"Історія тоді лише має значення,
Коли майбутнє є її тлумаченням" —
Як довго ця, — з життя, не із підручника, —
Крамольна думка м'яла мене, мучила".
Стриптиз в театрі обласному.
Коли зухвало топчуть святості основи,
Прошу, не треба про талант гучні промови.
Запитуй прямо: хто вони –
Заробітчани чи сини?!
Що вибрали: народно-рідну долю
Чи вже й себе розмінюють на долар?!
– Театр— Театр тоді стояв на різдоріжжі…
– Він, взагалі, державна установа…
– Де нижче пояса – основа!
Міняли бочку. А, й давно,
"Історія тоді лиш має значення,
Коли майбутнє є її тлумаченням…"
Стриптиз в театрі обласному!
…Післябуфетна публіка… Стограмові розмови…
Інтелектуальні заробітки установи…
Копійка, й тільки, – зверху йде чи знизу…
…У стіл ховаю вимучену п'єсу –
Не хочу буть продовженням стриптизу.
4. Гра на мізері-2
Як світлу душу загорнив
Щоденний опіум чорнил:
Народ-творець у долі на краю;
Горланить преса – у раю!
Прикрилися рядками та роками.
Німі кричали десятьма руками,
А ненімі — мовчанням золотіли.
Копійка розставляла ніжні сіті,
І "патріоти" дружненько гребли.
Роки оці, руйнівники століття,
На мить творіння так і не зійшли.
– Душа запакувалася в копійку.
– В неходовий перетворилася товар.
– І навіть мрія перейшла у мрійку!
Херсонщину покрило павутиння,
Таврійський край аж тягне в попідтиння:
Так світлу душу зачорнив
Щоденний опіум чорнил.
Прикрилися рядками та роками.
Ще молоді, ставали стариками:
Гребли і ротом, і руками;
А совість не будили – не простить.
Нема, не буде в них на совість візи:
Людське убила в них ця дика гра на мізер.
5. Формула світла
Якщо ти попав у темінь,
Про що згадуєш— Про світло.
Про миттєву зірку з неба
Чи про теплу хату-свічку.
Завдяки чужому світлу
На свою виходиш стежку,
На свою – і це важливо.
Маяки вночі, як сонце,
Навіть більше – засвітитись
І тебе вони сподвигнуть;
А не світиш — не живеш.
— Хата-свічка, що це— — Мати
Підійшла до немовляти…
— А твоє, людини, світло?!
Світло?.. Так. А не пожежа,
Не зірок лякливий проблиск
Якщо ти попав у темінь,
Присвіти цим идаропом.
Завдяки й моєму світлу
На свою виходиш стежку;
На свою; я – слід для тебе;
Будь собою, рідним будь.
Світло йтиме дітям, внукам —
Сонячнітиме життя.
* * * * *
* * *
*