Віддайте мою течку, пане добродію!
Панок. Го, го, нема вар'ята! Це — течка моя, я на то маю свідків. Ваша онде лежить на долівці!..
Ревізор (тупає ногами). Брешете, пане добродію. Брешете, як остання собака. Я при собі не ношу різницьких ножів та револьверів! (До Грицька). Пане добродію!.. Пане голово! Чого ви, властиво, стоїте, як турок на німецькій проповіді? Як ви можете позволити, щоб у вашій хаті таке діялось?.. Відберіть від цього драба мою течку!..
Гриць (б'ється по полах). Гм!.. Я не знаю, чия вона…
Ревізор. Як-то не знаєте, пане добродію? Це ж ясне, як сонце. Він свою течку лишив на столі, а мою потягнув, як втікав з хати… Та ж це рафінований злодій, ви ж бачили чорне на білім, що він цілий рік сидів у криміналі!..
Панок. Пхі!.. Велика річ рік криміналу. Пане, то нині по людях ходить. Зрештою, ви знаєте, хто я є? Я належу до опозиції! Я сидів за політичні кавалки, от що!
Ревізор. Брешете, пане добродію! Я бачив чорне на білім, що ви сиділи за звичайну крадіж.
Панок. Ну, що є?.. Най буде за крадіж. Ша, не турбуйтеся, і вас то не мине.
Ревізор (з гідністю). Пане добродію, числіться зі словами! Я є делегат Ревізійного союзу, я був начальником організаційного відділу, я два рази належав до Надзірної ради…
Панок. Я також був членом Надзірної ради нашої злодійської кооперативи і прийшов сюди як її делегат…
Ревізор (з розпукою в голосі). Люди добрі! І чого ви стоїте, роззявивши роти? Чому ви раз не заткаєте пельки цьому пройдисвітови? Як ви взагалі дали так нікчемно ошукатися?! Як ви цього душогуба до хати пустили?! Та ж тепер двадцяте століття, тож чуєте про якусь культуру, читаєте книжки, ґазети, і в вас ще настільки немає олію в голові, що не потрафите відріжнити інспектора з Ревізійного союзу від звичайного злодія?.. Прошу, порівняйте мою особу з тим… з тим розбійником, пане добродію… Прошу!..
Справник (приглядається то ревізорови, то панкови). Ба!.. Ви, як міркуєте, писуню?
Гриць. А, дайте мені спокій!.. Я вже не знаю, що зі мною робиться…
Касієр (приглядається то панкови, то ревізорови). А ви, любцю, як кажете?
Крамар. Га, Господи Боже!.. Та воно такої ріжниці нема. То чоловік, та й то чоловік.
Панок. Панове господарі, не дайте собі закрутити гітари. З нього такий інспектор, як з мене польський біскуп. Ви ось краще гляньте на долівку: бачите, що він мав у торбі?.. Револьвер на вісім стрілів і ніж на два метри! Якби не я, то вам вже всім був би капут, розумно? Тож не балакайте з ним довго, а зв'яжіть шнурками і до паки!
Ревізор (кидається до нього). Кого до паки, розбійнику, душогубе?! Кого?..
Панок. Пане, не так остро, бо я можу часом вдарити!
Ревізор. Що?! Кого вдарити, розбійнику? Кого?! (Обидва кидаються на себе з п'ястуками; крамар, касієр, Гриць і справник їх розділюють; гамір, метушня).
ЯВА 12
Війт (входить з палицею в руці, за ним поліцай, також з палицею, за ним Настя). Дай Боже добрий вечір! Чого тут у вас такий гармидер, Гриню? Ваша жінка прибігла до мене з криком і плачем, бо у вашій хаті люди ріжуться ножами… А тут, бачу, ще кожний, славите Господа, цілий та здоров.
Гриць. Гм!.. Та ще дотепер яко-тако, але до біди вже небагато бракувало… От, спасибі вам, пане начальнику, що прийшли в саму пору! Може, ви тут зробите якийсь порядок, бо я, бігме, вже чисто голову стратив!..
Панок. Пане, пане, ви є начальником громади?.. Так? То прошу сей час замкнути того пасажира!..
Ревізор (кидається до нього). Кого замкнути, розбійнику?! Мене?.. Мене?..
Війт (стукає палицею до долівки). Спокій, панове, спокій! Не заколочуйте публичного ладу. (До Грицька). Як я чув, то у вас, Гриню, трапилась досить кумедна історія. З'їхало нараз двох інспекторів, а ви тепер не знаєте, котрий правдивий, а котрий фальшивий, так чи ні?
