Яблука з райського саду (збірка)

Натякая на чималу пузатість промовця.

Да, утримуя світову першість в світі з балету на душу населення, ніхто в ньому не знав, яких зусиль це кошту­вало Політбюру. Яке не знало, що Берійой давно вже ви­ношується план, як ліквідувати таку різницю між відімим і мнімим, но він не поспішав його обнародувать, бо, мабуть, любив попомучати колег.

А полягав він в тому, що треба зробити такий спецназ зі свідомих допризовниць, який не буде себе надто силь­но утруждать занятіями й іншою фуетньою, а зосередить свої сили головним чином по зовсім іншому мистецтву, оспіваним в народі популярною грузинською піснею.

– І в кратчайші сроки забезпечити такими дубль-составами усі тіатральні коліктіви, проізвідя призив їх се­ред представниць жіночої статі, набраних зі складу ор­ганів КГБ-НКГБ-СМЄРШ-ГАІ.

– Що?! – підскочило Політбюро.

– Чому це з органів? Ти нам не наводь тєнь на фуетєнь, – закричав Микита Хрущов, здогадуючись, певно, яку підступність може таїть в собі Берія таким поворотом справи, масово мобілізуй свої ввірені війська.

Но Берія був не такий простий, як здавалося йому на перший погляд:

– А ви хоч раз подумайте про це головою – в кого найбільші харчові пайки серед населення? В енкаведгебісток. Отже вони єдінственні мають шанс не втратить пишноту тіла й на балетній роботі. Тим самим рішая успішно цю непоборну проблему худнення персоналу балерин.

Словом, логіка перемогла.

Нею дуже часто користувався цей хитрий чоловік горської національності Кавказа, бо на відміну від інших членів Політбюро він був засланий туди із ЧеКа й тому знав закони юриспруденції, що дозволяло користуватися ними над іншими політбюрівцями, які були позбавлені цього.

Наприклад він чудово знав, що від того часу, як за­гадково померла законна дружина вождя Алілуєва, преждє задушив себе, а потім застрелясь, – і що Сталін більше не любив законних дружин.

Лише один Берія в політбюрі знав грузинську мову, й тому розумів, що означає з осетинського язика слово "джуга" – основа, корінь прізвища вождя. А означає во­но "жужелиця" чи "шлак", тобто покидьки металопроізводства, керуючись чим гордий Джугашвілі взяв собі протилежне цьому ім'я – Сталін. Навіть не Чугунов чи Желєзнін, а найвищий сорт плавки, а іменно високоуглоєродісту сталь.

Тобто Берія предвідів, що рано чи пізно, а гордість вождя возимєє верх в ньом і в інших сферах побуту.

Й таким образом точно предугадав, що рано чи піздно Вождю всіх народів а захочеться із кимось жіно­чого пола просто собі посидіть у окошка, просто подер­жаться за ручки, погомоніть, пожартувать, взглянуть в глаза друг дружкє. Бо що таке сімдесят три года для грузіна кавказької національності? Тьху, ось що це таке, бо багато хто з горців в цьом возрасті тіко починає своє полове життя.

І я приступив. Засучивши не тіко рукава, а і все інше. Слава Богу, в Большом театрі їх, спецбалерин, було геть небагато, лише яких тридцять штук. Ладненькі такі всі, підібрані за привлікатільність ще свого часу в органи. От я й провіряю і дивлюся потім на себе – якщо яка заразна, то це в першу чергу позначиться на мені. Но тут була не тіко перевірка на заразу, а й масове утримування їх у спортивній формі женственності, бо, ясна річ, їх у ній од­ними політзанятіями не вдержиш.

Особливу таку недовіру викликала в мене одна така рижої масті балерина, бо прибігала к особой разнузданості, до якої я, навіть будучи ветеринаром по образуванію, а був кажного разу не готовий.

– Де це тебе обучили? – питав я, насилу переводячи дух.

– На спецзаданії в Парижі, – казала вона.

Но я думаю так, що брехала вона. Бо цей фокус практикується лише в Танзанії і називається він там "Пекельне горнило", це коли розпечений вогонь не втягується, куди слід, а навпаки з силою і умінням з нього різко видихається назад вовнутрь, пробиваючи точно в почку з придатками, лише викликаючи там не лютий біль, як печінці положено, а навпаки таку само несказанну радість в нирках, од якої можна втратити не тільки розум, але й і геть усе інше. Словом, десь же їх навчали, натаскували, як, наприклад, на дівєрсії, підривну справу або на морзянку. Були вони до такої міри треніровані, що в них не було ні стида, ні совісті, що вони во ім'я цього не пощадили не брата би, не батька. Це я кажу со знанієм цього діла, кажу, як ветеренар.

– От скажи, – одкрито іздівалась вона, – чим відрізняється Тібєт од мінєта? – пользуясь своїми тренірованими знаніями, знущалася вона.

– Не знаю, – не піддававсь я на провокацію.

– Тим, що Тібєт – упирається в небо, а мінєт – в ньобо! Реготалася вона, жбурляя в мене кожного разу пуантом.

– Ти ці фокуси брось, це запрещонні прийоми.

– Ким, інтіресно знать, вони запрещонні? – разнуздано й разухабисто насміхалася вона на мене такого.

Тут я зібрав усю свою суворість і нею сказав:

– Уголовним кодексом СССР! Кваліфікується як особо тяжке й небезпечне сексуальне збочення. Нази­вать, який срок за таке дають?

Тут вона дуже перелякалася, бо що таке "срок" вона, як енкавегебістка, знала краще за інших, хто ще енкеведегебістками не були.

