2013-2015. На межі

Проте провина за наш повільний рух у ЄС — не лише на чиновниках і депутатах, а й на громадянському суспільстві, котре не вимагає від них ефективної роботи. Не забуваймо, Євромайдан — не одномоментна акція.

Зберегти європейську перспективу

Вже другий рік поспіль форум YES (Ялтинська європейська стратегія) з відомих причин відбувається не в Криму, а в Києві. Нагадаємо, що цей міжнародний дискусійний майданчик ще 2002 року заснували тодішній український президент Леонід Кучма та його зять олігарх Віктор Пінчук. Останній, вочевидь, прагнув у такий спосіб купити собі за вкрадені гроші імідж упливового європейського політика, а його "татусь" після "касетного скандалу" конче потребував міжнародної підтримки.

Аби підвищити авторитет і привабливість YES, головою Наглядової ради цього заходу запропонували стати тодішньому президенту Польщі Олександру Квасьнєвському. Останній, як не дивно, погодився. І форум... визнали в Європі. Відтоді на фуршети та обіди, влаштовувані Кучмою і Пінчуком, приїздять європейські президенти і прем'єри, діячі ЄС, відомі письменники і філософи. Ясна річ, учасники дискусій завжди намагалися обійти гострі теми, які могли образити господарів, наприклад, про демонтаж кланово-олігархічної системи, створеної Кучмою, яка, по суті, є головною перепоною на шляху до Європи та про досі не розкриту справу Гонгадзе, яка теж заважає очищенню нашого суспільства. Одне слово, YES перетворився на майданчик для відбілювання Кучми та легимітизації грошей Пінчука. І хто такий Кучма сьогодні? Великий миротворець, мислитель, євроінтегратор? Коротка пам'ять, як бачимо, не допомагає вирішувати задавнені вітчизняні проблеми. Але маємо те, що маємо.

Тема цьогорічної дискусії: "Як доля нової України впливає на Європу і світ". Відкрив форум Президент України Петро Порошенко. Його промова — стислий підсумок нашого руху в Європу за останніх два роки. Між тим і нинішнім часом — прірва. Хто міг спрогнозувати, скажімо, на тому ж YES-2013, що через два роки з уст Президента України пролунають такі слова: "Прапор ЄС був скроплений українською кров'ю." Отже, європейські і заокеанські мудреці й стратеги, мають собі дорікнути, що проґавили дуже суттєві фактори міжнародної політики, передусім такі, як надмірні геополітичні амбіції Кремля та волелюбність українського народу. Що не кажіть, історія ЄС не знала прикладів інтеграції через кров, досі ці процеси були природними. Тож ця кров не тільки на європейському Україна під прицілом прапорі, а й на руках українських та міжнародних політиків, які прямо чи опосередковано брали участь у визначенні долі України. Не було б тієї крові, якби ЄС застосував санкції до українських можновладців ще в грудні 2013-го, якби діяв Будапештський меморандум, щоб мав би нам гарантувати безпеку, якби Українська армія одержала відчутну допомогу...

Цілком імовірно, що й тепер сита Європа не враховує багатьох ризиків, продовжуючи мислити обивательськи, а не реальними категоріями. Про це свідчить нашестя арабських біженців до країн ЄС, прогулянки під ручку двох політичних авантюристів — Путіна і Берлусконі набережною Ялти та інше.

"Відсутність завчасного та належного реагування призводить до ще тяжчих наслідків. Незаконна анексія Росією Криму, що не отримало миттєвої потужної відповіді міжнародного співтовариства, заохотила Кремль до наступного кроку агресії. У ці дні російські "зелені чоловічки" висаджуються сотнями у Сирії, інспіруючи зростання насильства на Близькому Сході та провокуючи подальше збільшення кількості біженців до ЄС", — намагався відкрити очі європейцям Президент. Він укотре закликав їх до солідарності, єдності, відданості європейським цінностям та принципам. Це має втілитися в політиці тиску на Кремль посиленням економічних санкцій. Петро Порошенко запропонував обговорити можливість розгортання операції на Донбасі для підтримки належного виконання Мінських угод. Це допоможе, на його думку, досягти двох цілей для відновлення миру в Донецькій та Луганській областях: повного виведення всіх окупаційних військ із української території та закриття українсько-російського кордону. Оскільки російська агресія проти України та окупація РФ Криму повністю зруйнували поствоєнну систему безпеки, зробили її неефективною, на 70-й сесії Генеральної асамблеї ООН треба почати дискусію щодо створення нових механізмів запобігання та протидії агресії, запропонував Петро Порошенко.

YES-15 — перший міжнародний форум, на якому українську владу почали хвалити за реформи, бо досі дорікали за нерішучість у їх проведенні. "Я вражений серйозністю зусиль у здійсненні реформ і вражаючим прогресом, який був досягнутий, незважаючи на надзвичайно складні обставини і зовнішню загрозу, перед якою стоїть Україна, але все ж треба діяти рішучіше", — сказав Європейський комісар із питань розширення та політики сусідства Йоханнес Хан. Але що він мав на увазі, коли говорив про "вражаючий прогрес"? Підвищення тарифів на газ для населення у сім разів? Заморожування зарплат і пенсій, ламання сільських громад через коліно з метою "добровільного об'єднання", чи, може, підкилимне проштовхування змін до Конституції, що призвело до трагедії під стінами Верховної Ради? Реверанс пана Хана у бік нашого уряду свідчить або про сліпоту єврочиновників, або про те, що вони махнули рукою на Україну як на майбутнього члена ЄС. Бо коли гостро критикували і вказували на помилки, це означало, що щиро бажають нашої європейської трансформації. А коли облизують, як цукерочку, значить, хочуть комусь згодувати.

