). Мені здається, мсьє, що ви чогось не договорюєте… Чому ця особа так зацікавила вас?
РЕДОН. Ну, ви самі стверджували, що голоси мадам Раблє й вашого зниклого безвісті чоловіка подібні!
КАТРІН. А ви в свою чергу переконали мене в тому, що це всього-на-всього збіг!
РЕДОН. Я передумав… Я можу передумати?
КАТРІН. Звичайно, комісаре, можете… Ну, гаразд... подивилася мадам Раблє на ваш липовий сюжет, заспокоїлась, а далі?
РЕДОН. А далі ми розпочинаємо свою гру.
КАТРІН. Тобто?
РЕДОН. Ви повинні будете зіграти роль моєї надзвичайно багатої, але вельми одинокої троюрідної сестри, яка має бажання нарешті вийти заміж за гідного її чоловіка.
КАТРІН. Дешевий фарс!
РЕДОН. Не спішіть, дорога маркізо, з висновками… Я ще не закінчив свою думку… Я ж не називаю фарсом ваше бажання здатися владі, не маючи при цьому залізних доказів вини вашого чоловіка-втікача, але маючи за плечима зухвалу втечу з в'язниці…
КАТРІН. Гаразд, гаразд, пробачте мене, нерозумну…
РЕДОН. Ото ж бо… Так я продовжу… Ви зіграєте заклопотану відсутністю в вашому сумному, але розкішному житті чоловіків в присутності… Я вже опустився до каламбуру… В присутності нашої сусідки мадам Раблє.
КАТРІН. І???
РЕДОН. Я впевнений, Катрін, що ваш, воскреслий з попелу чоловік з'явиться миттєво…
КАТРІН. Марення!
РЕДОН. Згоден, певна схожість є, але з іншого боку, чому б нам все-таки не спробувати?!
КАТРІН. Ви серйозно вважаєте, що між мадам Раблє і моїм чоловіком існує якийсь зв'язок?
РЕДОН. Майже впевнений, маркізо… А зараз мені потрібно в Авіньйон…
КАТРІН. Навіщо?
РЕДОН. Мені необхідно купити відеомагнітофон і коробку театрального гриму.
КАТРІН. Ви загримуєтесь під Санта Клауса?
РЕДОН. Ми загримуємо вас, маркізо де Марсан, під непристойно багату дурепу, котра страждає відсутністю в її житті чоловіка...
КАТРІН. Дурепу?
РЕДОН. Звичайно… Мати купу грошей, але не мати чоловіка може лише дурепа!!!
Кінець першої дії.
Друга дія
Сцена сьома
Через тиждень. Будинок Жаспара Редона. Ближче до полудня. В хол, про щось жваво розмовляючи, заходять мсьє Редон і мадам Раблє.
РАБЛЄ. Ваша поведінка, мсьє, непередбачувана! То ви місяцями не помічаєте мого близького сусідства, то раптом, без попередження, відриваєте мене від мого улюбленого Флобера й тягнете до себе на обід! Я вважаю, щось трапилось?
РЕДОН. Прошу мене пробачити, мадам, але боюсь, що у мене не було вибору!
РАБЛЄ. Ага, виходить, коли б все-таки у вас був вибір, я навряд чи була б запрошена. Чи не так?
РЕДОН (знітившись). Немає ніякої необхідності, мадам, відшукувати в моїх словах скритий підтекст! У мене й насправді не дуже широкий вибір можливих порадників… Ви ж самі знаєте, на якому інтелектуальному рівні знаходяться ваші сусіди… Взяти хоча б для прикладу Кувена…
РАБЛЄ. Зате він робить чудове вино…
РЕДОН. Ваша правда, мадам Франсуазо… Вино чудове, однак тільки ви володієте раціональним розумом і тверезим підходом до життя…
РАБЛЄ. Ви мені говорите такі улесливі слова, мсьє Жаспар!
РЕДОН. А що робити?! (Цілком знітившись). Ой! Пробачте мені! Я не вмію контролювати свої думки! Такий конфуз…
РАБЛЄ. Не варто так переживати, мсьє. Відверто кажучи, я обожнюю тих, хто говорить мені улесливі слова! Я марнославна до самозабуття. (Пригледівши крісло). Сподіваюсь, ви дозволите мені сісти?
РЕДОН. О, звичайно, мадам! Прошу вас… (Допомагає дамі сісти). Я ввімкну телевізор?
РАБЛЄ. Навіщо? Ви запросили мене на перегляд вар'ятського серіалу? Чи маєте намір розігріти мене еротикою? Чи не хочете ви, часом, позалицятись до мене?
РЕДОН. Звичайно ж ні, мадам!
РАБЛЄ. Ні?!
РЕДОН (розгублено). Тобто… Послухайте, мадам Франсуазо, я взагалі-то …Я… У мене…
РАБЛЄ. Ну, сміливіше!
РЕДОН (дивиться на годинника). Відверто кажучи, у мене зараз новини…
РАБЛЄ. Так? І які ж? Розповідайте… Ви хочете одружитися?
РЕДОН. Прошу пробачення, мадам, але я хотів сказати, що новини не у мене, а по телебаченню…
РАБЛЄ. Ось воно що! По телебаченню є, а у вас, виходить, новин нема…
РЕДОН (втрачаючи терпіння).