В глибині сяяли корали та розквітали різнокольорові актинії. Розмаїті морські зірки та мушлі нагадували недбало розкидані дорогоцінні прикраси. Сонце світило десь високо-високо над поверхнею води – рухаючись за його променями, дельфіни досягали поверхні, а потім летіли над нею, наче птахи. Для Маленької Бабки Йожки це була найнеймовірніша подорож!!!
Нарешті вони дісталися невеликої та неглибокої бухточки з гарним пляжем. "Тепер ти сама", – сказав Сніп і… скинув Маленьку Бабку Йожку прямо в воду! Маленька Бабка Йожка попливла сама! Вода ніжно тримала її і було зовсім не страшно!
Маленька Бабка Йожка навчилася плавати різними стилями, лежати на воді, самостійно пірнати. Коли ж, втомлена від купання й зголодніла, вона захотіла додому, коротенька стежечка, вкрита жовтим піском, швидко вивела її від пляжу прямо до Хатинки на Курячих Ніжках, де на неї вже чекала смачна вечеря й тепле ліжечко.
Розділ 12
САЛОН КРАСИ
Тим вечором Маленька Бабка Йожка довго уявляла собі осяяну сонцем блакить Мореозера, тепло пляжу; відчула пісок, що сипався крізь її тоненькі пальчики. Потім вона підбігла до води, занурила у неї руки, дивуючись темній прозорій глибині, швидко пірнула і… заснула. На ранок згадала про зачіску, яку так мріяла зробити. Волосся після морського купання ще більш розкуйовдилося і пасмами стирчало в різні боки.
"Швидше побіжу до Кришталевого Джерельця. В ньому така чиста і м'яка водичка, вона швидко вимиє з мого волосся весь бруд та пісок", – подумала вона, але на ґанку здивовано завмерла. Повз Хатинку на Курячих Ніжках важно прогулювалися парами якісь дивні істоти. Маленька Бабка Йожка насилу їх впізнала.
Попереду йшли Лисичка та Білочка. Їхні пухнасті хвостики, чимсь напомаджені, стирчали в різні боки гострими голками. Біла лисиччина маніжка була заплетена дрібушками, між вух кокетливо стирчав яскравий бантик. Такий саме батик прикрашав шийку Білочки. За ними чимчикувала Зайчиха у чудернацькій перуці з трави та листя й віночку з квітів. Поруч йшла Левиця з несподівано довгою, як у Лева, гривою із сухої трави. Грива була заплетена в коси-дрібнушки різнобарвними стрічками й пишний бант з таких саме стрічок висів на китиці хвоста. Покружлявши навколо Хатинки, вся компанія так само неспішно подалася в хащу лісу.
– Це жива реклама мого Салону Краси! – зненацька над самим вухом Маленької Бабки Йожки застрекотіла Всюдисуща Сорока. – Правда, класна вигадка? Тепер усі заворожці стануть моїми клієнтами!
Маленька Бабка Йожка побачила у Сороки оберемок якихось папірців.
– Ти вкрала мої зразки! – обурливо сказала вона.
– Не вкрала, а знайшла, – в свою чергу образилася Сорока. – Вони біля Кришталевого Джерельця нічиї валялися. До речі, й тобі можемо лад на голові навести, а то ти собою вже котрий день людей лякаєш.
Маленька Бабка Йожка зніяковіла і стала вибачатися:
– Якраз хотіла зачесатися і, якщо ти мені допоможеш, буду тобі вельми вдячна, – ввічливо сказала вона. – Мерщій побігли до джерельця!
Навіть у самих страшних страшилках Маленька Бабка Йожка уявити не могла те, що вони там побачили. Навколо Кришталевого Джерельця гарцювали декілька конячок з бігуді на гривах і хвостах, гострими копитами вибиваючи зелений трав'яний килим та зминаючи квіти. Веселе слоненятко Джу набирало з нього воду й поливало усіх охочих. Три білі чаплі зазивали клієнтів. Заворожські красуні штовхалися і галасували. Горобці намагалися вишукати їх у чергу. Затоптана галявина була закидана стрічками, пасмами шерсті та якимись нашвидкуруч зробленим перукарським інструментом.