Гриць. Гм!.. Воно ніби так…
Справник, Касієр, Крамар. Ая, ая… Так воно і є…
Настя (на боці). Ой, татуньцю небесний! Коби то вони обоє були фальшиві!.. Я, хоч гинь, не маю що тепер тому другому зварити!..
Ревізор (рішучим голосом до війта). Пане добродію! Прошу зараз арештувати цього душогуба!
Панок. Поволі, пане, поволі. А чому не вас?
Ревізор. Я є делегатом Ревізійного союзу!
Панок. І я також!
Ревізор. Брешете, пане добродію! Покажіть це чорне на білім.
Панок. Прошу! Зараз покажу. (Відчиняє ревізорову течку).
Ревізор. Віддай мої акти, розбійнику! (Хапає за течку і старається видерти її від панка. Цей не пускає).
Війт. Спокій, панове, спокій, бо зараз скажу вас обох замкнути!
Поліцай (уважно приглядається панкови). Га, пане начальнику! Гляньте-но на того тоншого! Та ж це той, про якого нам писано з поліції! Той самий, при'сяй Богу, той самий!
Війт (приглядається панкови). Чекай-но! Зараз ми переконаємося. Слухайте, пане ласкавий. Ви називаєтеся Йосиф Буйда, так чи ні?
Панок (дивиться в землю). Ні!
Війт. Уроджений в Пацанові?
Панок. Ні!
Війт. Відбув кару однолітної в'язниці за крадіж?
Панок. Ні!
Ревізор (тиче панкови під ніс посвідку). Отже брешете, пане добродію! В живі очі брешете. А це що?.. Пане начальнику! Ось де леґітимація цього пана. Маєте чорне на білім, що це той самий пташок, про якого ви говорите!
Війт (бере посвідку в руки). Так!.. Та ж це посвідка звільнення з криміналу… Ну, пане ласкавий, що ви на то скажете?
Панок (мовчить).
Війт (кладе йому руку на плече). Попався, братіку! Доки крутив, то крутив, а тепер вже не втне Панько тіста. До громадського уряду прийшов з поліції докладний опис, який цілком годиться з зовнішним виглядом вашої особи. Ви є небезпечним злодієм, якого нам приказали до двадцять чотирьох годин виправити зі села, а в разі опору замкнути. (До поліцая). Так, Гарасиме?
Поліцай. Так, пане начальнику, при'сяй Богу, що так!
Війт. Тепер, паньцю, пакуйте манатки і гайда зі мною. Цеї ночі ще переспитеся в холодній, а завтра рано підете собі на чотири вітри. (До поліцая). Гарасиме! Ви тим паном заопікуєтеся?
Поліцай. Так, пане начальнику, при'сяй Богу, що так!
Панок (почухався в потилицю). Ну, то називається — трудно. Накрили хлопа… (До ревізора). Пане інспектор, беріть свої акти і дайтеся ними випхати. (До Гриця). Вам, пане Цибуля, я щиро дякую за гостину. Тримайтеся моцно, не робіть такої сумної міни, бо кризи вже довго не буде. То я вам кажу! (До Насті). Вам, стрийно, спасибі за добру вечерю. Не жалуйте за нею, бо це вже пропало. (До справника, касієра, крамаря). Вам, панове господарі, велике спасибі за добровільну складку на бідного безробітного. Знаєте, як то кажуть: громада по нитці, а бідному шнурок!..
Ревізор (до справника й інших). Що за складка, пане добродію? Може, той обманець видурив від вас які гроші?..
Справник (понурив очі додолу). Ні, ні, писуню…
Касієр (задивився в землю). А, де там, любцю…
Крамар (задивився на стелю). Га, Господи Боже!..
Панок (злобно всміхається). Так, так! Мовчи, язичку, будеш їсти кашу!.. (До публики). Гей, гей! Яка то нині непевна людська доля. Перед хвилею був чоловік інспектором, а тепер мусить іти спати до Іванової хати… Але добре, що трохи фльоти видурив. Буде на нові черевики і ще на витрихи зістанеться. (До всіх). Найнижчий слуга панів.
Поліцай (бере панка за обшивку). Йди вже, йди. Не говори багато. (Випроваджує його).
ЗАВІСА
Примітка
Текст представлений за виданням: Керницький Іван. Пан інспектор: комедія з кооперативного життя в 1-ій дії. Львів, Видавнича спілка "Діло", 1933.