А для нашого уряду слова Хана — ніби бальзам на рани. Тепер він зможе піднести їх, як прапор, і може, навіть ще більше затискатиме соціальні гайки. Бо Європа, бачте, поставила високу оцінку. Арсеній Петрович не забув і сам себе похвалити. "Ми зовсім інший уряд, не тільки тому, що англомовний, а й тому, що це зовсім інший рівень відповідальності..." Коли ж модератор Стівен Сакур кинув репліку, мовляв, українці розчаровані новим українським урядом, Арсеній Яценюк відповів: "Це неправда, що українські сім'ї не можуть платити за комунальними тарифами, є субсидії. Ми підвищили зарплати і пенсії." Коментарі, як-то кажуть, зайві. Прикро, що в цю байку вірять європейці, але ж українці відчувають її шлунками.

YES-15 оригінальний і тим, що на ньому, як шило з мішка, виткнулися внутрішні українські протиріччя, дещо поламавши гламурний формат форуму. Виступ голови Одеської обласної державної адміністрації Міхеїла Саакашвілі прозвучав громом серед ясного неба.

— Насправді країною керує якась паралельна тіньова система, і ця система теж перебуває в кризі. І ось вам: ця система в кризі, інша система в кризі, державна служба в кризі, і ми повинні давати собі звіт, де ми? — зазначив він.

Було висловлено чимало компліментів щодо ролі України у глобальному світі. Особливо щедрими на них були колишні прем'єри та єврочиновники. З їхніх вуст лилося щось на кшталт: "Україна — форпост цивілізованого світу, а тому всі зусилля треба спрямувати на його захист". Хтось навіть назвав цифру необхідної допомоги нашій Україні: 50 млрд доларів. Але були й щирі поради. Не зациклюйтеся лише на польській моделі децентралізації, у вас інша ситуація, адже Польща свого часу не була розірвана, як Україна, а тому підійдіть до цього процесу творчо, розуміючи, що його головна мета — розвиток і підтримка громадянського суспільства, порекомендував Олександр Квасьнєвський.

YES не ухвалює ніяких рішень. Він продукує ідеї, шукає шляхи розв'язання українсько-європейських проблем, вказує на тенденції. Цей форум не вніс нічого нового в ідеологічний фундамент українського майбутнього, котрий залишається поки що незмінним — рух у Європу через Асоціацію з ЄС, співпраця з НАТО, санкції проти агресора, єдність антипутінської коаліції, посилення фінансової допомоги тощо. Але прозвучали перші тривожні дзвіночки, які свідчать, що в цій споруді з'явилися тріщинки. З кількох виступів стало зрозуміло, що Європа, після того як Путін відкрив "другий фронт" у Сирії, що спричинило потік біженців до країн ЄС, а також після тяжких економічних утрат, зумовлених санкціями проти Росії, переживає період розгубленості й хитань. Вона вже згодна на варіант "глибокого заморожування" конфлікту на Донбасі, аби не мати зайвого клопоту, може піти на інші поступки агресору, наприклад, на відстрочення запровадження з 1 січня 2016 року всеосяжної і поглибленої Зони вільної торгівлі України з ЄС, скасування економічних санкцій проти РФ тощо. Директор-розпорядник Міжнародного валютного фонду у 2007-2011 рр. Домінік Стросс-Кан вважає, що на найближче десятиліття пріоритетом у списку проблем Європи буде не наша країна, а мігранти. "Є ризик, що Україну посунуть зі списку пріоритетів", — додав президент Європейської комісії (2004-2014) Жозе Мануель Баррозу.

Словом, попереду тяжкі битви на дипломатичному, інформаційному, фінансовому, антикорупційному фронтах задля збереження нашої європейської перспективи...

Відродження героїв

Ми воїни. Не ледарі. Не лежні.

І наше діло праведне й святе.

Бо хто за що, а ми за незалежність

Отож нам так і важко через те.

Ліна Костенко

За двадцять хвилин до безсмертя

Україна нездоланна, бо встигла відродити плем'я героїв, яке було вирізане, вистріляне, виморене і пригноблене протягом останніх 7080 років. Революційна доба за короткий період часу підняла із національних скарбниць найпотужніші генетичні ресурси. Скільки сильних, прекрасних, безкорисливих людей з'явилося в нас! Ще рік тому ми нарікали на брак моральних авторитетів, а тепер їх стільки, що вистачить на кілька держав...

Герої Майдану — хто вони? Озвірілі нацисти, бомжі, американські найманці, як стверджує російська пропаганда, чи полум'яні патріоти, люди з великої літери? Запитання, власне, риторичне, принаймні для української спільноти. Але щоб відповісти на нього, давайте зазирнемо у світ бійця Небесної сотні Героя України Володимира Чаплінського.

Володя і Світлана зустрілися на танцювальному шкільному вечорі у селі Ногачівка, що в Славутському районі на Хмельниччині, 1987-го.