На камінчику біля джерельця сиділа Кришталик і гірко плакала. Маленька Бабка Йожка кинулася до неї:
– Не плач, не плач! Що тут відбувається?
– Ти ж бачиш: джерельце зіпсоване, галявина знищена… А все ти зі своїми зачісками, – ридма ридала Кришталик.
Це було вкрай несправедливо, але Маленька Бабка Йожка не стала сперечатися й виправдовуватися – вона зрозуміла відчай чарівнички та також відчувала жаль та розпач.
– Чекай, чекай, вона не винна, – застрекотіла Всюдисуща Сорока. – Це я знайшла ті картинки. Спочатку подумала, що то інструкції з улаштування пташиних гнізд, але Пані Лиса пояснила мені, що до чого, і я швидко вирішила відкрити Салон Краси. Але й подумати не могла, що він стане аж таким популярним, – пихато продовжила вона, озираючись довкола.
– Завжди треба думати, перш ніж розпочати якусь справу, – розсердилася Хатинка на Курячих Ніжках. – Наприклад, де розташувати своє підприємство, аби воно не шкодило навколишньому середовищу (Хатинка останнім часом дуже цікавилася екологією, тобто відносинами усіх живих істот з довкіллям, і багато читала в інтернеті на цю тему). Треба знайти зручне місце і відповідно його обладнати. А поки що згортай справу та організовуй своїх клієнток – хай приберуть усе, що тут накоїли, – суворо розпорядилася вона.
Лісна з чарівничками, почувши про біду, теж заходилися допомагати Кришталикові. Настав вечір. Галявина виглядала майже так само, як і напередодні, тільки квіти все ще схиляли свої поранені голівки на зім'яту траву. Але джерельце вже весело дзвеніло, напуваючи землю чистою цілющою водою.
Розділ 13
ЗАНЕДБАНИЙ ГОРОД
– Красуня з мене і сьогодні не вийшла, – сумно зітхнула Маленька Бабка Йожка.
– Так, з такою зачіскою тільки ґав на Занедбаному Городі лякати, – критично оглянула її Хатинка. – До речі, час нам його відвідати та чимсь зарадити.
Маленька Бабка Йожка уявила собі, як стоїть посередині городу і розмахуючи руками, проганяє ґав. "Не хочу бути опудалом", – подумала вона і швидко заснула.
Рано вранці почали збиратися. Хатинка вже приготувала кошик "із собою" (на прогулянках Маленька Бабка Йожка мала звичку питати: "А в нас із собою щось є?", маючи на увазі пиріжки чи бутерброди, чи хоча б печеньку або яблучко). Кошик вийшов великий, бо планували працювати цілий день.
– Де ж ми візьмемо інструменти, щоб город обробляти? – заклопотано спитала Маленька Бабка Йожка, ретельно розчісуючи волосся і заплітаючи косичку. Подивилася у дзеркало та упевнилася, що виглядає дуже охайно і, можливо, отримає якусь іншу роботу, ніж заміщати опудало.
– Я вже про все домовилася, – відповіла Хатинка, і вони рушили на Занедбаний Город.
Вже здалеку було видно Зайця із сапкою за плечима. Поруч лежали лопати, граблі, відро та поливайка. Навколо цієї купи реманенту, мрійливо обмахуючись хвостом, прогулювалася Пані Лиса.
– Зараз ще Зайчиха прискаче, вона в мене добра майстриня город обробляти, – привітався Заєць.
– Обидва ви добрі майстри городи обробляти, особливо у селян по сусідству, – шпигнула його Лиса.
– Та я що, я ж нічого, я ж тільки зайве… капусту там, моркви трішечки, – почав виправдовуватися вухань. – У тебе самої ніс у пірʼячку, хіба ні? – він уїдливо скосив очі на трохи зніяковілу Лису. – Наразі ти що тут забула? Хіба прийшла травички для своїх улюблених курочок нарвати?
