У VII ст. до н. е. їх витіснили скіфи.
Клепсидра — піщаний або водяний годинник.
Климент — один із перших римських пап.
Кобка — відлога.
Ковтки — сережки.
Колопні — коноплі.
Конкубіна — незаконний шлюб.
Котвиця — якір.
Кретьєн де Труа — французький письменник другої половини XII ст., автор романів з циклу творів про короля Артура й лицарів Круглого столу.
Лаврські Сади — сади на території Києво— Печерської лаври.
Лампос — блиск; один із коней, запряжений у колісницю Фобоса.
Лекіф — скляна ваза.
Лектика — ноші, на яких можна було сидіти або лежати.
Лепрозний — прокажений.
Логос — у давньогрецькій філософії — світовий розум, вічний світовий закон.
Логофет — вищий чиновник у візантійському державному апараті; хранитель патріаршої печатки.
Лосна — божество в язичницькій міфології.
Марафон — давньогрецьке поселення в Аттіці, в районі якого 13.IX. 490 р. до н. е. грецьке військо завдало поразки персам.
Марена — у давньоукраїнській міфології — богиня весни й води.
Марк Аврелій (121–180) — римський імператор з 161 p., філософ, представник стоїцизму.
Мева — чайка; русалка.
Мітра — іранське божество сонця, світла, чистоти і правди. Культ Мітри поширювався також у Римській імперії.
Мокош — у давньоруській язичницькій міфології — жіноче божество родючості й домашнього господарства.
Нави — русалки.
Нард — рослина з родини валеріанових з дуже пахучим коренем; пахуча речовина, виготовлена з цієї рослини. Нетопир — кажан.
Никати — дивитися, поглядати.
Нобіле — знатний вельможа.
Обавник — віщун-ворожбит.
Облечений — одягнений.
Олімп — у грецькій міфології — священна гора в Фесса-лії, яку вважали місцем перебування Зевса та інших богів.
Офіра — жертва.
Палета — інструмент для нанесення фарби на іконну дошку.
Пан — у давніх греків — бог лісів і черед, винахідник сопілки, істота з козлячими ногами й рогами; ночами він лякав людей; звідси "панічний страх". У римській міфології — Фавн.
Парки — у греко-римській міфології — три сестри-боги-ні людської долі; одна з них ножицями перерізувала нитку життя.
Патрицій — у Давньому Римі — родовий аристократ.
Перун — у східнослов'янській міфології — головний бог, бог дощу, грому й блискавки.
Петрики — птахи.
Півтуциту — півдюжини, шість.
Пітія (Піфія) — віщунка і жриця Аполлона в Дельфах.
Платон (428/27 — 348/47 до н. е.) — давньогрецький філософ.
Погар — келих.
Позирати — дивитися.
Полігімнія — одна з дев'яти муз, винахідниця ліри, покровителька ліричної поезії і красномовства у грецькій міфології.
Понт Евксін — Чорне море.
Піп Іван — назва гірської вершини на Закарпатті. Посейдон — у міфології давніх римлян — бог моря і мореплавства.
Профетос — жрець.
Психопомпос — дослівно: провідник душ; так називали Гермеса, обов'язком якого було відводити душі померлих до Елізіуму — раю або Тартару — пекла.
Пущик — сич.
Равл — слимак, равлик.
Ракоці Ференц II (1676–1735) — трансільванський князь, керівник антигабсбурзької визвольної війни угорського народу. Війна почалася на території нинішнього Закарпаття.
Раменатий — плечистий.
Расени — самоназва етрусків, що населяли у першому тисячолітті до н. е. північно-західну частину Апеннінського півострова (Етрурію).
Рева — лоза.
Рогволод (Василько) Рогволодович (IX ст.) — полоцький князь.
Рогніда Рогволодівна (пом. 1000 р.) — полоцька княжна, друга дружина київського князя Володимира Святославича.
Руми — руїни.
"Руська правда" — зведення норм давньоруського права
XI–XII ст.