Імьон і фамілій її я в неї ніколи не питав, бо не мав на них права. Охрестив її для себе Лисичкою, щоб хоч якось відрізнять її поміж інших спецагенток. Бо вона була не так рижа, як хитра, особенно в плані оцих нєліцерпиятних вигадок.

Но головне не це, а те, що кожна з цих спецназок підходила точно під стать і зовнішність усякої мало-мальсько справжньої Народної артистки балету з відо­мим народу імененем, хіба що будучи значно округліше там, де ніякої округлості в Народних артисток балету бу­ти вже по цій причині не положено.

Ось в чому полягав диявольський фокус Берії!

Бо він не брезгував для достіженія нічим, навіть чекістками. Навіть кожній видав фальшиве удостовірєніє лічності відповідне чужим регаліям, – а раптом Вождь за­хоче перевірити, чи це та само балерина, яка привлекла його взор крізь броню скла? Подивиться він документа й побачить – лічно та сама Народна, й зрадіє од цього ще більше. Отак хитро була розставлена ця ловушка, що по­павши в яку, возврата з неї вже не було ніякого.

Чесно кажучи, справжні балерини-натуралки цих підставних плясунь одразу невзлюбили, бо остерігалися, що тепер почотних званій і наград вони не дождуться ніколи. Помиляяся. Бо, по логіці, саме ці розвращонні чекістки, виступая під чужими іменами ізвєстних балярин тим самим і навлікалі не на себе, а на останніх призи, грамоти й ордена.

А треба сказати, що спецназистки, як і справжні бале­рини, були підібрані з будь яких національностей, бо їм же доводилося танцювати різних лебедів – як чорних, так і білих. А тут саме пішов танець баядерок й серед них, чорно-білих, яка буде самою видєляємою? Звісно ж – рижоцвєтна. Тому Сталін оком вождя безпомилково виділив серед них, звісно, руденьку:

– Оту.

Не встиг він цього зробити, а на сцену вибігає цілий гурт спецназівок, танцюя при цьому кардебалетом, підмінюють відому Народну артістку СССР на свою колєжку, а ту бистро й, скритно прикривая крохмалени­ми пачками, видворяють за куліси.

Сталін сам був лічно рижого цвєта. Можливо, Берія й знав це, і тому поставив на це свій тайний ращот, що Сталін побачить на сцені родственну цвєтом душу.

В антракті вже заводять її крізь броню в ложу до Вождя. А все політбюро за перегородкой при цьому тря­сеться, боїться викриття – це ж воно повним складом проголосувало за таку аферу.

Руденька тут же упала на коліна просто перед його зручним для цього кріслом.

Сталін погладив її по голівці.

– Ті зьвідькіля родом будєшь? – запитав.

Та одбарабанила, заікаясь, назубок заучену "казку" – версію не своєї біографії.

Вождь одивився її всю й побачив усе положене, що воно кругленьке, а не двожильне, то ще більш захвилю­вався.

– А... документи в тебе є? – раптом несподівано питає він.

– Є, – не моргая оком, каже вона.

– Прід'яві.

Вона, знову не моргая ні оком, ні чим другим, тут же виймає паспорт і дипломи про різні високі державні на­городи, лічно Берійой підроблені.

Сталін довго й прискіпливо вивчав їх, звіряючи з оригіналом лічності, не знаючи при цьому, що такий, як Берія, лічно був приставлений органами для нього, щоби вершить певні діла. Чи знав про це Сталін? Чи знав він, що Берія по національності не той, за кого себе видає, ад­же мегрели, це, по суті, хто? Це порода високогірних євреїв етнічиского грузинського проісхождєнія, от, приміром, як у нас караїми.

Тайна Берії полягала в тому, що тренована агентша могла губами й язиком, наприклад, розстібнуть усі ґудзики на штанях, чого жодна справжня балерина на змог­ла ніколи зробить по причині недоїдання в смислі тон­кості губ.

Яку дику силу треба! (Скілько мені ґудзиків довело­ся перешивать в процесі тренувань, цього ніхто не полічить, бо це дуже державна тайна).

Яка дуже могла взволновать кожного чоловіка, осо­бино кавказької національності. Тут треба сказать, що Берія сам був майже грузіном і отлічно це знав. Але про це пізнійше.

– Омолодитись! – ось яка була головна ідея, підсуну­та ним вождю.

Причому робити це при помощі сильнодєйствующих губ. Особинно, якшо вони належать агентші, діючій під прикриттям. Знаючи, що ніяка натуральна блярина так мощно не здєлає видєлувать. Бо це ж велечезні нагрузки, по сравнєнію яких сценічний балет оддихає.

На які способні хіба що високогорні чабани Албанії. Які проізводять свої умєнія над скотом, но не для разваращенія його, а для збирання фонда штучного осімінєнія колгоспів, з чого видно, що для пользи поголів'я свійських тварин.

Хоч я й ніколи не був свійською твариною, хоч я й вітірінар, на мені лічно були проізвєдені всі іспитанія. Правда, пайок за це підвищили пошти до буханки вєса. До того ж я був, як медик, приставлений для тайної слєжки за спортивною формою блярин, щоб бува яка не розслабилася й не сачконула.

Но були й такі, що наоборот. Одна, притворявшаяся колишньой полячкой, бо була рудої масті. І от що вона вигадала: нарушая інструкцію раптом переставала втягу­вати, а, наоборот, бурно виталкувала силою воздух в про­тилежному його напрямкові.

– Що ти дєлаєш? – не втерпів я сказати, при цьому силою волі не тіряя свідомості.

– Продувку! – злобно сміється вона.

– Тобі продувка, а людям смерть, – кажу.

Бо нєкоторі особо опасні наркомани тоже називають це продувкою – в шприц зо сильнодєйстующим героїном додають ззаду ще й кубік воздуха.