– Не свариться, адже тепер у нас свій город буде, – примирливо сказала Хатинка на Курячих Ніжках. – Купу різної городини виростити можна на усі смаки. Ану, хто більше нарахує, що росте на городі?
Маленька Бабка Йожка почала загинати пальчики: – Картопля, раз. Цибуля, два. Редиска – три. Кріп та петрушка, – скрутила вона кулачок.
– Помідори, огірки, – додала Хатинка, по черзі піднімаючи свої пазуристі ніжки.
– Полуниця. Малина, порічка червона, жовта та біла. Чорна смородина. Кущі з ягодами теж можуть на городі рости. А ще баклажани, фіолетові такі, але бувають і білі, кабачки...
– Переможниця, – фиркнула Лиса. – А ще ростуть буряки та будяки. Але мені та городина… – махнула вона лапою й заспівала пісеньку з мультфільму:
Цілу б ніч я не спала,
Все б курей вартувала,
Наче рідного, пестила б півника…
– А ще бурʼяни, – сумно зітхнула Хатинка, оглядаючи город, – Досить розмовляти, нумо працювати!!!
Хутко взялися до справи. Хатинка своїми міцними ногами розгрібала зарості, Маленька Бабка Йожка із Зайчихою зносили на купу бадилля, а Заєць вправно сапав грядки. Згодом підтягнулися інші мешканці Завороженого Лісу і теж стали до роботи. Друзі працювали так ретельно, що на зворотному шляху Маленька Бабка Йожка мала повне право заспівати пісеньку, яку щойно вигадала:
Вже не ростуть бурʼяни на городі,
Добрі рослини псувати їм годі.
Я про город свій ретельно подбаю –
І зберемо цілу купу врожаю!
Усі почали дружно підспівувати, і незабаром компанія новоспечених городників дісталася своєї галявини, де на них вже чекали Кришталик та її джерельце з чистою прохолодною водою для вмивання, а також накриті столи зі смачною вечерею, яку приготували Чаро Піч та чарівнички.
Розділ 14
НЕСПОДІВАНА ЗУСТРІЧ
По сусідству із Занедбаним Городом шуміло велике поле пшениці. Здавалося, воно тягнеться аж до самого небокраю. "Цікаво, що там, які таємниці ховаються у цьому жовтому морі", – гадала, засинаючи, Маленька Бабка Йожка.
Наступного ранку, коли усі знову зібралися на Занедбаному Городі (який, до речі, вже зовсім не виглядав занедбаним і все більш нагадував опрацьовану дослідну ділянку), вона потай відійшла на край поля й поринула між пшеничні стебла. Колосся вже наливалося зерном, збіжжя росло така густе та високе, що лише небо було видно.
Маленька Бабка Йожка розводила руками жовті пшеничини та йшла все далі й далі. Вона вирішила, що не заблукає, якщо піде за високо сяючим сонечком. Але незабаром над головою з'явилася хмарка, потім друга, і ось вже усе небо посіріло, а сонечко щезло. Мабуть, дощ збирається, подумала Маленька Бабка Йожка. Треба повертатися, але пшениця стояла навколо щільною стіною, і було зовсім незрозуміло, куди прямувати. Маленька Бабка Йожка заблукала.
Вона вже збиралася заплакати вголос, як побачила Мишеня, що зненацька вигулькнуло поруч.
– Ти що тут робиш, – спитало маля, – дорогу загубила? На жаль, допомогти тобі не зможу, я сам щойно з нірки виліз. З місцевістю ще не ознайомлений. Хіба що Жайворонка покликати, він високо літає!
Маленька Бабка Йожка кивнула крізь сльози і разом з Мишеням почала гукати пташок.
Жайворонки швидко прилетіли на допомогу і закружляли над її головою.
– Гайда за нами, – махнули вони крилами.
Маленька Бабка Йожка, плутаючись у стеблах, рушила слідом за зграйкою і скоро дісталася краю поля.