Сен-Жермен Карл — відомий французький алхімік і авантюрист (XVIII ст.), життя і пригоди якого сповнені різних таємниць.
Сиринкс — старогрецька пастуша сопілка; кілька сопілок різної довжини, зібраних в один музичний інструмент, свиріль.
Скити — скіфи — племена, що жили в VII ст. до н. е. — III ст. н. е. на півдні нинішньої України.
Софокл (бл. 496–406 до н. е.) — давньогрецький драматург.
Споювати — з'єднувати.
Стилос — паличка, якою писали в давнину.
Таберна (таверна) — корчма.
Тавити — плавити.
Таврида — давня назва Кримського півострова.
Танатос — у грецькій міфології — бог смерті; його зображали, як і Ероса, крилатим і заквітчаним вінком з квітів маку.
Тарча — щит.
Тебаїда (Фебаїда) — Еллада, Греція; сестра Аполлона.
Тектина — рідина.
Тигла — вогненна піч.
Тиркиз — обрій.
Титани (Гіганти) — у старогрецькій міфології — велетні, що хотіли скинути всіх богів; їх переміг Зевс і поскидав у Тартар — пекло.
Трирема — стародавня галера з трьома рядами весел по обидва боки.
Троль — карлик.
Туніка — у давніх римлян — спідній одяг під тогою.
Убрус — скатерть.
Уеди — сухі долини в пустелях.
Уроєний — уявний, надуманий.
Фавн — божество римської міфології, покровитель лісів, отар і пастухів. У грецькій міфології — Пан.
Фаетон — у давньогрецькій міфології — син Геліоса й океаніди Клімени. Не міг впоратися з сонячною колісницею, і Зевс убив його ударом блискавки.
Фойбос (Фобос) — дослівно "блискучий", друге ім'я Аполлона, бога світла, сонця, поезії й музики.
Хова — нянька.
Хоре — бог сонця у міфології давніх слов'ян.
Хронос — у старогрецькій міфології— батько Зевса, уособлення часу.
Чечуга — стерлядь.
Чувати — перебувати, знаходитись.
Чуть — відчуття.
Юга — імла.
Юлавий — повільний, нікчемний.
Яс — давньоруське язичницьке божество.
Ятлик — дятел.
Non nobis, Domine, non nobis, sed nomini tuo da gloriam. Не мені, Господи, не мені, а во славу імені твого.
1
За посвідченням Геродота, вживання конопель (новіша назва) для курення пішло від скитів, які давніш перебували на землях, що згодом їх посіли праотці нинішніх українців. Наліг курення коноплі (потім — індійської, так званої Cannabis Sativa) поширився поміж азійськими народами. Нині вживають "гашишу" щонайменше 200 000 000 азіатів. В рушних добах ця наркотикоманія поширюється і в Європі.
2
Ге р х и з — стара назва р. Донця.
3
Паном звався у старих греків (аркадійських) бог природи та лісів.
4
Мана — чорноока, зрадлива, лиха сестра Перелесникова.
5
Евксін (Евксінт, Понт Евксінський, або Евксінське море) — старовинні назви Чорного моря.
6
Е кл о га — грецька назва оповідання з пастушого життя ("пастораль").
Теодосія, любо, ти живеш! (Латин.)
7
Старий київський рід.
8
Року 957-го.
9
Magna aura — великазала.
10
Піренейська легенда.
11
На Дніпрі було давніш сила лебедів і пеліканів.
12
Нібито за давніх часів в деяких місцях на Дніпрі росли рожеві лотоси, подібні до індських.
Так розповідає Сіліус італікус, історик-поет з І ст. по Хр.
13
Цікаво, що Стефанос Візантійський говорить, ніби було два народи бебриксів. Одного помішує він у Піренеях, другого — коло Понта Евксінського.
14
Особливий Гатунок анемон. Тільки на Україні вони фіалові, в Італії — рожеві, в Галичині — білі.
15
Хаїре — "радуйся", старе грецьке привітання.
16
Назви цих зел — автентичні, так їх називають на Україні баби-во-ріжки.
17
Баб'ячий прокльон — biscum album.
18
Цікаво, що ще нині в Сербії називають "ладоржицями" (очевидно: ладожрицями) закосичених зеленню дівчат, що зі співами ходять селами на Зелені свята, а потім збираються на забави: співи, танці.
19
Так називає Геродот привезену з Бористену на Делос діву, що зі своєю подругою Опідою стали потім славними в Греції пророкинями — пітіями.
20
У стародавніх греків мати Фойбоса звалася Лето, або Латона, що означає Темна Ніч.
Про острів Делос існувала у греків віра, що він "не тримається корінням землі".
21
Цю пісню чула авторка у Києві від лірника, якого було покликано до київського Інституту благородних дівиць разом з московським "сказателем" билин. А професор Вас. Ник. Малінін висвітлював різницю між "южноруським" і "собственно руським" світоглядом й "підходом" до теми.
Так зазначає Геродот.
22
Мідь засвячена Ладі.
ОеІрМпшт.
Старовинна атгицька гра: треба плеснути водою з певної віддаленості на шалю терезів, щоб вона спустилась й стукнулась об камінь.
Блиск.
23
Передранішній вітер.
24
Світанок, зоря.
25
'Меч-кінчак — гострий з обох боків.
26
Перед світовою війною показували ще руїни цього заїзду, що ніби належав батькові св. Олени Рівноапостольної.
Гагія — свята.
27
Деякі автори виводять рід св. Олени з королівської родини, що володіла Британією, інші — помішують таберну, з якої походила св. Олена, в Кападокії, але є капітальні агіографічні твори, як многотом-ний Heiligen Lexikon, та болландисти стверджують, що св. Олена була родом з Тавриди-Криму.
28
292. Св. Олені могло тоді бути 34–35 літ.
29
Константин охрестився лише перед смертю.
30
Цієї думки тримається у своїх творах св. Тереза з Авіли.
31
Історично.
32
Адріан.
33
Історично: Константин Великий скасував смертну кару розпинанням.
34
Букцина — римська мідяна військова сурма.
35
Скальд — норманський співак.
36
Притик — стовп, до якого прив'язували корабель.
37
Б о р и ч і — славний київський боярський рід. Р. 954 це наймення згадується між послами князя Ігоря до Царгорода. По найменню цього роду звалося й урочище "Боричів тік" або "Боричів взвіз".
38
Р. 1150 відбувся в Києві на "Ярославовому дворі" перший на Ру-сі-Україні турнір "з уграми".
39
Мимохід — кінь, вивчений виступати завжди враз обома правими та обома лівими ногами. На такому коні дуже зручно і спокійно їхати (що знаю з досвіду).
40
Так запевняє автор з XII століття.
41
Ільмар — ім'я майстра, якого підпис було можна прочитати на деяких полив'яних плитах при розколинах у Десятинній церкві.
42
Грушки "благодатні" дуже розповсюджені були в Україні, особливо на Полтавщині. Всередині були цілком темно-червоні, ніжні, со-лодко-кваскуваті і пахли вином.
43
В у д в у д — стара назва птаха удода, що в Україні вважали його за зловісного, лихого. У мусульман же він є "вісником архангела Дже-браїла" (Гавриїла) й приносить щастя тому, хто його побачить.
44
Скальди — скандинавські співаки-кобзарі.
45
Тор — бог грому і блискавки.
46
Одрина — спальня, староукр. слово.
47
Валгала — норманський Рай.
48
У Києві, під Андріївською горою, є й донині вулиця, що зветься "Кожум'яки".
49
Барм а— широкий комір на спосіб пелерини на княжому зо-дягу.
50
За княжих часів давали два наймення: "церковне" і "мирське".
Кияни ще перед світовою війною твердо вірили, що святий Володимир мав доньку Людмилу. Це наймення було дуже популярне у старому Києві.
51
Ю га — сухий, гарячий вітер (старе слово).
Спуском звалися в Києві дуже стрімкі вулиці з гори додолу.
52
Легенди говорять, що св.